33. Гуманізм вченого гуртка Києво-Печерської Лаврської друкарні (є.Плетенецький, 3. Копистенський, л. Зизаній, п. Беринда).

КПЛ друкарня-важливий культурно-освітній осередок. Перехід від патристики до схоластики і гуманістичних ідей. Члени вченого гуртка Лаврської друкарні — письменники, мислителі, перекладачі, культур, громад і церковні діячі — сприяли зняттю розмежування світського і духовного, спрямовуючись до синтезу греко-слов'янського типу культури та здобутків зх, латинської. Звернення до укр мови, яка проникала в проповіді, сприяла українізації культури, підняттю нац самосвідомості народу.Єлисей Плетенецький(нар.1554 ) архімандрит КПЛ, сприяюв організації школи Київського братства. Чернечу діяльність розглядав як засіб ведення суспі корисної праці, особливо культурно-освітньої. Через реформаційну ідею "вченої усамітності" прагнув реалізувати свій план розвитку освіти і науки, поширення studia humanitatis як засобу відповідної реформації монастирів за типом західноєвропейських. Захарія Копистенський. Освіта: Львівська братська школа, член Київського братства, видавнича і полемічно-літ. діяльність. Архімандрит КПЛ, керівник вченого гуртка її друкарні. Твори: "Книга о вƀрƀ единой и святой соборной апостольськой церкви" - найгрунтовніший полемічний твір того часу, який охоплював проблеми догматики, таїнств, обрядності, соціальної практики християн церкви. Обґрунтовуючи положення про те, що святий дух походить також від сина, він постійно звертався і до проблем розуміння сутності і явища, взаємозв'язку душі і тіла, особистості, свободи волі. "Палінодія, або Книга оборони"-одна з перших спроб заглянути в минуле народу, щоб почерпнути в ньому силу для боротьби проти іноземного поневолення. Спростування тверджень католицьких авторів про зверхність влади папи римського над усіма християн церквами, викриття спроб Ватикану будь-якими способами насадити католицизм серед православних. Вказував на абсолютний суверенітет русинів щодо Риму. З повагою ставився і до ін народів — сербів, чехів, словаків, поляків, болгар- це споріднені нар, які могли б жити у злагоді і мирі, якби унія не роз'єднала їх, завдавши великої шкоди слов'янству. Захоплено говорив про козаків як захисників від постійного нападу татар і турків.Підкреслюючи необхідність засвоєння західноєвропейської вченості, радив відмітати "сміття". Проблема співвідношення ф-ії і релігії, де він займав компромісну позицію, допускаючи використання поряд з християнськими творами античних авторів. Не заперечував і необхідності вивчення світських наук, хоча зверхність визнавав за вірною внутр духовністю.Ідеалізував первіснохристиянські громади як взірець для всіх наступних поколінь, де його приваблювали рівність, єдність членів громади між собою, без чого,не може існувати істинна віра. Божественна істина завжди залишається незмінною, а людство постійно змінюється, поповнюється, збагачується і це не повинно викликати осудження. Лаврентій Зизаній. Освіта: в Острозі. Твори: "Великий катехізис". Ренесансно-гуманістична і реформаційна спрямованість.Виступив за перетлумачення книжної церковнослов'янської мови народомовними засобами, розробив в укр мовознавстві основи методів укладання словника, втіливши їх у своєму "Лексисі" — першому церковнослов'янсько-укр словнику. Написаний у вигляді запитань і відповідей, "Великий катехізис" .Вплив зх-європейської схоластичної фі-ії. Зосереджував увагу на явищах природи, що відбилося в його тлумаченнях про небесні кола, планети, про грім і блискавку, комети та інші зірки, де він звертався в основному до даних досвіду, спостережень, роздумів за допомогою натурфілософії Арістотеля. Проблема творення світу Богом із стихій-визнавав їх відносно самостійними, хоча і виступав проти тих античних філософів, які стверджували повну незалежність світу від Бога. Відповідно до космології Арістотеля пояснював рух небесних світил обертанням саморухомих сфер, що приводило до визнання кулястості землі і суперечило біблійним уявленням про наявність чашоподібного купола небесних сфер над землею, по яких рухаються світила. Час створення світу охоплює віки і вічність, де остання мислиться ним як актуальна безкінечність. У зверненнях до земного життя, поясненнях природи не вдавався до трансцендентних сил, а розглядав ті чи інші явища, процеси як такі, що відбуваються на основі природних закономірностей. Неортодоксальне трактування ряду християнських обрядів: обряд хрещення може здійснюватися за певних умов і мирянами і не обов'язково в освяченій воді,не надавав він значення благословленню при шлюбі. Розділяючи світ на чотири рівні — стихії, рослини, тварини, людина, де кожний нижчий рівень підпорядковується вищому, він людину розглядав як мікрокосм, що втілює в собі весь світ, відповідно до чого вона є "царь и облидатель земных всехъ". Походження душі - займав компромісну позицію, що душа створюється Богом через природне започаткування батьками тіла дитини, в якому починає діяти тільки після розвитку тілесних органів. Водночас вірячи в безсмертність душі, змушений був визнавати її буття як самостійну сутність, можливість її існування без тіла, хоча постійно наголошував на їх єдності. Душа не має локалізації в окремих органах і проявляється в діях розуму і волі людини, відповідно до чого їй притаманна свобода волі, здатність обирати добро і зло, нести відповідальність за свої вчинки. Обстоював ідею "самовладдя людини", згідно з якою людина є творцем своєї долі. Від волі і розуму людини залежить той шлях, який вона обирає у житті/ а всі проступки, вчинки як добрі, так і погані, залежать від неї самої. Життя людини має бути сповнене активною творчою працею і добрими вчинками, надаючи суто світським мотивам перевагу над релігійними. У дусі ренесансного звеличування людини до божества розвиток і самовдосконалення людини пов'язував з розвитком індивідуальної самосвідомості через усвідомлення значущості діяльності кожного індивіда на користь суспільства. Рівність всіх людей перед Богом. Багатство може бути і добрим, і злим залежно від того, як воно використовується. Павло Беринда Орієнтації на народну, національну мову. Діяч вченого гуртка Лаврської друкарні. Найважливіша праця- "Лексіконь словеноросский альбо ймень тлеƀкованіє" — перший друкований український словник".Прагнув поставити засвідчити всесвітньо-історичне значення східнослов'янських культурних традицій, їх рівноправність з іншими визнаними традиціями християнського світу.С¬¬¬¬¬відомо наголошував на тому, що церковнослов'янська і сучасна укр мова є поняття не тотожні. Рекомендував використовувати просту укрмову, яка, на його думку, годиться як для оригінальної літературної творчості, так і для перекладу з інших мов. Визначав народність за мовою."Лексікон..." вміщував відтворення українською мовою термінології освітніх наук, поєднував християнство з античністю, що свідчило про проникнення гуманістичних ідей у тогочасну вітчизняну культуру. В гуманістичному дусі витриманий твір П. Беринди "На рождество Христово вƀршƀ", де розглядається призначення віршових творів не тільки для повчання, а й отримання естетичної насолоди. Ставив питання про тогочасну національно-визвольну боротьбу укр народу.