Ознайомитись з основними положеннями опціонного контракту

Основні положення опціону (умови, які фіксуються в опціонному контракті):

• вид опціону – на купівлю або на продаж;

• тип опціону – американський або європейський;

• вид базового активу (із зазначенням основних відомостей про нього);

• торгова одиниця – кількість цінних паперів, що є базовими активами опціону;

• ціна виконання (ціна страйк) – ціна, за якою набувач має право купити (або продати) базовий актив за опціоном (ця ціна фіксується в контракті і є незмінною упродовж терміну дії опціону, може переглядатися лише у виняткових випадках, якщо здійснюється адаптація опціону);

• строк дії контракту (або дата виконання);

• умови адаптації опціону – визначені в контракті причини та порядок перегляду торгової одиниці та ціни виконання опціону у зв’язку із суттєвими змінами в статусі базового активу (наприклад, для опціону на акції до таких змін належить додатковий випуск акцій, їх дроблення тощо).

• реквізити гаранта виконання контракту, особи, що забезпечує взаєморозрахунки сторін (такою особою виступає клірингово-розрахункова установа організатора торгівлі або торговець-посередник для біржових та позабіржових опціонів відповідно).

• порядок виконання контракту – або шляхом поставки і оплати базового активу, або шляхом проведення грошового взаємороз­рахунку між сторонами.

Додатково можуть зазначатися: правила щодо маржі – розмір, форма і порядок її внесення виписувачем опціону; порядок виплати премії набувачем опціону; обмеження щодо купівлі-продажу опціонів однією особою; джерела офіційної інформації про курс опціону тощо.

Певні особливості передбачаються для індексних опціонів та опціонів на ф’ючерсний контракт (ф’ючерсних опціонів).

В

Розглянути сутність інших строкових контрактів: варантів та свопів

арант – це специфічний різновид позабіржового опціону на купівлю, який випускається емі­тентом разом із власними привілейованими акціями чи обліга­ціями та надає його власнику право на придбання простих акцій цього емітента упродовж певного періоду за визначеною ціною.

Своп – строковий контракт між двома контрагентами про обмін в майбутньому платежами відповідно до визначених в ньому умов.

До інструментів ринку можуть належати процентні свопи, свопи акцій та окремі модифікації зазначених різновидів свопів.

• Процентний своп (своп процентної ставки, своп на ставку процента) – своп, за яким передбачається обмін потоками платежів, що розраховані за різними ставками, але виходячи з однієї суми (як правило, потік платежів від боргового зобов’язання з фіксованою процентною ставкою обмінюється на потік від зобов’язання зі змінною (плаваючою) ставкою).

• Своп акцій – своп, за яким передбачається обмін платежами, що розраховуються від визначеної суми (номіналу): платежі однієї сторони (покупця свопу) розраховується за фіксованою процентною ставкою, а іншої сторони (продавця свопу) – за змінною ставкою, величина якої пов’язана з визначеним фондовим індексом, що відображає дохідність ринку акцій.

1 за джерелами, які є наявними у бібліотеці КНТЕУ.

1 визначення, що відображає найбільш звужену інтерпретацію меж ФР.

2 в основу цього визначення покладено головну економічну функцію ФР.

1 Наведено спрощені визначення згідно з [12, 13]. Відповідно до визначень міжнародних стандартів не є фінансовими інструментами: золото (та інші банківські метали), нерухомість, сировинні біржові товари (commodity) та антикваріат, хоча вони розглядаються в окремих джерелах як об’єкти купівлі-продажу на фінансовому ринку.

1 специфічний різновид акцій, має окремі властивості, які не притаманні звичайним акціям

1 В окремих джерелах наукової літератури поняття «сегментація ФР» може вживатися у дещо іншому значенні. Наприклад, у [1, 263] сегментуються лише окремі види ФР (а не ФР у цілому, як запропоновано вище). Ці підходи відображають авторське бачення проблеми і є науково дискусійними.

2 у дужках указано види цінних паперів, які є представниками указаної групи в Україні

3 хоча згідно з МСБО та МСФЗ золото, нерухомість та антикваріат не є фінансовими інструментами (а є звичайними товарами), вони дозволяють зберігати та примножувати кошти, які витрачаються на їх придбання (тобто, фактично, виконують ту ж саму основну функцію, що і решта фінансових активів), тому окремі автори (науковці і практики) розглядають торгівлю ними у межах фінансового ринку.

4 http://en.wikipedia.org/wiki/Financial_market – цит. 3.09.2012.

1 Див. ст. 48, п. 5 Закону України «Про інститути спільного інвестування» від 5.07.2012 р., № 5080-VI (цей закон набуває чинності з 1.01.2014 р.)

2 У дужках наведено терміни французькою мовою. Джерело – http://fr.wikipedia.org/wiki/Marché_financier цит. 3.09.2012 р.

1 термін є не зовсім вдалим, оскільки дає підстави для формування хибної точки зору щодо антиподу – стихійних ринків – начебто вони ніяк не організовані і торгівля там відбувається без будь-яких правил.

2 необхідно звернути увагу на те, що з 01.01.2013 набувають чинності зміни у вітчизняному законодавстві щодо фондового ринку, які передбачають вилучення поняття «організаційно оформлений позабіржовий ринок»: визначено, що організатором торгівлі на фондовому ринку може бути виключно фондова біржа.

1 Дещо інший, але подібний, поділ учасників наведено в [15, ст. 2, п. 2].

1 назву виду діяльності наведено відповідно до вітчизняного законодавства – див. [15]. Дане поняття не є тотожним більш загальному поняттю «торгівля цінними паперами», яке означає процес купівлі-продажу цінних паперів на ринку, а не вид професійної діяльності.

2 сутність усіх перелічених видів діяльності визначено у [15, ст.16-20].

1 на відміну від фінансово-економічного підходу, згідно з яким цінні папери є фінансовими інструментами

1 В Україні до цієї групи також віднесено сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН).

2 Відповідно до діючого вітчизняного законодавства іпотечні цінні папери виділено в окрему групу, що є дискусійним.

3 Зазначені товаророзпорядчі папери в Україні не мають статусу цінних паперів.

1 Для безпроцентних облігацій існування премії розглядають як аномалію (такі випадки фіксувались декілька разів з облігаціями державних позик у Японії та у Німеччині).