Ф

Розібрати сутність ф’ючерсної ціни та принцип визначення виграшу (програшу) сторін контракту за результатами зміни цієї ціни

’ючерсна ціна – курс базових фінансових інструментів, який фіксується в момент укладення ф’ючерсу і відображає очікуване значення ціни (курсу) цих інструментів, що складеться на касовому ринку на момент завершення строку дії ф’ючерсу.

Оскільки ринок ф’ючерсів передбачає високу ліквідність, за підсумками кожного нового торгового дня до моменту завершення строку дії ф’ючерсу можуть фіксуватися нові ф’ючерсні ціни (тобто, ф’ючерсна ціна може змінюватися).

Закономірність – в останній день торгівлі ф’ючерсом поточний курс базових фінансових інструментів на касовому ринку та ф’ючерсна ціна зрівнюються між собою.

Кожен раз, коли фіксується зміна ф’ючерсної ціни, організатор торгівлі проводить перера­хунок всіх раніше відкритих позицій сторін за укладеними ф’ючер­сами. Якщо ф’ючерсна ціна зростає, то покращується позиція покупця ф’ючерсу і йому нараховується відповідний виграш, якщо ціна знижується – виграє продавець. Логіку такого перерахунку ілюструє приклад: нехай суб’єкт уклав ф’ючерс і зобов’язався купити певні цінні папери через місяць за ціною 100 грн.; якщо на наступний день аналогічні ф’ючерси укладаються з ціною 105 грн, то позиція суб’єкта покращилась, оскільки тепер вона передбачає зобов’язання купити за 100 грн цінні папери, які коштують вже 105 грн – очевидним є виграш цього суб’єкта в розмірі 5 грн.

Індексні ф’ючерси мають особливості визначення ф’ючерсної ціни – оскільки фондовий індекс не має власної ціни, йому присвоюють умовний грошовий еквівалент, що розраховується як добуток значення самого індексу (в пунктах) на встановлений грошовий еквівалент його одиничного пункту.

О

Розглянути стандартні умови процентних ф’ючерсів

сновні стандартні умови процентних ф’ючерсів:

• сума контракту – сумарна номінальна вартість боргових фінансових інструментів, що є базовим активом ф’ючерсу;

• місяць поставки – місяць, в якому передбачається виконання зобов’язань сторін за контрактом;

• останній день торгівлі ф’ючерсом – день, до якого (включно) проводиться торгівля ф’ючерсами і можна ліквідувати позицію шля­хом укладення офсетного контракту (з наступного дня починається процедура виконання зобов’язань за контрактом шляхом поставки базових цінних паперів або проведення грошового взаєморозрахунку);

• регламент поставки – правила, що визначають порядок вико­нання зобов’язань сторонами ф’ючерсу в процесі реальної поставки та оплати фінансових інструментів (передбачається виключно для поставних ф’ючерсів).

Ознайомитись з технологією використання маржових рахунків для сторін ф’ючерсного контракту

Одразу після укладення ф’ючерсу і його реєстрації організатором обидві сторони (покупець і продавець) повинні внести початкову маржу на спеціальні рахунки.

Початкова маржа – обов’язковий гарантійний внесок, що сплачує сторона ф’ючерсу в день його укладення. Після закриття ф’ючерсної позиції цей внесок повертається; проценти на нього при цьому не нараховуються.

Рахунок, на який зараховується початкова маржа і в подальшому проводяться взаєморозрахунки учасника ф’ючерсного контракту, називається маржовим (маржинальним, рахунком з використанням маржі). Кошти з цього рахунку використовуються для оплати виграшу контрагента за ф’ючерсним контрактом у випадку зміни ф’ючерсної ціни.

Розрахунок виграшу (програшу) проводиться за підсумками кожного торгового дня. Сума виграшу перераховується з маржового рахунку сторони, яка програла, на рахунок сторони, яка виграла. Таким чином, у однієї сторони утворюється надлишок грошових коштів на рахунку понад суму початкової маржі, який можна знімати і використовувати на власні потреби, а у іншої сторони – нестача грошей до суми початкової маржі, яку необхідно ком­пенсувати шляхом внесення додаткової суми грошових коштів – варіаційної маржі (додаткового гарантійного внеску). Для зниження частоти перерахування варіаційної маржі і економії відповідних операційних витрат на активних ф’ю­черсних ринках передбачається встановлення розміру міні­мального залишку на маржовому рахунку учасника контракту – маржі, що підтримується. Вимога внесення варіаційної маржі надсилається учаснику лише в тому випадку, коли залишок коштів на його рахунку падає нижче, ніж маржа, що підтримується.