Тема 1 сутність фінансового ринку, його складові, учасники та регулювання

План:

1. Сутність фінансового ринку (далі – ФР)

2. Функції ФР та принципи його функціонування

3. Сегментація ФР

4. Учасники ФР

5. Регулювання ФР

1. Сутність фінансового ринку

ФР є надзвичайно складною системою, в якій гроші, інші фінансові активи та зобов’язання різноманітних суб’єктів здійснюють обіг самостійно, незалежно від характеру обігу реальних товарів. Цей ринок оперує різноманітними фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має достатньо розгалужену і різноманітну фінансову інфраструктуру [1, с.251].

ОГЛЯД ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ФР

Підходи окремих вітчизняних науковців¹:

1. ФР – ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають різноманітні фінансові інструменти та фінансові послуги [1, с.251].

2. ФР є організованою або неформальною системою торгівлі фінансовими інструментами [2, с.23], [3, с.7].

3. ФР – система економічних та правових відносин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів [4, с.13], [5, с.7].

4. ФР є механізмом торгівлі фінансовими активами, обов’язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку і розвиненої ринкової інфраструктури, що забезпечує мінімальні витрати та максимальну надійність укладання договорів [6, с.56-57].

Підходи окремих іноземних науковців:

1. Фінансовим є ринок, на якому відбувається обмін фінансовими інструмен­тами (або торгівля ними) [7, с.19].

2. Financial Market (Security Market) – фінансовий ринок (ринок цінних паперів) – механізм сприяння обміну фінансовими активами шляхом зведення разом покупців та продавців цінних паперів [8, с.975, 991]¹.

3. Фінансові ринки – механізми для «каналізації» заощаджень до кінцевих покупців (інвесторів) реальних активів [9, с.78]².

4. Фінансовими є ринки, на яких інвестори купують фінансові активи, що випускаються у продаж [10, с.5 (перефраз.)].

Існує альтернативний прагматичний підхід до визначення ФР, що має розповсюдження серед практиків: ФР – окрема організаційно-оформлена система торгівлі фінансовими інструментами (або «торговельний майданчик», на якому відбувається купівля-продаж фінансових активів, наприклад, окрема фондова біржа). Цей підхід є неповним з наукової точки зору, оскільки ототожнює ФР з організатором торгівлі фінансовими інструментами, що є лише одним із учасників ринку.

У вітчизняних нормативних актах поняття «фінансовий ринок» відсутнє. Натомість є поняття «ринок фінансових послуг»:

Ринки фінансових послуг – сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. [11, ст.1, ч.1, п.6].

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЯК ОБ’ЄКТИ ТОРГІВЛІ НА РИНКУ

Об’єктами торгівлі на фінансовому ринку є фінансові інструменти. Відповідно до міжнародної стандартної термінології (визначень міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, МСБО та МСФЗ):

Фінансовий інструмент – контракт, що призводить до виникнення фінансового активу в одного суб’єкта і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу в іншого [12, п.4,5], [13, п. 11].

Поняття, що використовуються у цьому визначенні:

Фінансові активи – наявні грошові кошти та ресурси (об’єкти власності, що мають певну цінність на поточний момент), володіння якими пов’язано з договірним (контрактним) правом на отримання грошей (або інших фінансових активів) у майбутньому.

Фінансові зобов’язання – заборгованість, що погашається у майбутньому шляхом виплати грошей або передачі інших фінансових активів.

Інструмент власного капіталу (пайовий інструмент) – контракт, що підтверджує право на частку активів суб’єкта-емітента після погашення усіх його зобов’язань¹

Фінансові інструменти є дуже різноманітними, тому їх повну класифікацію у цьому конспекті опущено. Приклади фінансових інструментів:

• грошовий депозит у фінансовій установі: у вкладника - фінансовий актив, що передбачає договірне право на отримання коштів; в установи - фінансове зобов’язання сплатити кошти у майбутньому;

• акція публічного акціонерного товариства: у акціонера - фінансовий актив, пов’язаний з володінням пайовим інструментом акціонерного товариства-емітента, що передбачає право на дивіденди (частину його прибутку) та участь у розподілі його майна; у акціонерного товариства - власний пайовий інструмент;

• товарна дебіторська заборгованість підприємства: у підприємства, продавця товару – договірне право на отримання коштів за поставлений товар у майбутньому, у покупця товару – фінансове зобов’язання сплатити визначену суму коштів.

Наявність фінансового ринку не є обов’язковою умовою для існування усіх фінансових інструментів. Окремі фінансові інструменти не передбачають необхідності обміну на ринку. З огляду на це можливо здійснити поділ усіх фінансових інструментів на ринкові та неринкові (інструменти, які відповідно можуть і не можуть бути об’єктами торгівлі на ринку). Як правило:

• ринковими є стандартизовані контракти;

• неринковими є контракти, що посвідчують специфічні двосторонні відносини.

Наприклад, акція є ринковим фінансовим інструментом, а грошовий депозит та товарна дебіторська заборгованість – неринковими.

Ринкові фінансові інструменти:

• Цінні папери, що підлягають обігу (Transferable Securities) – акції, облігації та інші довгострокові боргові цінні папери, які можуть здійснювати обіг на ринку, депозитарні розписки.

• Інструменти грошового ринку (Money-market Instruments) – короткострокові боргові цінні папери: векселі (та папери, які є подібними до них, наприклад, комерційні папери – в Україні немає), депозитні (ощадні) сертифікати, короткострокові казначейські зобов’язання тощо.

• Цінні папери інститутів спільного інвестування – в Україні до них належать акції корпоративних інвестиційних фондів¹ та інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів.

• Деривативи (derivatives) або похідні фінансові інструменти [14, додаток 1, секція С].

Таким чином, основними ринковими фінансовими інструментами є цінні папери та деривативи, що підтверджує також наступне визначення:

Фінансові інструменти – цінні папери, строкові контракти (ф’ючерси), відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони) [15, ст. 1].

Життєвий цикл ринкових фінансових інструментів передбачає етапи розміщення, обігу та погашення (в окремих випадках – лише розміщення та погашення – для стандартизованих фінансових інструментів обіг, яких здійснюється за схемою «емітент – інвестор – емітент», або лише розміщення та обіг – наприклад, для акцій).

Відповідно до міжнародної стандартної термінології (визначень МСБО та МСФЗ) окремим фінансовим інструментом є також валюта (національна та іноземна) [13, п. 11, п. КЗ 3], але далі (у цьому конспекті) вона буде розглядатися окремо від ринкових фінансових інструментів.

УТОЧНЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

З огляду на існуючі підходи, які було розглянуто вище, визначення сутності ФР можливо уточнити наступним чином:

Фінансовий ринок – система економічних відносин з приводу розміщення, обігу та погашення фінансових інструментів.

В процесі розміщення та обігу фінансові інструменти передають зазвичай шляхом укладення договорів купівлі-продажу. На етапі обігу відбувається, як правило, перехід договірних прав до нових суб’єктів, а зобов’язання залишається за емітентом фінансових інструментів (винятком є ордерні інструменти, зокрема вексель, за яким солідарна відповідальність за платіж може розповсюджуватися на всіх індосантів, що були його утримувачами).

Цифрами на рисунку позначено:

1. Випуск (розміщення) фінансових інструментів – продаж або інша форма відчуження нових фінансових інструментів на користь перших власників.

2. Обіг фінансових інструментів – перепродаж (передавання) фінансових інструментів наступним власникам.

3. Погашення фінансових інструментів – вилучення фінансових інструментів з обігу, що супроводжується повним виконанням всіх договірних зобов’язань за ними і закінчується анулюванням.

Суцільна стрілка показує рух фінансових інструментів, а пунктирна – грошових коштів (або, як виняток, інших активів), що передають в рахунок оплати за фінансові інструменти.