- •1.Необхідність та сутність категорії страхового захисту, методи його забезпечення.
- •2. Страховий фонд суспільства, його сутність та значення.
- •3. Форми організації та методи утворення фондів страхового захисту та їх характеристика.
- •4.Страхування як економічна категорія та його ознаки.
- •5. Роль страхування в активізації бізнесу та у вирішенні соціально-економічних проблем суспільства.
- •6.Порівняльна характеристика соціального і комерційного страхування.
- •7. Функції страхування та їх характеристика.
- •8. Принципи страхування та їх характеристика.
- •9. Сутність поняття «об’єкт страхування». Об’єкт страхування в майновому, особистому страхуванні та страхуванні відповідальності.
- •10. Страхова відповідальність (страхове покриття). Обсяг страхової відповідальності.
- •11. Страхове забезпечення. Системи страхового забезпечення.
- •12. Страхова сума: зміст і особливості визначення в майновому, особистому страхуванні, страхуванні відповідальності.
- •13. Страхова сума, страховий тариф, страхова премія: сутність і взаємозв`язок цих понять.
- •14. Строк страхування і строк дії договору страхування: розбіжності між цими поняттями.
- •15. Страхова франшиза: види, призначення та особливості застосування.
- •16. Страхове поле; рівень охоплення страхового поля. Страховий портфель.
- •17. Страховий збиток: зміст і особливості цього поняття в майновому, особистому страхуванні, в страхуванні відповідальності.
- •18. Сутність поняття «страхове відшкодування». Взаємозв’язок та розбіжності понять «страховий збиток» і «страхове відшкодування».
- •19. Класифікація страхування, її значення. Класифікаційні ознаки та їх характеристика.
- •20.Класифікація страхування за об’єктами. Галузі страхування та їх характеристика.
- •21. Порівняльна характеристика підгалузей особистого страхування.
- •22.Порівняльна характеристика підгалузей особистого страхування.
- •22. Страхування життя і загальне страхування: порівняльна характеристика.
- •23. Форми проведення страхування та їх особливості.
- •24. Класифікація страхування в Україні для цілей ліцензування (з урахуванням міжнародного досвіду).
- •Загальні види страхування
- •25. Класифікація страхування за статусом страхувальника і за статусом страховика.
- •26. Обов'язкове страхування в Україні: призначення і види (крім соціального страхування).
- •27. Історичні передумови виникнення страхування. Первинні форми страхового захисту.
- •28. Основні етапи розвитку страхування та їх характеристика.
- •29. Розвиток страхування в стародавньому світі та в епоху Середньовіччя.
- •30. Розвиток страхування в індустріальному суспільстві.
- •31. Страхова справа в Росії до Жовтневої революції 1917 р. Та в колишньому срср.
- •32. Еволюція страхування в сучасній Україні.
- •33. Поняття ризику у в страхуванні. Класифікація ризиків.
- •34. Основні характеристики ризику, придатного для страхування.
- •35. Оцінка страховиком ризику і визначення доцільності його страхування.
- •36. Необхідність і сутність ризик-менеджменту.
- •37. Методи управління ризиком (скасування ризику, запобігання ризику, власне утримання ризику, страхування).
- •38. Специфіка ризиків у майновому страхуванні.
- •39. Специфіка ризиків у особистому страхуванні.
- •40. Специфіка ризиків у страхуванні відповідальності.
- •43. Призначення нетто-ставки і навантаження у страховому тарифі.
- •41. Страхова премія як ціна страхової послуги.
- •42. Поняття і структура страхового тарифу.
- •44. Особливості визначення страхової премії в загальному страхуванні.
- •45. Особливості визначення страхової премії в страхуванні життя.
- •46. Таблиця смертності як основа побудови тарифних ставок у страхуванні життя.
- •47. Вплив інвестиційного доходу на формування тарифних ставок.
- •48. Збитковість страхової суми; рівень виплат: економічний зміст і призначення цих показників.
- •49. Поняття страхового ринку та його економічне значення. Класифікація страхових ринків за територіальною та галузевою ознаками.
- •50. Інституційна структура страхового ринку. Характеристика суб’єктів страхового ринку.
- •51. Характеристика сучасного стану страхового ринку України.
- •52. Сучасні загальносвітові тенденції розвитку страхування.
- •53. Характеристика страхових ринків провідних країн світу.
- •54. Страхові посередники та їх роль на страховому ринку.
- •55. Банківсько-страхова інтеграція в сучасних умовах розвитку фінансового ринку.
- •56. Нормативно-правове забезпечення страхової діяльності в Україні.
- •57.Необхідність і методи державного регулювання страхової діяльності в Україні.
- •58.Орган державного нагляду за страховою діяльністю в Україні, його функції та завдання.
- •59. Міжнародна асоціація органів державного нагляду (iais). Регулювання страховоїдіяльності в країнах єс.
- •60. Умови ліцензування страхової діяльності в Україні.
- •61.Страхова компанія як необхідний суб’єкт страхового ринку.
- •62.Основні типи страхових організацій (акціонерне товариство, товариство взаємного страхування, організація типу Lloyds) та їх характеристика.
- •63.Організаційно-правові форми та спеціалізація страховиків в Україні згідно з Законом України «Про страхування».
- •64. Порядок створення, функціонування та ліквідації страховиків в Україні.
- •65. Структура страхової компанії. Органи управління страховиком.
- •67. Об’єднання страховиків, їх види і функції.
- •68. Поняття договору страхування. Законодавчі вимоги до договору страхування.
- •69. Істотні умови договору страхування та їх характеристика.
- •70. Порядок підготовки, укладання та супроводу договору страхування.
- •71. Страховик і страхувальник: взаємовідносини між ними. Обов’язки сторін договору страхування відповідно до чинного законодавства.
- •72. Припинення дії договору страхування та умови визнання його недійсним.
- •73. Взаємовідносини сторін договору страхування при настанні страхового випадку.
- •74. Необхідність і сутність страхування життя.
- •75. Характеристика ризиків за договорами страхування життя.
- •76. Принцип капіталізації та інвестиційна складова в страхуванні життя.
- •77. Особливості договору страхування життя.
- •78. Сучасний стан страхування життя в Україні.
- •79. Сутність загального страхування, його класифікація.
- •80. Ринок загального страхування в Україні та його роль у забезпеченні страховим захистом юридичних і фізичних осіб.
- •81. Майнове страхування. Характеристика ризиків за окремими видами майнового страхування.
- •82. Страхування відповідальності. Характеристика ризиків за окремими видами страхування відповідальності.
- •84. Сутність співстрахування та механізм його застосування.
- •85. Сутність перестрахування та його значення.
- •86. Суб’єкти перестрахування та їх характеристика.
- •87. Поняття власного утримання у перестрахуванні та чинники, що обумовлюють його обсяг.
- •88. Методи перестрахування (факультативне, облігаторне), їх характеристика, переваги та недоліки.
- •90. Договори непропорційного перестрахування: види та їх характеристика.
- •91. Поняття платоспроможності страховика. Вимоги до платоспроможності страховиків відповідно до законодавства України.
- •92. Власний капітал страховика та його характеристика.
- •93. Страхові (технічні) резерви: призначення, склад і особливості формування.
- •94. Фактичний і нормативний запас платоспроможності: економічний зміст і порядок обчислення.
- •95. Вимоги до платоспроможності страховиків відповідно до Директив Європейського Союзу.
84. Сутність співстрахування та механізм його застосування.
Один і той самий об’єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування і, за згодою страхувальника, кількома страховиками.
Співстрахування — страхування, при якому два та більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму у своїй частці.
При цьому договір має містити умови, що визначають права і обов’язки кожного страховика.
За наявності угоди між співстрахувальниками та страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.
На практиці страховик, котрий бере участь у страхуванні в меншій частці, підпорядковується умовам, узгодженим страховиком, що має більшу частку. Однак це не зобов’язує його, як прийнято у пропорційному перестрахуванні, підпорядковуватися всім рішенням лідируючого страховика та сплачувати свою частку у збитках на тій підставі, що інші страховики сплатили свої частки.
Якщо страхувальник застрахував об’єкт не на повну суму, він розглядається як один із страховиків і несе відповідальність за недострахованою часткою. Інколи страховики, які беруть участь у співстрахуванні, вимагають, щоб страхувальник сам виступав співстраховиком, тобто утримував на власній відповідальності частину ризику.
Інколи співстрахування розглядається як окремий випадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиків за взаємним узгодженням приймають чи передають на страхування великі ризики.
І це не випадково. Хоча з юридичного погляду співстрахування та страхування різні, за своєю економічною сутністю вони дуже схожі. В обох випадках здійснюється розподіл страхових внесків та страхових виплат, наявна співучасть у преміях та страхових ризиках. В обох випадках відповідно координуються страхові фонди різних страховиків (перестраховиків), які одночасно беруть участь в одному й тому самому страхуванні.
85. Сутність перестрахування та його значення.
Якщо страхова компанія утримуватиме на своїй відповідальності ризики з високою страховою вартістю, то можлива ситуація, коли створені страхові резерви не відповідатимуть ступеню ризику і в разі настання страхової події компанія не зможе виконати своїх фінансових зобов’язань. Страховій компанії загрожують також великі збитки від масових дрібних ризиків, сконцентрованих на невеликі території.
Отже, потреба в перестрахуванні виникає за таких обставин. Можливий збиток, пов’язаний з великим ризиком. До цієї категорії згідно з правилом, прийнятим ЄС, належать підприємства, що відповідають двом з трьох наведених далі умов: • сума балансу перевищує 6,2 млн екю;• товарообіг більший за 12,8 млн екю за рік;• число зайнятих понад 250 осіб. Можливий катастрофічний випадок, тобто кумуляція збитків у результаті однієї події. Перевищується середня частота збитків.
Перестрахування – це страхування одним страховиком (цвден-том, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика).Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перєстрахо-виком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом, а сторону, що бере на себе такий ризик, – ретроцесіонарієм.Перестраховуючи дорогі ризики часто звертаються до послуг брокерів. За свої послуги (представлення клієнта; консультування; ведення переговорів; розподіл ризиків) брокер отримує комісію (10-15% нетто-премії).При проведенні перестрахувальних операцій спираються на ті самі принципи, що й при страхуванні.Страховик передає перестраховику частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди.Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника.