Зазіхання Руського Царя

Цар Олександp в 1821 році видає указ за яким Русько-Американська компанія може торгувати не південніше 55ї паралелі та встановлює ряд постів на Алясці торгівля з котрими стає прерогативою лише росіян. В свою чергу американські торгівці та браконьєри всеодно проникали на територію яка складала парафію Русько-Американської компанії та продавали свої товари, руйнуючи справи ліцензованих купців. Для того щоб цю ситуацію поправити Олександр І видає другий указ від 4 вересня 1821 року, який гарантує пільги росіянам при риболовлі а також охоті на китів та торгівлі в водах до 51 паралелі і по береговій лінії до сих пір відповідно. Це надавало Росії на Алясці і в Беринговому морі неосяжні переваги ще й враховуючи те, що іноземним кораблям заборонялося наближатися більше ніж на 100 італійських миль до територій згаданих в указі.¹³

Такі дії Царя збентежили американців, адже ці території, хоча і небули зайнятими та добре дослідженими народом США, та не складали фонд тих незнаних людству земель, що підлягають колонізації. З іншої сторони води були нейтральною територією, а втручання в міжнародне законодавство мало сподобалось уряду США тим паче коли йшлось про Тихий Океан який вважався їх благом і налаштування активного мореплавання тут входило в плани США. Така підпорка з заходу а також повстання греків проти турків в 1821 році котре виливається в війну а також конфлікти через колонії спричиняє оголошення в грудні 1823 доктрини Монро

Доктрина Монро

Якщо розглядати доктрину Монро як модель дипломатичних зносин США, то неможна назвати ні чіткої структури,а ні схеми дій дипломатів, оголошених в заяві президента Монро 2 грудня 1823 року. Всю промову ділять умовно на 63 пункти та тільки елемент, котрий стосується претензії США на невтручання в справи на континенті європейських держав власне і вважається Доктриною.¹⁴ В промові ясно зазначені і утиски з боку царя, Британії, Португалії та Іспанії, які мають бути вирішені. Та всеж саме абстрактний елемент який говорить, що Америка не втручається в політика на території Європи та не стерпить будь-яких зусиль європейців на своїй півкулі носить головний смисл.Так, ця доктрина поділяла політичні сфери світу на європейську і американську із взаємним невтручанням.¹⁵ Вона не була міжнаціональним договором конгрес навіть не утверджував її. Та сама по собі вона несла навантаження заклику ще слабкої країни до росту. Уособлювала проголошену на весь світ тверду позицію США щодо одноосібного домінування над західною півкулею.

В доповіді Монро було зазначено, що через послів держав в США заклик його буде переданий в офіційні установи в країнах-місцях ії резиденції. Стосовно Росії можна відносити проблему урегулювання питання Північно-Західно кордону, котра підіймалась Монро та проблему спокою на морі також підняту але дещо далі. Сказано було також що справа залишається за малим- всього навсього згода та усвідомлення проблем государями та підпис ними документів.¹⁶Квінсі Адамс та й представник Петербургу в Америці були зтурбовані демократичними та безкомпромісними словами президента, котрі могли бути розцінені навіть як образа Царя.¹⁷ З часом документ був перероблений та надісланий в Петербург.