Розділ 3 Студентське життя
Серед студентської молоді були вихідці з різних станів. Були серед студентів сини і родичі князів та графів, сини знатних чиновників та заможних міщан. Вони приїздили до університету разом зі своїми вихователями, цілим штатом прислуги і винаймали для себе окремі дома. В загальній масі студентів вони виділялися пишним вбранням та зарозумілими манерами. Але таких було небагато. Основне ж ядро студентства складали молоді клірики, переважно сини незаможних міщан або селян. Будучи особами духовного звання, вони повинні були строго виконувати всі релігійні обряди, дотримуватися постів, носити темне плаття, брити собі маківку голови (тонзура), як це роблять католицькі монахи чи абати. Студенти-клірики мали, як особи духовного звання, певні місця служби – приходи або резиденції. Будучи студентами вони не могли там служити, проте отримували з них прибуток – так звані пребенди.
Були в університеті й бідні студенти не клірики. Більшість з них, відірвавшись від рідної землі, прийшли до університету за знаннями та званням. Але, потрапивши в середу безтурботної молоді, такий юнак вже в перші дні витрачав разом з веселою компанією всі зібрані їм гроші. Ні грошей, ні їжі, ні крову, а вчитися потрібно довго. Найбільш енергійні, перетерпівши нужду, все ж отримували звання викладача. Деякі з них заробляли на життя написанням латинських віршів, хвалебних гімнів тощо. Інші заробляли на життя перепискою різного роду паперів. Більшість же через рік, а іноді й раніше, залишали навчання. Вони ставали мандруючими студентами. Частина влаштовувалась при дворах знаменитих вельмож, отримуючи платню, кров і звання придворних поетів і співців. Бували серед них і такі, що ставали жонглерами, акторами, трубадурами.
До нашого часу дійшло багато студентських пісень, віршів, розповідей. Вони передають нам яскраву картину студентського життя з усіма його радощами та невдачами. Цей вид творчості виник саме серед мандруючих студентів, а згодом його перейняли й інші групи студентства.14
Студенти підхоплювали й розповсюджували пісні, складені їх товаришами, розспівували ці пісні у всіх містах і замках; вони ж підтримували своїх поетів, які нападали на папство і найвищих представників католицької ієрархії. Джерелом їх поезії, безсумнівно, була народна творчість; за своїм змістом ця поезія була ближче до народної, ніж романської феодально-придворної поезії трубадурів.15
Вірші, спрямовані проти:
багатства та розкоші феодалів і вищого духівництва, міщанства;
жорстокого вельможі, що грабує своїх підданих;
кардиналів, єпископів і навіть самого папи римського.
В віршах змальовується фривольне студентське життя:
Без возлюбленной бутылки
Тяжесть чувствую в затылке.
Без любезного винца
Я тоскливей мертвеца.
Но когда я пьян мертвецки,
Веселюсь по-молодецки
И, горланя во хмелю,
Бога истово хвалю!16
Висновки
12-13 століття – це століття університетів, оскільки вони також є і століттями корпорації. В кожному місті, де існує якесь ремесло, що об’єднує значну кількість людей навколо себе, ремісники організовуються для захисту своїх інтересів і для встановлення монополії на прибуток. Інституційна фаза міського розвитку матеріалізує політичні свободи, які завойовували комуни, а в корпораціях – позиції, яких досягли в економічній області. Ця свобода двозначна: чи незалежність вона, чи привілей? Ця неоднозначність існує і в університетській корпорації.
Витоки університетських корпорацій доволі темні. Вони організовуються поступово, послідовними завоюваннями, які відбувались через той чи інший випадковий привід. Статути часто санкціонують завоювання з великим запізненням. Ми не завжди можемо сказати, що відомі нам статути були першими. В цьому немає нічого дивного, адже в містах, де вони сформувалися, університети були чималою численною та якісною силою, викликаючи неспокій інших. Вони досягали своєї автономії в боротьбі то з церковною, то зі світською владою.17
Так чи інакше, але поява університетів – це великий крок вперед до розвитку наукового знання, а також духовного вдосконалення і духовного збагачення середньовічного громадянина. В 16 столітті саме університети стануть батьківщиною гуманізму і покладуть кінець темному століттю.