2.2 Зацікавлені сторони проекту

Зацікавлені сторони проекту — це окремі особи й організації, які активно залучені до проекту, або ті, чиї інтереси можуть позитивно чи негативно вплинути на результат виконання проекту або на успішне його завершення. Команда управління проектами повинна визначити зацікавлених осіб, їхні потреби й очікування, і потім управляти ними і впливати на їхні очікування для того, щоб гарантувати успішне завершення проекту. Визначити зацікавлених осіб часто буває дуже важко. Наприклад, чи є зацікавленою особою проекту робітник складального цеху, чия майбутня робота залежить від результатів проекту з розробки нового продукту? Основними зацікавленими особами по кожному проекту є:

• Менеджер проекту - окрема особа, яка відповідає за управління проектами.

• Споживач - окрема особа або організація, що використовує продукт проекту. Можуть існувати різні рівні споживачів. Наприклад, як споживачі нового фармацевтичного продукту можуть виступати лікарі, які замовляють його, пацієнти, які приймають його, і страхові компанії, які платять за нього.

• Виконавча організація - підприємство, більшість працівників якої залучені до роботи з виконання проекту.

• Інвестор - окрема особа чи група осіб в організації (яка виконує проект), що вкладає фінанси в проект готівкою або в будь-якій іншій формі.

Крім перелічених існує багато інших типів і категорій зацікавлених осіб у проекті - внутрішніх і зовнішніх, власників та інвесторів, постачальників і підрядчиків, членів команди та їх сімей, урядових організацій і засобів масової інформації, окремих громадян, тимчасових або постійних лобуючих організацій, а також усе суспільство загалом.

Визначення чи групування зацікавлених сторін робиться насамперед для того, щоб з'ясувати, які саме окремі особи й організації вважають себе зацікавленими сторонами проекту. Ролі та відповідальність зацікавлених сторін можуть перекриватися, коли, наприклад, інженерна фірма фінансує завод, який вона проектує.

■

Малюнок 2—5. Приклад життєвого циклу розробки програмного забезпечення (за Мюнком)

Управління очікуваннями зацікавлених сторін може бути дуже складним, оскільки зацікавлені сторони часто мають зовсім різні цілі, що іноді спричинює конфлікт. Наприклад:

• Менеджер підрозділу, який зажадав нову систему управління інформацією, може побажати в цьому випадку низькі витрати, архітектор системи може звернути особливу увагу на технічну досконалість, а підрядчик-програміст може бути зацікавлений в максимально високому прибутку.

• Віце-президент дослідницької фірми в галузі електроніки може визначити успіх при розробці нового продукту як відповідність технології сучасним світовим стандартам, віце-президент з виробництва може захотіти, щоб практичні результати були на рівні світових стандартів, а віце-президент з маркетингу може зосередитися на більшій кількості вироблених зразків.

• Власник нерухомості в проекті з розвитку може сконцентруватися на виконанні проекту по встановленому терміну, місцеві державні інстанції бажають отримати максимальний прибуток у вигляді податків, група з охорони навколишнього середовища побажає мінімізувати негативні впливи на навколишнє середовище, а сусідні конкуренти бажають перенести цей проект в інше місце.

Загалом, конфлікти між зацікавленими особами повинні вирішуватися на користь споживачів. Проте, це не означає, що потребами й бажаннями інших зацікавлених осіб можна повністю ігнорувати. Пошук відповідних компромісів за таких конфліктів є однією з головних проблем в управлінні проектами.