2.4 Загальні управлінські навички

Загальне управління — це обширна галузь, що стосується будь-якого аспекту управління на підприємстві. Серед інших питань воно включає:

• Фінансування та облік, продаж і маркетинг, дослідження й розробку, виробництво та розподіл.

• Стратегічне, тактичне й оперативне планування.

• Організаційні структури, організаційну поведінку, управління персоналом, питання компенсації, прибутки, кар'єри.

• Управління робочими зв'язками з використанням мотивації, делегування повноважень, нагляду, створення команди, управління конфліктами, управління іншими технологіями.

• Самоврядування, управління особистим часом, управління стресами тощо.

Загальні управлінські навички складають основу для формування навичок, необхідних для управління проектами. Часто вони є обов'язковими для менеджера проекту. По будь-якому конкретному проекту можуть зажадатися знання з будь-якої галузі, що має відношення до загального управління. У цьому підрозділі описуються основні управлінські навички (в інших розділах не розглядаються), які з високим ступенем імовірності впливатимуть на більшість проектів. Ці навички добре описані в літературі із загального менеджменту і вони залишаються такими самими і для проектного менеджменту.

Існує також сила загальних управлінських навичок, що належать лише до певних проектів або до певних прикладних сфер. Наприклад, безпека членів команди є дуже важливою практично в усіх будівельних проектах і майже не розглядається в проектах з розробки програмного забезпечення.

2..4.1 Лідерство

Коттер [4] розрізняє поняття «лідерство» та «управління» з акцентом важливості обох понять: одне без іншого ймовірно призведе до небажаних результатів. Він говорить, що управління в основному зосереджується на «стійкому отриманні ключових результатів, очікуваних зацікавленими сторонами», тоді як лідерство включає:

• вибір напрямку - розвиток як погляду в майбутнє, так і стратегій з метою вироблення змін, необхідних для отримання такого погляду;

• сповіщення персоналу - координацію погляду на проект, звернення і обтяження завданнями всіх тих, чия участь може знадобитися для отримання необхідного погляду;

• мотивацію та натхнення - допомогу людям в отриманні необхідного ентузіазму для подолання політичних, бюрократичних і ресурсних бар'єрів.

У проекті, особливо великому, краще, щоб менеджер проекту був також і лідером проекту. Проте, лідерство не обмежується посадою менеджера проекту: лідером може бути кожний з учасників проекту. Лідерство повинне демонструватися на всіх рівнях проекту (лідерство в проекті, технічне лідерство, командне лідерство).

2.4.2 Комунікація

Комунікація - це крім іншого обмін інформацією. Відправник відповідає за те, щоб інформація була чіткою, однозначною і якомога повнішою -одержувач має отримати її у неспотвореній формі. Одержувач відповідає за перевірку того, що інформація надійшла повністю і зрозуміла. Комунікація буває:

• письмова й усна (слухання або розмова);

• внутрішня (всередині проекту) і зовнішня (споживач, засоби масової інформації, громадськість і т.ін.);

• формальна (звіти, брифінги і т.д.) і неформальна (нотатки на пам'ять, кулуарні бесіди і т.ін.);

• вертикальна (вверх і вниз в організації) і горизонтальна (рівноправні співробітники).

Загальні управлінські навички з комунікації включають, але не зводяться до управління комунікацією {інформаційним зв'язком) у проекті (описаному в розділі 10). Комунікація - це більш широка сфера, що включає силу інформації, яка не є специфічною для проекту, наприклад:

• Моделі відправник-одержувач - цикл зворотного зв'язку, комунікаційні бар'єри і т.ін.

• Вибір засобів інформації - коли здійснити комунікацію в письмовій формі, коли в усній, коли написати неформальну записку по пам'яті, коли - формальний звіт і т.ін.

• Стиль написання — активний або пасивний, структура пропозиції, вибір слів і т.ін.

• Технологія уявлення - мова, проектування засобів наочної інформації і т.ін.

• Технологія управління нарадами - підготовка порядку денного, управління конфліктами і т.ін.

Управління комунікаціями в проекті - це використання даної широкої концепції в потребах конкретного проекту; наприклад, рішення про те, коли, в якій формі й перед ким звітувати за виконання проекту.