
- •Анотування і реферування наукових текстів
- •Чергування голосних
- •Державна мова - мова професійного спілкування
- •Дискусія. «Мозковий штурм»
- •Довідково-інформаційні документи
- •Етикет телефонної розмови
- •Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •Іменник
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види співбесід. Співбесіда з роботодавцем
- •Класифікація документів
- •Кодифікація і стандартизація термінів
- •Комунікативне призначення мови в професійній сфері економіста
- •Комунікативні ознаки культурної мови. Типологія мовних норм.
- •Лексичний скл укр.М.:синоніми, антоніми, омоніми, пароніми
- •Лексичний склад української мови: терміни та професіоналізми.
- •Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •Мова і культура мовлення в житті професіонального комунікатора
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Мовний, мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •Нарада, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення
- •Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення
- •Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль в комунікації
- •Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •2.1. Наукова робота повинна містити:
- •Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань
- •Основні вимоги до виконання та оформлення курсової роботи, рецензія, відгук.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень
- •Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- •Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та барєри комунікації
- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •Правопис апострофа
- •Правопис мякого знаку м’який знак пишемо:
- •Правопис префіксів
- •Правопис прізвищ
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні та комунікативні принципи презентації
- •Прикметник
- •Синтаксичні ознаки прикметника
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •Спрощення в групах приголосних
- •Стаття як самостійний науковий твір
- •Суть і види перекладу. Типові помилки…
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціалізована термінологія
- •Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •Види, типи і форми професійного спілкування
- •Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •Збори як форма прийняття рішення. Нарада
Спрощення в групах приголосних
Збіг кількох приголосних ускладнює вимову, тому вони спрощуються.
У сучасній українській мові найчастіше спрощуються такі групи: -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-, -слн-, в яких випадає середній звук. Наприклад: користь — корисний, тиждень — тижня, честь — чесний, щастя — щасливий, якість — якісний
Це спрощення відбувається у вимові й на письмі. Виняток становлять слова: хвастливий, кістлявий, пестливий, шістнадцять.
Зберігається також -т- і в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження: компостний, контрастний, баластний, форпостний.
У групах приголосних -скн-, -зкв- випадає к у дієсловах, утворених за допомогою суфікса -ну-.
Наприклад: блиск — блиснути, бризк — бризнути, брязк — брязнути, тиск — тиснути, тріск — тріснути
але: випускний.
Спростилися групи приголосних і в словах: серце, сонце, міський.
Стаття як самостійний науковий твір
Стаття – це науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті.
Наукова стаття – один з видів наукової публікації, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження,.. висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого. Необхідні вимоги до статті:
постановка проблеми;
аналіз наукових досліджень;
виділення невирішених раніше питань, котрим присвячується стаття;
формулювання мети статті;
виклад основного матеріалу;
висновки;
перспективи подальшого розвитку.
Суть і види перекладу. Типові помилки…
Переклад - один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу - донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче ознайомити його з відповідним текстом.
Переклад - 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат цього процесу.
Види перекладу
За формою переклад переділяють на усний і письмовий.
Усний переклад може бути послідовним або синхронним.
Послідовний переклад - це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо, щоб переклад здійснювався у паузах після логічно завершених частин, щоб був зрозумілий контекст.
Синхронний переклад робить перекладач-професіонал одночасно з отриманням усного повідомлення.
За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад.
За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:
o суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв'ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;
o художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури. Твори світової класики українською перекладали Леся Українка, Іван Франко, Микола Зеров, Борис Тен, Максим Рильський, Микола Лукаш, Григорій Кочур та багато інших;
o науково-технічний (технічний) - переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами.
Повний переклад наукового тексту здійснюють за такими етапами: читання всього тексту з метою усвідомлення змісту; поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад; стилістичне редагування повного тексту (слід оформити текст відповідно до норм літературної мови, усунути повтори; усі терміни і назви мають бути однозначними; якщо думку можна висловити кількома способами, перевагу слід віддати стислому, якщо іншомовне слово можна без шкоди для змісту замінити українським, то варто це зробити).
Реферативний переклад - 1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв'язний текст; 2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінюванням. Реферативний переклад у 5-10 і більше разів коротший за оригінал.
Анотаційний переклад - це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку.
Автоматизований (комп'ютерний) переклад.
ТИПОВІ ПОМИЛКИ
Як свідчить досвід, складним виявляється переклад поширеної у науковому стилі конструкції з фразеологічним сполученням в качестве кого-то (чего-то). Наприклад, словосполучення в качестве сетевой операционной системы слід перекласти так: як мережева операційна система;
Для наукового стилю характерна наявність слів, які позначають процесуальні поняття. У цьому зв'язку треба розрізняти назви дій (процесів) і назви наслідків дії (процесу). В українській мові на позначення дій (процесів) зазвичай бажано уживати віддієслівні іменники, утворені від дієслівнедоконаного виду за допомоги -еішя, -ання, -інші, -иття, -іття, -уття: змінювати - змінювання.
У наукових текстах переклад дієслів залежить від контексту:
иногда встречаются ошибки - інкаїи трапляються помилки
к таким понятиям относятся... - до таких понять належать...
оказать влияние - вплинути
Значні проблеми під час перекладу текстів наукового стилю спричиняє дієприкметник, який активно уживаний у текстах наукового стилю російської мови.
слід пам'ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються прикметниками: господствующий - панівний, разрушающий - руйнівний, металлорежущий - металорізний, нержавеющий - нержавний. Натомість поширені у сучасній українській мові віддієслівні прикметники на -льний: знижувальний, ослаблювальний.
Пасивні дієприкметники на -мий здебільшого заступаються дієприкметниками на -ний: управляемый - керований, производимый -вироблюваний; познаваемый - пізнаваний тощо.
Окремо зазначимо особливості перекладу російських конструкцій із дієприкметником следующий. Дієприкметник слідуючий неможливий в українській мові навіть теоретично, оскільки немає дієслів, від яких він міг би утворитися. Отже, перекладається:
^ словом наступний (у часовому й просторовому значенні), порівняймо: Следующий вариант стандарта использует в качестве среды передачи / Наступний варіант стандарту використовує як середовище передачі;
^ словом такий (перед переліком або поясненням).
Під час перекладу прийменникових конструкцій слід звертати увагу на їх значення:
1) російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають конструкції з прийменниками;
2) прийменник при-це уживаний і універсальний прийменник російської мови, натомість в українській має набагато вужчу сферу вживання, тому, перекладаючи відповідні прийменникові конструкції, треба бути дуже уважним, бо калькування російськомовних висловів не тільки позбавляє текст виразності, якої можна досягти вживанням суто українських мовних засобів, а й може змінити зміст цього тексту. \
Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування
Спілкування — процес взаємодії між двома чи кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного характеру. У спілкуванні реалізується потреба однієї людини в іншій. Через нього люди організовують різні види теоретичної та практичної діяльності, обмінюються інформацією, досягають взаєморозуміння, взаємно впливають одне на одного, формують свій світогляд. У спілкуванні вони розвиваються фізично і духовно, формуються як суспільні суб'єкти. Правильно організоване спілкування забезпечує ефективний обмін інформацією, дає змогу глибше пізнати співрозмовника, спрогнозувати особливості подальшої ділової взаємодії з партнером.
Тому спілкування можна охарактеризувати як:
- комунікацію, сприймання та передавання інформації;
- взаємодію, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями;
- сприймання та розуміння одне одного, тобто пізнання себе та іншого.
Обидва терміни - комунікація та спілкування - мають спільні й відмінні ознаки.Спільними є їхнє співвіднесення з процесами обміну та передачі інформації. Відмінні ознаки обумовлені різницею в обсязі змісту цих понять: за спілкуванням закріплюються характеристики міжособової взаємодії, а за комунікацією - інформаційний обмін у суспільстві. Отже, спілкування - це соціально обумовлений процес обміну думками та почуттями між людьми в різних сферах їхньої пізнавальної, трудової і творчої діяльності, що реалізується за допомогою вербальних засобів комунікації. Комунікація - це соціально обумовлений процес передачі та сприйняття інформації як в міжособовому, так і в масовому спілкуванні різними каналами за допомогою вербальних та невербальних комунікативних засобів.
Таким чином, термін спілкування є загальним за своїм змістом, а комунікація - конкретним, що позначає лише один з його типів (соціальну взаємодію).
Функцією спілкування є досягнення взаєморозуміння на зовнішньому (формальному) рівні за допомогою усмішки, приязного слова тощо.
Професійне спілкування виконує такі функції:
- комунікативну (обмін інформацією);
- інтерактивну (обмін діями);
- перцептивну (взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню).