- •Анотування і реферування наукових текстів
- •Чергування голосних
- •Державна мова - мова професійного спілкування
- •Дискусія. «Мозковий штурм»
- •Довідково-інформаційні документи
- •Етикет телефонної розмови
- •Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •Іменник
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види співбесід. Співбесіда з роботодавцем
- •Класифікація документів
- •Кодифікація і стандартизація термінів
- •Комунікативне призначення мови в професійній сфері економіста
- •Комунікативні ознаки культурної мови. Типологія мовних норм.
- •Лексичний скл укр.М.:синоніми, антоніми, омоніми, пароніми
- •Лексичний склад української мови: терміни та професіоналізми.
- •Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •Мова і культура мовлення в житті професіонального комунікатора
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Мовний, мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •Нарада, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення
- •Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення
- •Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль в комунікації
- •Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •2.1. Наукова робота повинна містити:
- •Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань
- •Основні вимоги до виконання та оформлення курсової роботи, рецензія, відгук.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень
- •Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- •Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та барєри комунікації
- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •Правопис апострофа
- •Правопис мякого знаку м’який знак пишемо:
- •Правопис префіксів
- •Правопис прізвищ
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні та комунікативні принципи презентації
- •Прикметник
- •Синтаксичні ознаки прикметника
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •Спрощення в групах приголосних
- •Стаття як самостійний науковий твір
- •Суть і види перекладу. Типові помилки…
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціалізована термінологія
- •Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •Види, типи і форми професійного спілкування
- •Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •Збори як форма прийняття рішення. Нарада
Правопис мякого знаку м’який знак пишемо:
1. Після зубних звуків - д, т, з, с, ц, л, н, дз - якщо вони звучать м’яко: суть, тінь. 2. Після м’яких приголосних перед О: льон, трьох. 3. У суфіксах - еньк, ськ-, есеньк- та ін. - український, голівонька. 4. Після -л- перед м’яким приголосним: учительський. 5. У дієслівних формах наказового способу: стань, сядь. 6) 6. Р.в. іменників: пісень. 7. У дієслівних формах 3 особи однини-множини дійсного способу: стоїть, біжить.
М’який знак не пишемо: 1. Після губних і шиплячих: кров, дощ. 2. Після -р- у кінці складу: кобзар (виняток - Горький) 3. Між приголосними: радість. 4. Після -н- перед -ж,ч,ш-: : тонший, менший.
Правопис префіксів
1. Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Перед усіма іншими приголосними пишемо з (іноді із): збавити, звести, зжитися, ззирнутися, зсадити, зціпити, зчепити, зшиток, ізнов. Префікс з-(с-) виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зекономити, зігнорувати, з’їзд, зорієнтуватися, зумовити, згаслий, змазати, знадливий, скоротити, склад і под. У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-:зібгати, зігнути, зідрати, зізнатися, зіпсуватися, зіставити, зіткнення, зіщулитися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звукосполучення: зів’ялий, зім’яти, зіп’ястися тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрівати йзогрівати, зімлівати й зомлівати, зіпрівати й зопрівати, зітліти й зотліти. БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін. 2. У префіксах – без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- – кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраїй, безкорисливий, відкриття, відстань, міжконтинентальний, міжпланетний, надпотужний, обпалити, обтрусити, передплата, передчасний, підтримка, понадплановий, представник, розтягнути, розчин, розхитати, черезплічник. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ- 3. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано; префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, прикрутити, приборкати, пришвидшити; прибуття, притулок, прибраний, привабливо. Крім того, префікс пре- виступає у словах презирливий, презирство й у словах старослов’янського походження:преосвященний, преподобний, престол, а префікс при- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний. Префікс прі- вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва |