- •Анотування і реферування наукових текстів
- •Чергування голосних
- •Державна мова - мова професійного спілкування
- •Дискусія. «Мозковий штурм»
- •Довідково-інформаційні документи
- •Етикет телефонної розмови
- •Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •Іменник
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види співбесід. Співбесіда з роботодавцем
- •Класифікація документів
- •Кодифікація і стандартизація термінів
- •Комунікативне призначення мови в професійній сфері економіста
- •Комунікативні ознаки культурної мови. Типологія мовних норм.
- •Лексичний скл укр.М.:синоніми, антоніми, омоніми, пароніми
- •Лексичний склад української мови: терміни та професіоналізми.
- •Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •Мова і культура мовлення в житті професіонального комунікатора
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Мовний, мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •Нарада, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення
- •Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення
- •Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль в комунікації
- •Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •2.1. Наукова робота повинна містити:
- •Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань
- •Основні вимоги до виконання та оформлення курсової роботи, рецензія, відгук.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень
- •Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- •Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та барєри комунікації
- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •Правопис апострофа
- •Правопис мякого знаку м’який знак пишемо:
- •Правопис префіксів
- •Правопис прізвищ
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні та комунікативні принципи презентації
- •Прикметник
- •Синтаксичні ознаки прикметника
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •Спрощення в групах приголосних
- •Стаття як самостійний науковий твір
- •Суть і види перекладу. Типові помилки…
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціалізована термінологія
- •Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •Види, типи і форми професійного спілкування
- •Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •Збори як форма прийняття рішення. Нарада
План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
Будь-яке наукове дослідження спирається на роботу з літературними джерелами, що вимагає володіння методами фіксації і збереження наукової інформації.
План – це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті.
За допомогою плану узагальнюють і згортають наукову інформацію, за ним розкривають, про що написано, яка основна думка, яким чином доведено її істинність, якого висновку доходить автор тексту. План буває простий, складний, питальний. Простий має лише основні питання. Складний має додаткові питання. Питальний план складається за допомогою питальних речень.
Теза – положення, висловлене в книжці, доповіді, статті, яке необхідно довечти. Теза – будь-яке висловлення, яке стисло викладає ідею. відповідно до мети тези бувають:
- вторинні;
- оригінальні.
Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі.
Оригінальні тези створюють як первинний текст.
Конспект – стислий писаний виклад змісту чого-небудь, складається з плану і тез, доповнених фактичним матеріалом, що у сукупності є коротким письмовим викладом змісту книги, статті, лекції.
Подвоєння та подовження приголосних |
1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних: а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти; б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком; в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця. Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно; г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся. Буквосполучення нн пишеться: а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний; б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний; в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний. 2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного: а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, у житті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні; б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; відкриття — відкриттів та ін; в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю; молодь — молоддю; вісь — віссю; міць — міццю; подорож: — подорожжю; ніч — ніччю; розкіш —розкішшю; річ —річчю; Рось —Россю; д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.; |
е) перед ю, е у формах теперішнього часу дієслова лити (литися) —ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, лають, ллється, ллються; а також у похідних виллю, наллю, наллємо, наллють і т. д.