
- •Анотування і реферування наукових текстів
- •Чергування голосних
- •Державна мова - мова професійного спілкування
- •Дискусія. «Мозковий штурм»
- •Довідково-інформаційні документи
- •Етикет телефонної розмови
- •Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •Іменник
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види співбесід. Співбесіда з роботодавцем
- •Класифікація документів
- •Кодифікація і стандартизація термінів
- •Комунікативне призначення мови в професійній сфері економіста
- •Комунікативні ознаки культурної мови. Типологія мовних норм.
- •Лексичний скл укр.М.:синоніми, антоніми, омоніми, пароніми
- •Лексичний склад української мови: терміни та професіоналізми.
- •Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •Мова і культура мовлення в житті професіонального комунікатора
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Мовний, мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •Нарада, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення
- •Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення
- •Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль в комунікації
- •Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •2.1. Наукова робота повинна містити:
- •Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань
- •Основні вимоги до виконання та оформлення курсової роботи, рецензія, відгук.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень
- •Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- •Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та барєри комунікації
- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •Правопис апострофа
- •Правопис мякого знаку м’який знак пишемо:
- •Правопис префіксів
- •Правопис прізвищ
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні та комунікативні принципи презентації
- •Прикметник
- •Синтаксичні ознаки прикметника
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •Спрощення в групах приголосних
- •Стаття як самостійний науковий твір
- •Суть і види перекладу. Типові помилки…
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціалізована термінологія
- •Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •Види, типи і форми професійного спілкування
- •Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •Збори як форма прийняття рішення. Нарада
Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
Організаційно-розпорядчі документи оформлюють на папері А4 та А5. Можна використовувати папір формату А3 – для оформлювання документів у вигляді таблиць та А6 – для резолюцій. Документи повинні мати такі поля:
30 мм ліве;
10 мм праве;
20 мм верхнє та нижнє.
При цьому міжрядковий інтервал – 1,5 см.
Складові частини реквізитів «Адресат», «Гриф затвердження», «Гриф погодження» відокремлюють – міжрядковими інтервалами. Назву документа друкують великими літерами. На бланку друкується лише перша частина документа. Всі інші – на чистих аркушах паперу. Нумерація сторінок у документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, починається з другої сторінки. Рубрикація тексту – поділ тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї від іншої. Найпростіша рубрикація – поділ на абзаци.
Вимоги до тексту документа. Документація ведеться лише українською мовою. Текст – головний реквізит службового документа, що відображає його зміст. Текст документа повинен містити певну аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об’єктивно, без повторень та вживань слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження. Якщо текст має кілька рішень, різні смислові аспекти, його треба ділити на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують арабськими цифрами.
Оформлювання результатів наукової діяльності.
Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату. Науковий результат – нове знання, здобуте під час наукової діяльності та зафіксоване на носіях інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового відкриття тощо.
1.1. Назва наукової роботи повинна бути лаконічною, короткою, відповідати суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дослідження та його завершеність. У назві не слід використовувати ускладнену термінологію.
1.2. При оформленні результатів наукової роботи необхідно посилатися на авторів та джерела, з яких використано окремий матеріал. У випадках використання запозичених матеріалів з наукових праць, досліджень без посилання на їх авторів науково-дослідницька робота знімається з конкурсу-захисту незалежно від стану проходження.
1.3. Зміст наукової роботи необхідно викладати стисло, аргументовано, уникати бездоказових тверджень.
2.1. Наукова робота повинна містити:
- Титульний аркуш
- Зміст
- Перелік умовних позначень (при необхідності)
- Вступ
- Основна частина
- Висновки
- Список використаних літературних джерел
- Додатки (при необхідності).
Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань
Покликання – уривок, витяг з будь-якого тексту, який цитують у вигляді матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Під час написання наукової роботи виконавець повинен оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку, приклад того чи іншого автора, у якого запозичено ідеї чи висновки.
Список використаних джерел – важливий елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. Розрізняють такі способи розташування літератури у списку:
абетковий: список використаних джерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів, перших слів назв, якщо авторів не зазначено, а роботу одного автора – за назвою роботи;
за типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, стандарти тощо);
хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди;
за ступенем використання: такий спосіб використовують зазвичай у статтях