
- •Анотування і реферування наукових текстів
- •Чергування голосних
- •Державна мова - мова професійного спілкування
- •Дискусія. «Мозковий штурм»
- •Довідково-інформаційні документи
- •Етикет телефонної розмови
- •Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •Іменник
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види співбесід. Співбесіда з роботодавцем
- •Класифікація документів
- •Кодифікація і стандартизація термінів
- •Комунікативне призначення мови в професійній сфері економіста
- •Комунікативні ознаки культурної мови. Типологія мовних норм.
- •Лексичний скл укр.М.:синоніми, антоніми, омоніми, пароніми
- •Лексичний склад української мови: терміни та професіоналізми.
- •Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •Мова і культура мовлення в житті професіонального комунікатора
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Мовний, мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •Нарада, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення
- •Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення
- •Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль в комунікації
- •Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •2.1. Наукова робота повинна містити:
- •Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань
- •Основні вимоги до виконання та оформлення курсової роботи, рецензія, відгук.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень
- •Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- •Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та барєри комунікації
- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •Правопис апострофа
- •Правопис мякого знаку м’який знак пишемо:
- •Правопис префіксів
- •Правопис прізвищ
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні та комунікативні принципи презентації
- •Прикметник
- •Синтаксичні ознаки прикметника
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •Спрощення в групах приголосних
- •Стаття як самостійний науковий твір
- •Суть і види перекладу. Типові помилки…
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціалізована термінологія
- •Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •Види, типи і форми професійного спілкування
- •Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •Збори як форма прийняття рішення. Нарада
Мова і культура мовлення в житті професіонального комунікатора
Однією з найхарактерніших ознак сучасної нації є мова. Основна функція мови - бути засобом спілкування, взаєморозуміння, надбання і передача знань. Крім поняття «мова» існує й поняття «мовлення». Мова - це: 1) універсальний засіб навчання і виховання людини; 2) енциклопедія людського досвіду; 3) першооснова нагромадження культурних цінностей; 4) один із компонентів духовної культури суспільства; 5) засіб координації усіх виробничих процесів; 6) функціонуюча система, нерозривно пов'язана з усіма галузями суспільного життя. Мовлення - це: 1) спосіб існування і вияву мови, мовний процес у багатьох його видах і формах ( слухання, читання, мовчазна розмова з самим собою, обдумування свого майбутнього чи сприйнятого від інших повідомлення); 2) вияв процесу формування думки ( а не втілення); 3) вияв одиниць мови усіх рівнів і правил їх поєднання; 4) засіб конкретизації мовного спілкування. Мова і мовлення поліфункціональні. Функції мови: 1) засіб і об'єктивізація спілкування; 2) засіб пізнання і його об'єктивізації; 3) засіб творення нових мовних одиниць, підсистем і об'єктивації усного процесу; 4) засіб вираження емоцій, внутрішнього стану людини і її волі; 5) засіб створення і об'єктивації словесних художніх образів. Функції мовлення: 1) здійснення, реалізація процесу спілкування (комунікативна функція); 2) здійснення процесів пізнання (пізнавальна функція); 3) здійснення процесів творення нових одиниць мовних підсистем (будівнича); 4) здійснення, реалізація процесу вираження емоцій (емотивна функція); 5) здійснення, реалізація процесу творення художніх образів (естетична функція). Отже, функціонально мова характеризується як засіб, а мовлення – як процес. Мова для всіх носіїв одна, але реалізація її в мовленні для кожного мовця має свої особливості. Сама мова не може бути правильною чи неправильною, логічною чи нелогічною, точною і неточною, виразною чи одноманітною. Всі ці ознаки має мовлення і насамперед, індивідуальне.Культуру мовлення формує запас знань, прагнення до самовдосконалення через хороше володіння рідною мовою, знаннями, що віками вдосконалювало людство. Отже, кожен з нас має постійно дбати про якість свого мовлення в будь-якій ситуації спілкування. Культура ділового мовлення Ділове мовлення має 2 форми: усну і писемну. Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами спілкування і в першу чергу - відсутністю співрозмовника і в момент висловлення думки. Усне мовлення виразно відрізняється від писемного: які б складні думки не висловлювали співрозмовники в процесі бесіди, вони завжди будуть спиратися на ситуацію, в якій відбувається розмова.
Мовне законодавство та мовна політика в Україні
Українська мова – це мова корінного населення України, а також українців, які мешкають за її межами. Протягом багатьох століть наша мова зазнавала утисків, викорінення, спаплюження, витіснення іншими мовами. Незважаючи на це українська мова стала державною мовою в Україні, згідно зі ст.10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року.
Партія «Регіонів», яка отримала більшість у Верховній Раді України, внесла на розгляд законопроект, який суперечить державності і соборності України. Запропоновані зміни стосуються різних сфер суспільного життя, а також найсвятішого, найдорожчого, що лишилося у народу – української мови.
За новим законопроектом «Про засади державної мовної політики», автори якого С.В. Ківалов і В.В.Колесніченко, українська мова втрачає свій статус офіційної, єдиної державної мови.
З першого розділу випливає те, що регіональна мова набуває прав державної, якщо, кількість осіб мовної групи, що проживають на території, становить більше 10%. Відповідно до вище зазначеного можна зробити висновок, що регіональна мова, зокрема російська , обслуговуватиме всі сфери діяльності суспільства на тих самих засадах як і державна, через що остання зазнає утисків.
Ст. 6 про державну мову України зазначає, що державною мовою є українська мова, але обов’язковість її застосування не повинна тлумачитись як заперечення чи применшення права на користування регіональними мовами. Ця стаття суперечить Конституції України, оскільки регіональні мови не зазнають утисків.
Поряд з державною мовою, здійснюючи повноваження місцеві органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування можуть використовувати російську та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України, будь-яка документація повинна вестися винятково державною мовою. Виборчі бюлетені мають друкуватися лише державною мовою, навіть якщо регіональна мова поширена більше на тій території; судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, навіть у межах території, на якій поширена регіональна мова.
За Конституцією України виходячи з положень статті 10 Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, зокрема й у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова.
За новим законопроектом гарантується право отримання громадянам України освіту державною та регіональною мовою. В усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і однією з регіональних мов або мов меншин.
За новим законопроектом, громадянам України гарантується право вільного використання у сфері наукової діяльності державної, регіональних мов або мов меншин. Результати науково-дослідних робіт оформлюється державною і регіональними мовами. У четвертому розділі зазначається, що теле- та радіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною чи регіональною мовою. Вцілому законопроект містить у собі низку положень, що у перспективі можуть призвести до двомовності.
Проаналізувавши зміст нового законопроекту, можна стверджувати, що мета його полягає у витісненні української мови як державної регіональними мовами, зокрема російською. За законопроектом декларується державною мовою – українська, але фактично, якщо всі положення наберуть чинності, українська мова зникне з телебачення, радіо, преси.