Міжнародна валютна система та етапи її еволюції.

Міжнародна валютна система – сукупність грошових відносин пов’язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв’язків.

Етапи розвитку:

• Паризька валютна система (1816-1914) ( система золотого стандарту)

Принципи :

• Використання золота як єдиного міжнародного резервно-платіжного засобу.

• Генуезька валютна система (1922-1944) (золото-девізний стандарт)

Принципи:

• Використання основних національних кредитних грошей як міжнародних платіжно-розрахункових засобів.

• Бреттон-Вудська валютна система (1944-1976) ( золото-доларовий стандарт)

• Ямайська ( Кінгстонська) валютна система (30.04.1976) ( система плаваючих валютних курсів)

Принципи:

• Замість золото девізного стандарту запроваджений стандарт СДР( спеціальні права запозичення)

62. Глобалізація світогосподарських зв’язків та загальноцивілізаційні проблеми людства.

Під світовим господарством розуміють сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях.

Важливою закономірністю сучасного світового господарства с нерівномірність розвитку його окремих частин і загострення суперництва між ними на цій основі.

Глобалізація — неодномірний, нелінійний процес, який виявляє неоднозначний, різноспрямований і суперечливий вплив на сучасний світогосподарський розвиток і економічну безпеку держав.

Глобалізація - це складний багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов'язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежності національних держав, зумовлених прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, високих технологій тощо.

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис :

• формується глобальне світове виробництво на основі планетарного охоплення світової економіки транснаціональними корпораціями і транснаціональними банками, розвитку довгострокових виробничих зв'язків, стратеї ічних альянсів, договорів про співдружність тощо;

• кардинально міняється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і послуг;

• змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологічною продукцією між розвинутими країнами;

• якісних перетворень зазнає фінансова сфера, змінюється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо;

• посилюється орієнтація розвинутих економік на розгортання всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використовуючи сучасні методи обробки інформації;

• інтенсифікується пошук Світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів.

Найважливішими соціально-економічними передумовами глобалізації стали:

• подальша інтернаціоналізація економіки, посилення її транснаціоналізації

• формування міжанклавного (міжкорпоративного) поділу праці в глобальному масштабі та становлення нового геоекономічного простору, що контролюється транснаціональним капіталом;

• деконцентрація виробництва, пов'язана зі зниженням частки стандартизованих масових товарів і зростанням обсягу індивідуального, гнучкого, диверсифікованого виробництва, заснованого на новітніх технологічних укладах;

• крах командно-адміністративної системи, утвердження ринкової системи господарювання у світовому масштабі на основі використання уніфікованих механізмів функціонування і розвитку;