51. Необхідність та сутність державного регулювання в ринковій економіці.

( виберіть для себе, що, на вашу думку, важливе. Як на мене вся інформація потрібна.)

Сучасна змішана економіка регулюється в основному через ринкові регулятори. Ринковий механізм об'єднує виробників і споживачів в єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам у формі платоспроможного попиту. Ринок сприяє ефективному розподілу ресурсів. Це означає, що він спрямовує ресурси на виробництво тих товарів, які найбільш потрібні суспільству, примушує підприємців застосовувати найбільш ефективні комбінації використання обмежених ресурсів, сприяє розробці та впровадженню нових, найбільш ефективних технологій. І нарешті, ринок виконує велику селективну функцію серед товаровиробників, завдяки чому із товарного виробництва вибувають ті господарські суб'єкти, результати діяльності яких не відповідають умовам ринкової конкуренції.

Як суб'єкт макроекономічного регулювання він має певні обмеження, які можна об'єднати в три напрямки:

• ринок не має досконалого механізму, здатного протистояти такому явищу, як економічна нестабільність, яка проявляється через затяжний спад виробництва, надмірне безробіття, високий рівень інфляції тощо.

• ринок здатний реагувати лише на індивідуальні потреби людей, які фінансуються окремими суб'єктами згідно з їхньою індивідуальною платоспроможністю Тому ринок не має механізмів, які здатні забезпечувати людей суспільними благами, тобто товарами та послугами колективного споживання, потреба в яких не залежить від індивідуальної платоспроможності. До них належать послуги державного управління, національної армії, міліції, охорони здоров'я, освіти, науки, культури тощо.

• сучасний ринок не є досконало конкурентним, оскільки на ринкові відносини великий вплив можуть справляти монопольні утворення. Впливаючи на обсяги виробництва і ціни, вони обмежують ефективність ринкової конкуренції і створюють умови для такого розподілу ресурсів, яке враховує не суспільні, а власні інтереси. Ринковий механізм не має надійного імунітету, який здатний протистояти монополізму.

• взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні побічні наслідки, так звані зовнішні ефекти, які не враховуються в процесі ринкових відносин. До них належать надмірна нерівність в доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення екологічних умов життя населення, відхилення від стандартів якості споживчих товарів тощо.

Перераховані вище обмеження ринку можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку. Тому на сучасному етапі розвитку товарного виробництва держава об'єктивно змушена виконувати ряд функцій, спрямованих на регулювання економіки.

52.

Форми та методи державного регулювання економіки.

Державне регулювання економіки – це система типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру , що здійснюється відповідними державними установами та суспільними організаціями з метою стабілізації та прискорення економічних процесів та пристосування їх до існуючої соціально - економічної системи

Завдання державного регулювання економіки :

• стабільність економічного розвитку

• відтворення потенціалу регіонів

• зайнятість

• соціальний захист громадян

• формування фінансової політики

• регулювання економічної діяльності

Основі функції державного регулювання економіки :

• цільова – визначення цілей , пріоритетів і основних напрямів розвитку національної економіки

• стимулююча – формування регуляторів здатних ефективно впливати на діяльність суб’єктів

• нормативна – за допомогою нормативно – законодавчих актів встановлюються певні правила

• коригуючи – пов’язана з розподілом економічних ресурсів

• соціальна – регулювання соціальних процесів через перерозподіл доходів

• безпосереднє управління неринковим сектором економіки – за допомогою держ. Сектора створюються суспільні товари та блага

• контролююча - державний нагляд та контроль за виконанням і дотриманням законів , нормативних актів , економічних, екологічних та соціальних стандартів

Основні форми впливу держави на соціально – економічний розвиток країни :

Бюджетно –податкова ( фіскальна) – спрямована на регулювання доходів та витрат держ бюджету для реалізації цілей

Кредитно-грошова ( монетарна) – діяльність держави що спрямована на забезпечення національної економіки повноцінною та стабільною національною валютою

Адміністративно-економічна – передбачає захист адміністративних та економічних характеристик що спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи та реалізації суспільних цілей .

Цінова – вплив держави на ринкове ціноутворення за допомогою законодавчих та адміністративних заходів з метою задоволення структурної політики

Довгострокове регулювання здійснюється у формі економічного програмування

Кон’юктурне регулює відтворення через маніпуляції ринкової кон’юктури

Структурне – це кон’юктурне регулювання , до якого додаються плани економічного і соціального розвитку .

Методи державного регулювання :

• прямі

• непрямі

• правові

• економічні - через створення впливу на економічний процес

• адміністративні – заборони або дозволу

• імперативні – система правових та економічних методів

53.

Інструменти грошово-кредитного регулювання економіки.

Ступінь розвитку фінансово-кредитної системи країни, її інфраструктурних елементів визначає інструментарій грошово-кредитної політики, від якого багато в чому залежить ефективність здійснення монетарного регулювання.

Реалізація грошово-кредитної політики визначає місце центрального банку в економічній системі. Центральний банк здійснює грошово-кредитну політику з метою ефективного впливу на темпи економічного зростання, обмеження інфляції, забезпечення високого рівня зайнятості тощо.

Основними інструментами грошово-кредитної політики є:

• облікова ставка;

• норма обов'язкових резервів;

• операції на відкритому ринку;

• деякі селективні методи впливу на кредитну активність комерційних банків.

Наявні в розпорядженні центрального банку інструменти регулювання грошової сфери розрізняються:

• за об'єктами впливу:

• о на пропозицію грошей (кредитна експансія, кредитна рестрикція);

• о на попит на гроші;

• за формою:

• о прямі (адміністративні); о опосередковані (ринкові);

• за особливостями параметрів, що встановлюються у процесі регулювання:

• о кількісні; о якісні;

• за термінами впливу:

• о короткотермінові;

• о довготермінові.

Залежно від завдань, грошово-кредитна політика центрального банку спрямована або на стимулювання кредитної емісії (кредитна експансія), або на її обмеження (кредитна рестрикція).

За формою інструменти грошово-кредитного регулювання поділяються на:

• адміністративні (прямі.) Адміністративними є інструменти, що мають форму директив, інструкцій центрального банку й спрямовані на обмеження сфери діяльності кредитного інституту. Під інструментами ринкового характеру розуміють способи впливу центрального банку на грошово-кредитну сферу формуванням певних умов на грошовому ринку та ринку капіталів.

• ринкові (опосередковані). Ринкові (опосередковані) інструменти відрізняються більшою гнучкістю порівняно з адміністративними, хоча результати їх застосування не завжди адекватні наміченій меті.

Три інструменти грошово-кредитної політики:

• облікова ставка за позиками, що надаються центральним банком комерційним банкам;

• норма обов'язкових банківських резервів;

• операції на відкритому ринку.

.

54.

Державне регулювання зайнятості та доходів.

Державне регулювання зайнятості

Ринок працi в сферi зайнятостi не може бути саморегулюючою системою. Регулювання процесів зайнятості населення проходить на трьох основних рівнях: державному, територіальному і на рівні підприємства. Для того, щоб політика регулювання процесів зайнятості була ефективною, слід добитися максимальної узгодженості дій на усіх рівнях, що призведе до покращення положення зайнятих громадян і тих, хто шукає роботу.

Бiльш питома i ефективна зайнятiсть досягається завдяки державному регулюванню. 3айнятiсть тут повинна розглядатися як один iз головних орiєнтирiв розвитку eкономічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матерiальних i трудових ресурсів народного господарства, прiоритетних напрямiв НТП, розмiщення продуктивних сил, шляху підвищення якостi i рiвня життя.

Державна полiтика зайнятостi населення в Україні базується на таких принципах:

• забезпечення рiвних можливостей yciм громадянам в реалiзацiї права на вiльний вибiр виду діяльності вiдповiдно до здiбностей та професiйної підготовки;

• сприяння забезпеченню ефективної зайнятостi, запобiганню безробiття, створенню нових робочих мiсць;

• координації дiяльностi у сферi зайнятостi з іншими напрямами соцiально-економiчної полiтики;

• забезпечення контролю профспiлок, спiлок пiдприємцiв, власникiв пiдприємств за виконанням заходiв щодо забезпечення зайнятостi населення;

• мiжнародного спiвробiтництва у вирiшеннi проблем зайнятостi населення.

Державне регулювання доходів є складовою соціальної політики держави. Воно являє собою систему заходів і норм законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру і спрямоване на створення умов, які сприяють нормальному відтворенню робочої сили та її розвитку, послабленню соціальної напруженості.

Державне регулювання доходів полягає у перерозподілі їх через Державний бюджет за допомогою диференційованого оподаткування різних груп одержувачів доходів і соціальних виплат. Таке регулювання сприяє підвищенню доходів незаможних, створює умови для усунення диспропорцій, пов’язаних з неоднаковими виробничими факторами регулювання зайнятості, зниження соціальної напруженості тощо. Політика доходів ґрунтується на певних принципах, закріплених у Конституції та в інших законодавчих актах.

Такими принципами є:

• соціальна справедливість;

• соціальне партнерство та солідарність усіх верств населення;

• індивідуальна відповідальність за своє матеріальне становище;

• право на працю та гідна винагорода;

• індексації доходів;

• диференціація заробітної плати;

• право на професійні об’єднання;

• економічна доцільність.

• державне регулювання доходів і споживання ґрунтується на методах, поданих на схемі Дані методи взаємозалежні та доповнюють один одного.