40. Періоди функціонування підприємств.

Життєвий цикл підприємства – час, впродовж якого товар життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця. Від життєвого циклу товару безпосередньо залежить рівень прибутку продавця (продуцента) на кожній із його стадій:

1. впровадження товару на ринок,

2. зростання обсягу продажу внаслідок визнання товару покупцями,

3. стадія зрілості, яка характеризується максимальною прибутковістю,

4. насичення ринку товаром,

5. спад обсягу продажу і прибутку.

Головними критеріями виокремлення та розмежування періодів функціонування підприємства є стабільність (постійність, фіксованість) або ж змінність (варіювання, змінюваність) наступних визначальних характеристик виробництва:

1. номенклатура вироблюваної продукції та обсяги її випуску;

2. фактори виробництва, що є задіяними;

3. організаційно-технологічна парадигма, на засадах котрої вибудоване виробництво.

Застосування цих критеріїв надає підстав для виділення таких періодів функціонування виробництва, як :

• миттєвий – період абсолютної стабільності, за якого всі зазначені характеристики лишаються незмінними;

• короткостроковий – період, за якого обсяги виробництва продукції то збільшуються, то зменшуються, тоді як технологія й організація виробництва жодним змінам не піддаються; при цьому хоча б одна група факторів виробництва розглядаються як постійні, інші – як змінні;

• довгостроковий – період розширення виробництва, впродовж котрого на засадах усталеної організаційно-технологічної парадигми зростає рівень виробничої потужності підприємства та збільшуються обсяги випуску продукції, тобто фактори виробництва та результати виробничої діяльності є змінюваними, тоді як технологія й організація лишаються незмінними;

• надтривалий – період всеохоплюючих змін у виробництві, спричинених переходом підприємства до роботи на принципово новій технологічній та організаційно-структурній основі, внаслідок чого докорінно змінюються і продукція, й обсяги її виготовлення, й фактори виробництва.

41. Поведінка підприємства за умов досконалої конкуренції

Доскона́ла конкуре́нція (також: досконалий ринок) — ідеалізований стан ринку, коли окремі покупці і продавці не можуть впливати на ціну.

Такий ринок завжди приходить до рівноваги. На ринку панує для однакових продуктів єдина ціна, тому що жоден покупець або продавець в зв’язку зі своїм незначним розміром не може її диктувати.

Економісти розглядають досконалу конкуренцію як ідеальну ринкову структуру.

1. По-перше, кожна фірма досягає максимуму прибутку за умови, що Р = МС. Це означає оптимальний розподіл ресурсів, за яким вони використовуються більш раціонально, приносячись максимальну суспільну користь. Ресурси ефективно розподіляються як у сфері виробництва, так і в сфері споживання.

2. По-друге, рівновага встановлюється на рівні довгострокового та короткостроко-вого мінімуму середніх загальних витрат. Це означає, що кожна фірма одержує лише нормальний прибуток, а тому забезпечується найбільш дешевий з усіх можливих варіантів виробництва, що також сприяє збільшенню суспільного добробуту.

3. По-третє, фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції функціонують без надлишку та дефіциту. Крива попиту за досконалої конкуренції збігається з кривою граничного доходу (D = MR), а крива пропозиції — з кривою граничних витрат (S = МС), тому умовою довгострокової рівноваги конкурентної галузі фактично є рівність попиту та пропозиції на певний продукт (тому що MR = МС, то D = S).