
- •1. Політика як соціальне явище.
- •2. Суб’єкти і об’єкти політики.
- •3. Основні концепції політики.
- •7. Значення пол для формування політичної свідомості та культури студентів.
- •4. Структура і функції політики.
- •5. Пол як наука і нав дисципліна. Об’єкт і предмет вив пол, її взаємодія з інш наук.
- •6. Методологія політології, її функції та завдання.
- •8. Структура політичної діяльності: суб’єкти та об’єкти, мотиви і способи їх взаємовпливу.
- •9. Виборча кампанія як форма пол діяльності. Функції виборів у демократичному суспільстві.
- •10. Типи політичної діяльності
- •11. Політичне рішення. Структура політичного рішення. Типи політичних рішень.
- •12. Політичні відносини. Типологія та форми політичних відносин.
- •13. Поняття влади, її основні види, засоби і форми реалізації, ресурси.
- •14. Поняття, природа, риси політичної влади.
- •15. Концептуальні підходи до проблеми політичної влади.
- •16. Проб легітимності політичної влади, ресурси, функції та тенденції її розвитку.
- •17. Конституційні положення про перспективи розвитку політичної влади в Україні, її подальшу демократизацію.
- •18. Зародження політичної думки у країнах Стародавнього Сходу.
- •19.Політичні вчення Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель)
- •20.Політична думка і світоглядні ідеї Стародавнього Риму (Цицерон, Сенека).
- •23.Вчення про політику н. Макіавеллі.
- •21.Політична думка часів середньовіччя (т. Аквінський, а. Августин, м. Падуанський).
- •22.Епоха Відродження – новий етап у розвитку політичної думки.
- •24.Політичні ідеї європейського соціалізму XVI – XVII ст. (т. Мор,т. Кампанелла).
- •26.Політико-правові вчення в Німеччині у XVIII – XIX ст.
- •25.Теорії природного права та суспільного договору (т. Гроцій, т. Гоббс, б. Спіноза, Дж. Локк та ін.).
- •Просвітництво. Раціоналістичне трактування пол у працях фран просвітників.
- •Політичні вчення у сша в період боротьби за незалежність.
- •29.Політичні вчення у Західній Європі в XIX ст.
- •34.Політична думка перехідного періоду (XIV – перша половина XVI ст.).
- •30.Основні напрямки західноєвропейської політичної думки XIX ст.
- •31.Розвиток зар політології у хх ст. Основні віхи політичної думки в 1 пол хх ст.
- •32.Розвиток світової політичної думки у другій половині XX ст. – на початку XXI ст.
- •33.Розвиток політичної думки в Ук. Пам’ятки політичної думки Київської держави.
- •35.Укр політична думка в період від Люблінської унії до козацько-гетьм дер.
- •36.Політична думка України у козацько-гетьманську добу.
- •37. Українська політична думка хіх ст.
- •38. Українська політична думка першої половини хх ст.
- •50. Держава її властивості, місце, роль і значення в політичній системі суспільства.
- •39. Поняття політичної ідеології та класичні уявлення про неї (Де Тресі, к. Маркс, р. Міхельс, м. Вебер, о. Лемберг, т. Парсонс, р. Пайпс).
- •40. Функції політичної ідеології.
- •41. Основні ідеї лібералізму і неолібералізму.
- •42. Основні ідеї консерватизму і неоконсерватизму.
- •43. Марксизм і соціал-демократизм.
- •44. Християнсько-демократична ідеологія та альтернативні ідейно-політичні течії.
- •45. Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні.
- •46. Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства.
- •47. Сутність і типи сучасних політичних систем.
- •48. Системоутворюючі засади та основні функції політичних систем.
- •49. Характеристика структурних елементів політичної системи.
- •51. Природа ознаки та структура держави.
- •52. Поняття соціальної та правової держави.
- •53. Основні елементи держави та її функції.
- •56. Громадські організації та рухи.
- •55. Політичні партії та партійні системи, їх роль та функції в політичній організації суспільства.
- •57. Особливості партійної системи в сучасній Україні.
- •60. Поняття, функції і цілі економічної політики.
- •61. Фінанси в системі політики та економічної безпеки.
- •62. Механізм політичного регулювання економічних відносин в сучасних умовах.
- •64. Основні напрямки соціальної політики.
- •65. Моделі соціальної політики у країнах Заходу.
- •67. Поняття етнонаціональної політики, головна мета та принципи.
- •69. Зміст і сутність національної політики у житті суспільства.
- •63. Сутність і специфіка соціальних відносин, об’єкти і суб’єкти соціальних відносин та їх роль в політиці.
- •70. Національна політика України.
- •72. Конституція України про консолідацію та розвиток української нації, забезпечення етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин України
- •73. Політика в системі ціннісних орієнтацій особи.
- •74.Політична соціалізація
- •75. Культура громадянськості. Права людини як критерій гуманізму в політиці
- •76.Природа і соціальна сутність політичного лідерства
- •77,78. Стилі і типи, соціальна роль та функції політичного лідерства
- •79. Політичний імідж
- •80. Проблеми формування політичних лідерів у сучасній Україні
- •81,82. Поняття, типи, види та функції політичної культури
- •85.Типи політичної свідомості і політична воля
- •83.Історичні особливості формування пол культури в у, її стан у сучасних умовах
- •84.Політична свідомість як форма відображення політичного буття
- •Світовий політичний процес: поняття, суб’єкти, закономірності та тенденції розвитку на межі XX – XXI ст.
- •87.Міжнародні відносини як цілісна система
- •88.Міжнародні організації та міжнародні політичні відносини
- •90.Україна в системі міжнародних відносин та її місце в сучасному геополітичному просторі
- •1. Політика як соціальне явище.
- •2. Суб’єкти і об’єкти політики.
61. Фінанси в системі політики та економічної безпеки.
Вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства не можна зрозуміти без вивчення фінансової політики і фінансового механізму.
Політика як узагальнююче поняття охоплює всі напрямки діяльності держави. залежно від сфери суспільних відносин, яка є обєктом політичного впливу, виділяють економічну, соціальну, культурну, технічну, бюджетну, кредитну, внутрішню і зовнішню політику.
Фінансова політика має самостійне значення і водносас є важливим засобом реалізації політики держави в будь-якій сфері суспільної діяльності – економіці, соціальній сфері, військовій реформі, в міжнародних відносинах.
Більш структурованим є визначення фінансової політики як сукупності заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання, які держава здійснює через фінансову систему.
Насамперед, фінансова політика повинна сприяти формуванню максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, оскільки вони – матеріальна база будь-яких перебудов.
Не менш важливим є забезпечення раціонального розподілу коштів між галузями і сферами економіки, концентрація фінансових ресурсів на найважливіших напрямках економічного і соціального розвитку.
Фінансова політика повинна враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні і фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і завдань, які стоять перед суспільством.
Фінансова політика – сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Вона знаходить свій вияв у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів та використанні їх на різні потреби держави, розвиток економіки і соціальний захист населення, у фінансовому законодавстві, практичних діях у галузі фінансів різних державних структур.
Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі мають забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерційних підприємств. В цих умовах важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.
Фінансова політика держави залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.
До зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції з світовими економічними системами тощо.
Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, інтелектуальний рівень його, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. У зв'язку з цим фінансова політика - це динамічний процес, що змінюється, коригується з урахуванням практичної необхідності.
Водночас є загальні принципи фінансової політики для держав з ринковою економікою, розвиненими демократичними засадами суспільного життя. В цих умовах фінансова політика держави має спрямуватися на створення сприятливих фінансових умов для розвитку виробництва тих галузей, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягти завдяки як вишукуванню додаткових інвестицій в ці галузі, стимулюванню залучення додаткових коштів самих підприємницьких структур, так і створенню сприятливих фінансових можливостей для іноземних інвесторів. Сприятливі умови для іноземних інвесторів це пенні податкові пільги, можливість вивезення одержаного прибутку, гарантії збереження та захисту майна іноземних інвесторів.
Стимулювання інвестицій у розширення виробництва за рахунок коштів підприємницьких структур має здійснюватися з урахуванням (форми власності, галузі виробництва, природних умов, територіального розміщення, інших факторів. Тут потрібен диференційований підхід, оскільки лозунг про створення однакових можливостей для всіх с ні чим іншим, як спрощенням проблеми до такого рівня, що вона втрачає, зміст і практичне значення. Звичайно, тут також мають використовуватися податкові пільги, гарантії вільного ціноутворення, сприятливі форми кредитування.
Перший принцип фінансової політики можна сформулювати як постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення.
В умовах ринкової економіки діють саморегулюючі фактори, які забезпечують надходження і перерозподіл капіталів у сфері виробництва. Механізм ринку робить усіх учасників виробничого процесу заінтересованими у розширенні виробництва і одержанні доходу на капітал.
Другим напрямом фінансової політики держави є мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій. Як уже зазначалося, можливості ринкової економіки все ж обмежені. Ці обмеження особливо чітко виявляються при вирішенні соціальних проблем суспільства. Більшість соціальних гарантій мають загальнодержавне значення. Їх не під силу вирішити окремим підприємницьким структурам і навіть цілим компаніям. Проте потребу в них відчувають усі. Такими соціальними гарантіями є освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунікаційні системи тощо. Не менш важливе значення мають соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги.
Третій напрям фінансової політики - вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, цю загрожують здоров'ю людини. З одного боку, держава домагається від виробничих структур відшкодування витрат на відновлення природного середовища, а з іншого, використовуючи фінансові важелі, закриття шкідливих виробництв і впровадження передових ресурсозберігаючих технологій Цими інструментами є податки, штрафи та інші санкції.