6) Охарактеризуйте фінансовий механізм і його елементи.

Фінансовий механізм – сукупність фінансових методів, форм та інструментів, а також важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Державне регулювання економіки може здійснюватися двома способами.

Перший — створення системи планового керівництва, в основі якої лежать адміністративно-командні методи.

Другий спосіб державного регулювання економіки полягає у застосуванні економічних методів управління, серед яких провідна роль належить фінансам.

Фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування.

Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного відтворення виробництва за рахунок власних коштів юридичних і фізичних осіб.

Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у тимчасовому використанні позичених ресурсів.

Третя форма фінансового забезпечення — зовнішнє фінансування. Воно полягає у виділенні коштів певним суб’єктам на безповоротній і безоплатній основі.

Фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподільних відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Існують два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний.

Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдового) елемента в розподілі доходу.

Нормативний метод розподілу полягає в тому, що всі елементи розподілу визначаються за нормативами, які встановлюються стосовно об’єкта розподілу.

Метод фінансового регулювання визначає характер дії фінансового механізму. У складі фінансового механізму створюється набір фінансових інструментів, з допомогою яких здійснюється вплив на різні сторони суспільного розвитку. Видами таких інструментів є податки, внески і відрахування, субсидії та дотації. Конкретний склад фінансових інструментів постійно змінюється залежно від завдань фінансової політики.

7) Розкрийте зміст та призначення фінансового планування.

Фінансове планування є відображенням напрямів, форм і методів фінансової політики. Воно, по суті, є її матеріалізацією. Організація фінансової діяльності та фінансових відносин спрямована на втілення в практику завдань фінансової політики, на реалізацію фінансових планів. Фінансовий контроль призначений для перевірки законності фінансових операцій, моніторингу реалізації завдань фінансової політики і виконання прийнятих планів.

Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність у суспільстві.

Фінансове планування являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей. Фінансовий план того чи іншого суб’єкта відображає його фінансову діяльність, тобто процес формування доходів і здійснення витрат.

Фінансове планування здійснюється на двох рівнях. На мікрорівні — це індивідуальні плани окремих суб’єктів підприємницької діяльності. На макрорівні — це основний фінансовий план, що характеризує діяльність держави — бюджет, а також зведений фінансовий план, у якому відображаються доходи і видатки усіх суб’єктів фінансових відносин.

Об’єктом фінансового планування є фінансові ресурси, які утворюють в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом фінансового планування – різні види фінансових планів і прогнозів.

Завдання фінансового планування визначаються структурою фінансового плану та завданнями фінансової політики. Вони полягають у визначенні реальних джерел і обсягів доходів, оптимізації структури видатків на основі критерію вирішення завдань фінансової політики та збалансування доходів і видатків.

Фінансовий план – план формування і використання фінансових ресурсів. Всі фінансові плани бувають: індивідуальні та зведені. У свою чергу, чергу зведені фінансові плани: загальнодержавні, плани окремих господарських об’єднань (промислово-фінансові групи, концерни, асоціації) та територіальні.

За тривалістю дії фінансові плани бувають:

• перспективні (складаються на період понад один рік);

• поточні (складаються на один рік);

• оперативні (складаються на місяць, квартал).

8)Дайте характеристику основним видам фінансових планів.

Фінансовий план – план формування і використання фінансових ресурсів. Всі фінансові плани бувають: індивідуальні та зведені. У свою чергу, чергу зведені фінансові плани: загальнодержавні, плани окремих господарських об’єднань (промислово-фінансові групи, концерни, асоціації) та територіальні.

За тривалістю дії фінансові плани бувають:

• перспективні (складаються на період понад один рік);

• поточні (складаються на один рік);

• оперативні (складаються на місяць, квартал)

Фінансові плани складаються на мікро- та макрорівнях. На мікрорівні складається баланс доходів і витрат.

Баланс доходів і витрат підприємства – це є індивідуальний поточний фінансовий план, який розробляється на рік, але з розбивкою по кварталах. Він має таку структуру:

1 розділ Доходи і надходження коштів

2 розділ Витрати і відрахування коштів

3 розділ Взаємовідносини з бюджетом і позабюджетними фондами (податки, збори та ін. платежі в бюджет і позабюджетні фонди)

4 розділ Асигнування з бюджету

5 розділ Взаємовідносини з фінансовою системою (банківські кредити, погашення кредиту і сплата відсотків за користування довгостроковими кредитами)

Платіжний календар являє собою оперативний фінансовий план, головною метою якого є спрогнозування фінансового стану підприємства на певну дату. У платіжному календарі відображається увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду. При його складанні обов’язково враховують строки виплати заробітної плати та премій, внесення податків, розрахунки з постачальниками, а також стан дебіторської та кредиторської заборгованості.

Бізнес-план – це план реалізації певного проекту або угоди, що розробляється для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання грошових коштів.

Кошторис доходів і витрат складають установи не виробничої сфери передусім бюджетні організації. Кошториси бувають: індивідуальні (єдиний кошторис доходів і витрат); загальні (складаються за однотипними установами (бібліотеки); кошториси на проведення централізованих заходів (змагання, олімпіади, конкурси)); зведені (зведені воєдино індивідуальні кошториси однотипних установ і кошториси на проведення централізованих заходів.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в усіх секторах економіки. Він до помає перевірити обґрунтованість розрахунків показників державного бюджету (збалансування доходів і витрат).

9) Назвіть види, форми, та методи фінансового контролю.

Фінансовий контроль являє собою сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.

Основні функції контролю за реалізацією фінансової політики покладені на вищі органи законодавчої та виконавчої влади. Безпосередній контроль здійснюють Міністерство фінансів та спеціалізований незалежний орган — Рахункова палата.

_ Види фінансового контролю. Залежно від взаємозв’язку об’єкта контролю — фінансової діяльності, і суб’єкта — органу контролю, фінансовий контроль поділяється на два основні види: внутрішній і зовнішній. При внутрішньому контролі фінансова діяльність кожного суб’єкта контролюється ним самим через спеціальні підрозділи — контрольно-ревізійні відділи, управління тощо. Зовнішній контроль полягає у перевірці фінансової діяльності того чи іншого суб’єкта відповідними уповноваженими органами контролю. Цей контроль за ознакою суб’єктів його здійснення поділяється на державний, відомчий, внутрішньокорпоративний, незалежний і суспільний.

Державний — це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінансами.

Відомчий та внутрішньокорпоративний контроль полягає у перевірці фінансової діяльності суб’єктів, що підпорядковані міністерствам і відомствам або входять до складу корпоративних об’єднань.

Незалежний фінансовий контроль спрямований на перевірку законності фінансової діяльності і доцільності здійснення окремих фінансових операцій. Однак висновки за результатами контролю мають рекомендаційний характер.

Суспільний фінансовий контроль — це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави.

_ Форми фінансового контролю. Залежно від стадії здійснення контролю він поділяється на попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється до початку руху грошових потоків. Його мета — перевірити доцільність і надійність даної фінансової операції, виявити рівень ризику, що пов’язаний з нею.

Поточний контроль здійснюється у процесі руху грошових потоків. Його мета — забезпечити реальність проходження грошових потоків, реалізацію їх адресності й цільового призначення та дотримання встановлених термінів проведення фінансових операцій.

Наступний контроль проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період. Його мета — перевірка реалізації стратегії і тактики фінансової діяльності того чи іншого суб’єкта, а в масштабах суспільства — процесу реалізації фінансової політики.

_ Методи фінансового контролю. Виділяються такі основні методи контролю: ревізії, тематичні пере­вірки, обстеження.

Ревізія є методом комплексного контролю усієї фінансової і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідності чинному законодавству. Тематичні перевірки полягають у контролі за окремими сторонами фінансової діяльності. Зокрема, це камеральні (у податковій інспекції) і документальні (у платника) перевірки податкових декларацій та звітів.

Обстеження являє собою ознайомлення з окремими напрямами фінансової діяльності з метою виявлення проблем та шляхів їх удосконалення. За результатами ревізій і перевірок складаються акти, за результатами обстеження — довідки.

10) Розкрийте сутність фінансової системи, її мета та завдання.

Форми фінансових відносин – це виокремлені за певною ознакою складові фінансів. Сукупність цих складових визначається терміном “фінансова система”. Вона є сукупністю взаємопов’язаних елементів, що мають однорідні ознаки.

Фінансова система розглядається з двох сторін: за внутрішньою будовою і організаційною структурою.

За внутрішньою будовою – це сукупність відносно відособлених взаємопов’язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

За організаційною структурою – це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об’єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин, а ланка — їх відособлену частину.