Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_ep_i_stv_1-100.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
221.55 Кб
Скачать

34. Важкість праці: сутність, показники, методичні засади оцінювання.

Важкість праці — це ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового процесу та умов праці на працездатність і здоров’я людини, її життєдіяльність і відтворення робочої сили.    Важкість праці виражається функціональним напруженням організму, яке виникає під впливом м’язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов. В такому розумінні поняття “важкість праці” можна застосовувати як до фізичних, так і розумових та нервово-напружених робіт

Основними факторами є:

Фізичне динамічне навантаження

маса вантажу

стереотипічні робочі рухи

статичне навантаження

робоча поза

нахили корпусу

переміщення у просторі

Оцінювання важкості праці з рівномірним фіз. навантаження зд-ся за показниками однієї зміни; з нерівномірним фіз. навантаженням – за середніми показниками протягом 2-3х змін.

   Завдання полягає в тому, щоб знайти такі критерії важкості праці, які дозволяли б будь-яку роботу віднести до того чи іншого класу. Основою для реалізації цього підходу є реакція організму на дію факторів трудового процесу і умов праці, яка виражається в зрушеннях фізіологічних функцій під час роботи і змінах в стані здоров’я працівника. У зв’язку з цим розрізняють два біологічних критерії: ● безпосередні реакції організму в процесі роботи — виробнича втома; ● віддалені реакції на роботу (її наслідки), які можуть виражатися в покращанні або погіршенні здоров’я, розвитку професійних захворювань, передчасному старінні, втраті працездатності.

37. Сумарні та аналітичні методи визначення складності праці.

Складність праці – характеристика, що відбиває глибину теоретичних знань та досконалість практичних навичок працівника, необхідних для виконання роботи. Ознаки, що визначають складність праці, ураховують характер та особливості трудової діяльності працівників, зміни у змісті праці, якісні аспекти праці.

В оцінюванні складності праці застосовуються дві групи методів: 1) сумарні, 2) аналітичні.

Метою сумарних методів є складання переліків робіт, розміщених у порядку зб чи зменш їхньої складності, без кількісної оцінки.

Сумарні методи:

Метод ранжирування робіт – робичий процес розглядається як єдине ціле, а для порівняння робіт різних видів вик-ся назви посад або посадові інс-ї

Метод рядів – передбачає попарне порівняння робіт між собою, у результаті чого встановлюється, яка з них складніша.

Метод класифікації – розв’язується питання про кількість кла-х груп та будується кл-на система за низкої критеріїв.

Використання аналітичних методів оцінки передбачає кількісну характеристику складності робіт.

Аналітичні методи:

Метод порівняння факторів – полягає у виділенні основних квал-х факторів (квал-я, вимогои інтел х-ру, фіз. вимоги, відпов., умови праці)

Баловий метод – передбачає аналіз різних робіт через диференційований розгляд ознак, загальних для всіх видів праці, та оцінку їхніх значень у балах. Балово-факторний – аналіз робіт за встановленою системою факторів.

Метод визначення провідного графічного профілю Хея – дає можливість оцінити робочі місця за кількома параметрами, об’єднані у групи: знання, творчий потенціал, відповідальність.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]