
- •Ъасиль Яременко панорама української літератури XX століття
- •Дмитро Чижевський культурно-історичні епохи
- •Іван Франко
- •Федір погребенник "великі роковини" івана франка
- •Ольга Кобилянська
- •Микола Євшан ольга кобилянська
- •Леся Українка
- •Михайло Яцків
- •Микола Філянськии
- •Василь Пачовськии
- •Григорій Чупринка
- •Данило гусар струк винниченкова моральна лабораторія
- •Михайло Коцюбинський
- •Богдан Лепкий
- •Михайло ївченко
- •Євген Плужник
- •Володимир державин лірика євгена плужника
- •Василь Стефаник
- •Осип Турянськай
- •Микола Вороний
- •Олександр Олесь
- •Михайло грушевський поезія олеся
- •Павло Тичина
- •Юрійлавріненко кларнетичний символізм
- •Гнат Михайличенко
- •Архип Тесленко
- •Орест Левицький
- •Дмитро Маркович
- •Грицько Григоренко
- •Талина Журба
- •Степан Васильченко
- •Марко Черемшина
- •Гнат Хоткебич
- •Микола Чернявський
- •Микола Євшан
- •Микола Євшан суспільний і артистичний елемент у творчості
- •Андрій Ніковський
- •22 Уірділсьіс слово, т. :
- •Сергій Ефремов
- •В поисках новой красоты (Заметки читателя)
- •Володимир Державин українська поезія і її національна чинність
Микола Чернявський
(3.1.1868 - 28.ХІ.1946)
сонети" (1898), "Зорі" (1903), брав участь у підготовці альманахів "Дубове листя , З потоку життя", "Перша ластівка". За радянської влади виступав у журналах "Життя й революція", "Червоний шлях" та ін- Перу М-Чернявського належить 80 оповідань і 5 повістей. Тематика творів письменника надзвичайно розмаїта, але критика називає його співцем Донбасу за створені в "Донецьких сонетах" жанрові картини з життя донецького селянства і робітництва. Від 1933 р. як письменник М.Чернявський замовкає, але це однак не врятувало його від безпідставних репресій, твори письменника були заборонені. Реабілітований письменник був лише після смерті И.Сталіна, але радянська критика все одно не пропускала можливості дорікнути йому за український буржуазний націоналізм.
Один з перших критиків письменник С.Єфремов відзначав "дві сили, що гармонійно поєднались" в його творчості:
"З одного боку, громадянські обов'язки до "темної країни", з другого, прирожденна м'ягкість і пасивність натури, мрійний нахил до краси — служать за вічне джерело роздвоєння в душі у самого поета . Себто, М.Чернявський розумів, що далі писати ію-народницькому вже не можна і активно шукав нових виражальних можливостей у модернізмі.
Рекомендована література:
Твори в десяти томах, т. І — X. — Харків: Рух. 1927 — 1931.
Твори в двох томах. — К.: Дніпро, 1966.
Євшан Микола. Микола Чернявський / Євшан Микола. Критика. Літературознавство. Естетика. — К., Основи, 1998.с. 206—216.
611
ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА ТААЇТЕРАТУРОЗНАВСТВО
Микола Євшан
(19.V.1889-23.XI.1919)
Микола Остапович Фе"
А:
Народився в прикарпатському Войнилон в родині дяка. Освіту здобував у польській гімназії у Станіславі (тепер Івано-Франківськ), де вирувало нелегальне громадське життя: таємні гуртки, рукописні журнали, наукові реферати, дискусії, колективні бібліотеки, заборонені концерти тощо. Душею всіх таких заходів був Микола Федюшка. Після закінчення 1908 р- гімназії вступив до Львівського університету, де студіював германістику. Через два роки навчання був виключений з університету за участь у студентських заворушеннях.
Періщ літературознавчі праці публікував у львівському журналі "На розсвіті", який редагував поет Василь Пачовський-
У 1910 р- вийшла перша книга М.Єв-шана "Під прапором мистецтва", яку справедливо вважають декларацією українського модернізму.
У 1913 р. виїздить на наукові студи до Віденського університету, звідки переїздить до Львова- Там на нього звернув увагу Михайло І рушевський. Завдяки йому працював у бібліотеці наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), був урядником "Видавничої спілки", секретарем НТШ і навіть якийсь час особистим секретарем М-Грушевського. Активно друкується на сторінках "Літературно-наукового вісника", "Української" хати", "Будучини", "Бджоли". У 1910—1912 pp. не раз перебував на Східній Україні, зав'язує плідні творчі контакти із наддніпрянською інтелігенцією. У роки Першої світової війни опиняється в австрійській армії, а згодом стає офіцером Української стрілецької сотні. У складі Української 1 алицької армії перебував на Східній Україні, зокрема у Кам'янці-Подільському та Вінниці, де й помер від тифу 23 листопада 1919 р.
Творчість М.Євшана тривала від 1908 до 1919 р. За цей час видав три книги:
"Під прапором мистецтва" (1910), "Тарас Шевченко" (1911). "Куди ми прийшли" (1911) та ще кілька десятків статей і рецензій.
Найповніше видання спадщини талановитого критика і літературознавця здійснено в Україні:
Микола Євшан. Критика. Літературознавство- Естетика- ~ К.: Основи, 1998.
При М.Євшана писали:
М.І.іьницькіш. Творчість — це свобода духу. Микола Євшан — літературний критик. // Дзвін, 1994, № 2—3. с. 155.
М.Хо.годний. Уроки Миколи Євшана. // Кур'єр Кривбасу. 1994. № 5—6, с. 16.
629
Літературна критика та літературознавство
(Передрук у "Вечірньому Києві" 16 червня 1994 р )
М.Гнатюк. Критик, що поміняв перо на зброю. // Львів, 1995, с. 46.
Шцмило Наталі». Микола Євшан (1889 — 1919) — передмова до кн.: Микола Євшан. Критика. Літературознавство. Естетика. — К.: Основи, 1998, с. З—11.