Павло Тичина

(23.1.1891 - 16.ІХ.1967)

Дату іі.і[ііілження поета уточнюємо за знайденою у Київському міському архіві в справах Комерційного інституту випискою з церковної книги про народ­ження. Традиційна дата 27 січня є датою хрещення, а народився Павло Григорович Тичина 23 січня 1891 р. в с. Піски на Чернігівщині в багатодітній сім'ї сільського дяка.

Навчався майбутній поет в чернігівській бурсі, а далі в духовній семінарії, після закінчення якої вступив до Київського Комерційного інституту, який через події

1917 — 1920 pp. закінчити не вдалося.

Як поет формувався в оточенні М.Ко­цюбинського, В-Самійленка, В.Еллапського (Блакитного), поста і маляра М.Жука. У

1918 р. працював помічником хормейстера в театрі М.Садовського і в редколегії газети

"Нова рада", де близько зійшовся з А.Ніковським і С-Єфремовим.

Перші поетичні збірки "Сонячні кларнети" (1918), "Замість сонетів і октав" (1920), "Плуг" (1920) поставили П.Тичину в ряд європейських поетів, поруч з Артюром Рембо і Полем Верленом. Починаючи із збірки "Вітер з України" (1924), коли поет "побачив ясне вдалині", настає творча криза, викликана бажанням офіційного радян­ського поета "оспівувати', "закликати , "боротись". У наступних збірках "Чернігів (1931), "Партія веде" (1934), "Чуття єдиної родини" (1938), "Сталь і ніжність" (1941) великий мистецький хист Павла Тичини занепадає, голодекларативна ідео­логічна поезія бере гору над справжньою високою поезією перших чотирьох збірок.

У роки Другої світової війни талант Тичини озвався поемою "Похорон дру­га" і низкою патріотичних поезій.

Повоєнні книги П.Тичини "І рости, і діяти", "Ми — свідомість людства , "Могутність нам дана", "Комунізму далі видні" та деякі інші сьогодні вже не зга­дуються навіть в академічній "Історії української літератури XX ст. за рсд. В.Г.Дончика (1998).

Рекомендована література:

Сковорода. Симфонія. — К.:

Радянський письменник, 1971.

Зібрання творів. У 12-ти т. — К.:

Наукова думка. 1983 — 1990.

Барка Василь. Хліборобський Орфей, або клярнетизм. — Мюнхен — Нью-Йорк, 1961. 87 с.

Барка В. Відхід Тичини. — Українське

слово. К., 1994, т. І, с. 542 — 550.

Гальченко С. Текстологія поетичних творів П.Г.Тичини. — К.: Наукова думка, 1990.

429

Символізм

З архіву П.Г.Тичит: Зб. документів і матеріалів. — К.: Наукова думка, 1990.

Меженко Юр. (Іванов) П.Тичина. "Сонячні кларнети". — Українська мова і література в школі, 1991, 9.

Лавр'іненк.0 Юрій. На шляхах синтези клярнетизму. — Вид-во "Сучасність", 1977, 63 с.

Cmyc Василь. Феномен доби (Сход­ження на Голгофу слави). — К., 1993 (Перша публікація з передмовою "Покара славою" В.Яременка у ж. "Дніпро": 1993, № 1, с. 114 — 128;

№ 2 — 3, с. 118 — 138; № 4 — 6, с. 23 — 38).

ГАЇ ШУМЛЯТЬ.

Гаї шумлять —

Я слухаю. Хмарки біжать —

Милуюся. Милуюся-дивуюся,

Чого душі моїй так весело.

Гей, дзвін гуде —

їздалеку. Думки пряде —

Над нивами. Над нивами-приливами,

Купаючи мене

мов ластівку.

Я йду, іду —

Зворушений. Когось все жду —

Співаючи. Співаючи-кохаючи

Під тихий шепіт трав голублячий.

Щось мріє гай —

Над річкою. Ген неба край —

Як золото. Мов золото — поколото,

Горить-тремтить ріка,

як музика. 1913

430

Павло Тичина

ДЕСЬ НА ДНІ МОГО СЕРЦЯ...

Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов. Я ішов від озерця. Ти сказала мені: "Будь здоров! Будь здоров, ти мій любий юначе!.." Ах, а серце і досі ще плаче. Я ішов від озерця... Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов.

Говори, говори, моя мила:

Твоя мова — співучий струмок.

Ніч зірки посвітила.

Шепчуть вітру квітки: гей, в танок!

Повінчайся з туманами ночі.

Тихо так опівночі.

Ніч зірки посвітила. Говори, говори, моя мила:

Твоя мова — співучий струмок. 1914

ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ.

Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? —

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов'ї... "Я твій" — десь чують дідугани. А солов'ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

б травня 1911 р.

431

Символізм