
- •1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •Об'єкт та предмет безпеки життєдіяльності (бжд), теоретичні положення, основні завдання науки про безпеку людини
- •Поняття небезпеки, безпеки, таксономії – їх взаємозв'язки
- •Теорія ризику, оцінка рівня ризику, прийнятний ризик, управління ризиком і можливі шляхи його зменшення
- •1.4. Сучасні проблеми життєдіяльності
- •2. Негативні чинники природного середовища життєдіяльності
- •2.1. Класифікація природних небезпечних явищ
- •2.2. Характеристика природних небезпек і правила безпеки людини
- •2.3. Небезпеки від техногенного забруднення довкілля
- •2.4. Техногенне забруднення регіонів України
- •3. Негативні чинники техногенного середовища життєдіяльності
- •Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища
- •Фізичні чинники
- •3.2.1. Метеорологічні та термічні чинники
- •Бароакустичні чинники
- •3.2.3. Механічні чинники
- •3.2.4. Електричні чинники
- •3.2.5. Електромагнітні чинники
- •Хімічні чинники
- •3.1.3. Біологічні чинники
- •3.2. Методика захисту і виживання в умовах техногенних аварій і катастроф
- •4. Радіоактивне забруднення довкілля та його вплив на людину
- •Поняття радіоактивності та іонізуючих випромінювань
- •Види іонізуючих випромінювань
- •Поняття про дозу випромінювань та одиниці її вимірювання
- •Коефіцієнти якості випромінювань
- •Норми радіаційної безпеки
- •Деякі терміни і поняття
- •Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •Заходи захисту від радіоактивного опромінення.
- •5. Психофізіологічні чинники забезпечення безпеки людини
- •5.1. Вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на організм людини
- •5.2. Чинники ризику, що зменшують тривалість життя
- •5.3. Психофізіологічні ризики (узалежнення)
- •5.4. Соціально-психологічна безпека
- •5.5. Інформаційно-психологічна безпека
- •5.6. Духовно-релігійна безпека
- •6. Система формування здоров’я та безпека харчуванння
- •6.1. Основні теорії і практики культури здоров’я людини
- •6.2. Складові здоров’я
- •6.3. Фактори ризику, здоров’я та патологія
- •6.4. Вплив харчування на життєдіяльність людини
- •6.5. Теорія харчування. Раціон.
- •Добова потреба в енергії дорослого працездатного населення, кДж
- •6.6. Раціональне харчування
- •6.7. Харчові добавки
- •6.8. Радіозахисне харчування
- •6.9. Генетично модифіковані харчові продукти
- •6.10. Безпека харчування
- •6.11. Загальні правила безпечного харчування
- •7. Корпоративна Безпека та безпека в умовах кримінальної злочинності та тероризму
- •7.1. Економічні зовнішні та внутрішні джерела загроз
- •7.2. Внутрішні чинники на підприємстві, які спричиняють екстремальні ситуації
- •7.3. Інтелектуальна власність, промислова власність та її захист
- •1. Яку інформацію не можна приховувати?
- •2. Яку інформацію невигідно приховувати?
- •3. Яку інформацію необхідно охороняти?
- •7.4. Охорона підприємства та спеціальні організаційні заходи
- •7.5. Економічна війна, економічна розвідка та промисловий шпіонаж
- •8. Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності
- •8.1. Конституційні основи безпеки
- •8.2. Законодавчі та нормативні акти, що регламентують безпеку життєдіяльності
- •8.3. Система правового захисту та нагляду за дотриманням правової безпеки.
- •8.4. Відповідальність за порушення законодавства
- •8.5. Законодавчі акти міжнародного права
- •8.6. Міжнародні організації, які займаються питаннями безпеки та здоров’я людини
- •9. Невідкладна допомога при нещасних випадках
- •9.1. Роль своєчасно наданої та правильно проведеної невідкладної допомоги
- •9.2. Методика проведення штучного дихання та непрямого масажу серця
- •9.3. Перша допомога при зовнішніх та внутрішніх кровотечах. Особливості тимчасової зупинки кровотеч
- •9.4. Перша допомога при переломах та вивихах
- •6.5. Основні способи іммобілізації та евакуації потерпілого при різних видах ушкоджень
- •9.6. Перша допомога при опіках, електротравмах та обмороженнях
- •9.7. Перша допомога при отруєннях
- •9.8. Укуси скажених тварин, отруйних змій і комах
- •9.9. Надання першої допомоги при утопленні
- •10. Прилади дозиметричного та хімічного контролю
- •10.1. Прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю
- •10.1.1. Класифікація приладів радіаційної розвідки і дозиметричного контролю
- •10.1.2. Прилад дп-5в
- •10.1.3. Прилад прип’ять
- •10.1.4. Прилад имд-1р(с)
- •10.1.5. Дозиметри дп-24 та ид-1
- •10. 2. Прилад хімічної розвідки впхр
- •11. Засоби індивідуального захисту людини
- •11.1. Засоби захисту органів дихання
- •11.1.1. Фільтрувальні протигази
- •11.1.2. Ізолювальні протигази
- •11.1.3. Промислові протигази
- •11.1.4. Респіратори
- •11.1.5. Найпростіші засоби захисту органів дихання
- •11.2. Засоби захисту шкіри
- •11.2.1. Ізолювальні засоби захисту шкіри
- •11.2.2. Фільтрувальні засоби захисту шкіри
- •11.2.3. Найпростіші засоби захисту шкіри
- •11.2.4. Спеціальний захисний одяг
- •11.3. Медичні засоби захисТу
9.4. Перша допомога при переломах та вивихах
Вивих – це стійке зміщення кісток у ділянці суглобів, що супроводжується розривом зв’язок або навколосуглобних сумок.
Ознаки: біль в ділянці ушкодженого суглоба, втрата звичайної рухливості в суглобі, вимушене положення кінцівки, зміна форми кінцівки в ділянці суглоба.
Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов’язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення кровотечі, набряку накладають холодний компрес. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну чи іншого знеболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.
Розтягування та розривання зв’язок найчастіше буває в ділянці гомілкостопного суглоба.
Ознаки. Різкий, гострий біль у суглобі в місці закріплення ушкодженої зв’язки, рухливість в цьому місці обмежена і супроводжується значними болями, припухлість в ділянці суглоба (крововилив в порожнину суглоба).
Допомога. Холод на місце ушкодження і припухлості, стискувальна пов’язка, повний спокій суглобу (в разі необхідності – накладання транспортної шини на кінцівку).
Перелом – це порушення цілісності кістки. Переломи кісток бувають закриті й відкриті. Якщо в ділянці перелому утворюється рана, то такий перелом називають відкритим.
Ознаки перелому: біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при прощупуванні місця перелому, неможливість рухів в ушкодженій ділянці, зміна форми частини тіла (кінцівки) в ділянці перелому, крововиливи, припухлість, ненормальна рухомість кістки в місці перелому. Під час руху іноді чути хруст кісток.
Допомога - з пошкодженого органа знімають одяг (якщо це спричиняє різкий біль – одяг і взуття розрізають). У разі відкритого перелому місце навколо рани промивають розчином антисептиків (йод, перекис водню, фурацилін), на рану накладають стерильну пов’язку. Знеболюють з допомогою анальгетиків. Після цього необхідно іммобілізувати пошкоджену частину тіла (кінцівки), тобто забезпечити повну нерухомість. Це досягається накладанням утримувальної пов’язки або краще – транспортної шини. Матеріалом для шини може бути будь-який предмет, що є поблизу (дошки, палки, парасолька, лижі, гілки). Шину накладають з таким розрахунком, щоб її центр розмістився у місці перелому, а кінці захоплювали два сусідні суглоби – вище і нижче місця перерелому. Щоб запобігти тиску на м’які тканини, на шину з боку, прилеглого до пошкодженої кінцівки, пікладають вату, м’які тканини або мох, траву та інші підручні матеріали.
6.5. Основні способи іммобілізації та евакуації потерпілого при різних видах ушкоджень
Надання допомоги при переломах різних кісток має ряд особливостей.
При переломі ключиці: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рука приспущені донизу, рухи руки обмежені.
Допомога. В пахвову ямку кладуть невеликий м’який валик (щільно скрученої вати або бинта), руку згинають у лікті під прямим кутом і щільно прибинтовують до тулуба, передпліччя підвішують на косинці до шиї.
При переломах плечової кістки накладають транспортну дротяну шину (рис. 9.8), захоплюючи надпліччя, плече й передпліччя, зігнуте в ліктьовому суглобі
Рис.9.8. Накладання шини на плече
та закріплюють її на плечі й передпліччі бинтом або косинкою, прибинтовують до грудної клітки в ділянці надпліччя. І після того руку підвішують на шиї. Коли транспортної шини на місці пригоди немає, то руку, зігнуту в ліктьовому суглобі, прибинтовують до тулуба. Потерпілого можна транспортувати в положенні сидячи. Кістки передпліччя при переломах у верхній і середній третині знерухомлюють шиною, яку накладають на зовнішню поверхню руки, зігнутої в ліктьовому суглобі, захоплюючи плече, передпліччя й кисть. Або накладають дві шини з підручних матеріалів: одну з внутрішньої сторони руки так, щоб її верхній кінець доходив до підпахової впадини, а другу шину накладають з зовнішньої сторони руки (верхній кінець повинен виступати над плечовим суглобом). Шини прив’язують, руку підвішують до шиї (рис. 9.9) При переломах кісток передпліччя в нижній третині одну шину накладають на внутрішню сторону (долонну поверхню), іншу – на зовнішню. Обидві шини мають виступати за лікоть і доходити до пальців. Руку згинають у ліктьовому суглобі та підвішують на шиї (рис. 9.9).
Рис. 9.9. Накладання шини при переломах плеча та передпліччя
Для знерухомлення кісток кисті й пальців використовують пневматичну, фанерну або картонну шину, яку накладають на долонну поверхню передпліччя, кисті і пальців, надаючи їм напівзігнутого положення (підкладають рулон вати, бинту) (рис. 9.10).
Рис. 9.10. Накладання транспортної шини при ушкодженні кисті й пальців
Характерними ознаками перелому стегнової кістки є різкий біль, неможливість підняти ногу, викривлення її, вивернення стопи назовні. Потерпілим накладають спеціальні транспортні шини або дротяні чи дерев’яні: одну – на внутрішню поверхню ноги від паху до стопи, а другу – на зовнішню поверхню ноги й тулуба від пахвової ямки до стопи. Обидві шини вистилають ватою і прибинтовують круговими турами на гомілці, стегні, животі, грудній клітці. Якщо шини короткі, то з двох роблять одну потрібного розміру. Перевозять потерпілих у положенні лежачи на спині.
При переломах кісток гомілки накладають стандартну транспортну шину на задню поверхню кінцівки, захоплюючи колінний і гомілковостопний суглоби, а також стопу. У разі потреби використовують дві фанерні чи дерев’яні шини (накладають їх на внутрішню і зовнішню поверхню ноги від стопи до середини стегна), ушкоджену ногу прибинтовують до здорової. Потерпілого перевозять до лікарні на ношах (рис. 9.11).
При переломі кісток стопи шина має бути трішки більшою, ніж довжина стопи. Закріплюють шину при положенні стопи відносно гомілки під прямим кутом. Якщо стопа звисає, її положення не можна міняти.
При переломах ребер потерпілий відчуває сильний біль у місці перелому, що посилюється під час вдихання повітря, кашлю, рухах грудної клітки. Коли одночасно пошкоджена плевра та легені, під шкірою скупчується повітря (підшкірна емфізема). В таких випадках під час прощупування під шкірою відчувається потріскування бульбашок повітря. Інколи спостерігається відхаркування крові. Потрібно накласти тугу пов’язку навколо нижньої частини грудної клітки з метою обмеження її рухливості під час дихання. Для зменшення болю можна дати потерпілому знеболювальну таблетку. Допомога при пошкодженні при цьому внутрішніх органів описана вище. Перевозити потерпілого необхідно сидячи.
Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випадках, коли пошкоджується спинний мозок. Характерні ознаки: різкий біль в ділянці виступаючих позаду відростків, неможливість рухів в ділянці хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то спостерігається параліч кінцівок, втрата чутливості тіла нижче місця перелому, розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу).
Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переносити. Не допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний мозок. Заборонено піднімати за руки і ноги, щоб кістки не уразили спинного мозку, нервів, м’які тканини. Піднімати й перекладати такого хворого мають не менш як троє людей. Найважливіше – забезпечити нерухомість хребта. Для попередження травматичного шоку дають знеболювальне (анальгін, настоянка валеріани, корвалол, валокордин, гарячий чай, кава). Потерпілого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі, під плечі та голову підкладають валик (рис. 9.12). Для того щоб покласти потерпілого на ноші, спершу потрібно обережно повернути його на бік, покласти поряд ноші і перекатуляти хворого на них, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна перед тим, як піднімати потерпілого, підкласти під нього дошку.
Рис. 9.12. Транспортування потерпілого при переломі хребта
При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі, знерухомлюють ватною пов’язкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола голови. Товстим шаром вати обгортають шию, підборіддя, потилицю, а потім накладають картонний комір і фіксують бинтом. Транспортують на твердих ношах.
При переломі кісток тазу потерпілий не може стояти, ходити, а лежачи – не може підняти витягнуту ногу, в місці перелому з’являється припухлість, сильні болі, крововиливи в пахову ділянку та порожнину. Допомога - покласти потерпілого на жорсткі ноші обличчям догори, його ногам надати положення “жабки”, для чого під коліна підкласти товсті валики. Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново доставити потерпілого в медичний заклад.
При переломі кісток черепа потерпілого вкладають на спину, голову фіксують так само, як при допомозі у випадку ушкодження шийного відділу хребта. Непритомність потерпілого не є перешкодою для транспортування.
При переломі кісток носа починається кровотеча. Потерпілого транспортують в напівсидячому стані, на перенісся накладають лід.
При пошкодженні щелепи на підборіддя накладають марлеву пов’язку, контури якої йдуть навколо голови і під підборіддям. У разі перелому верхньої щелепи між верхніми і нижніми зубами прокладають шину (дощечку), а потім пов’язкою через підборіддя фіксують щелепи. Транспортують до лікарні потерпілого в сидячому стані з легким нахилом голови вперед, запобігають асфіксії кров’ю, слюною чи запалим язиком.