6.8. Радіозахисне харчування

Надходження штучних радіоактивних речовин у навколишні середовище супроводжується включенням певної кількості її у процес міграції, накопиченням у харчових продуктах, а згодом - безпосередньо в організмі людини. Особливо актуальною і гострою ця проблема стала після аварії на ЧАЕС. Недостатнє вживання основних харчових речовин (білків, вітамінів, поліненасичених жирних кислот, мінеральних речовин) сприяє виникненню так званих хвороб дефіциту, зниженню опірності організму. В умовах підвищеного радіаційного впливу величезне значення має оптимальне забезпечення людини повноцінними білками - джерелами незамінних амінокислот. Джерелами повноцінною білка є яловичина, свинина, м'ясо кролика, птахів, яйця, риба, молоко і молочні продукти. Важливе значення мають рослинні білки, велику кількість яких містять квасоля, горох, соя, зелений горошок, гречана і вівсяна крупи, хлібопродукти з борошна грубого помолу. Поліненасичені жирні кислоти (рослинна олія, риба, насіння гарбуза, соняшника) в комплексі з іншими (ліпотропними) речовинами (сірковмісні амінокислоти, вітаміни, фосфоліпіди) істотно впливають на основний обмін. Важливе значення має забезпечення організму вуглеводами, насамперед харчовими волокнами і пектиновими речовинами. Наявність у пектинових речовинах своєрідних карбоксильних груп гіалуронової кислоти обумовлює їхню здатність зв'язувати в травному каналі іони металів. Незамінними для організму харчовими речовинами є вітаміни, їх необхідно приймати у вигляді полівітамінних препаратів типу „Ундевіт", „Рево-", „Пентавіт" та ін. Вітамін Р один Із перших використовувався як радіопротектор.

Радіозахисні властивості їжі мають продукти харчування, що містять білки: м’ясо, молочні продукти, морепродукти, яйця, бобові.

Поліненасичені жирні кислоти: рослинна олія, риба, насіння гарбуза і соняшника.

Вітаміни:

А – морква, петрушка, селера, часник, зелений салат; печінка, вершкове масло, шипшина, обліпиха.

С – чорна горобина, смородина, обліпиха, цитрусові; зелені кріп і петрушка, болгарський перець.

В – хліб, м’ясо, молочні продукти; гречка, овес, бобові; овочі, фрукти.

Е - рослинні олії, кукурудза, бобові, яйця, риба, грецькі горіхи.

Збагачення раціону мінеральними солями для заміення радіонуклідів і відновлення дефіциту мікро- і макроелементів:

Йод – морепродукти, овес, гречка, бобові, редиска, морква, часник, йодована сіль.

Кобальт – щавель, кріп, зелена цибуля, риба, буряк, клюква, городина.

Калій – родзинки, курага, чорнослив, абрикоси, гранати, яблука, картопля.

Кальцій – сир, яйця, бобові, ріпа, хрін.

Залізо - м’ясо, риба, яблука, салат, родзинки, чорна горобина.

6.9. Генетично модифіковані харчові продукти

Споживання генетично модифікованих організмів (ГМО) може мати для людини непередбачувані наслідки. ГМО - це сільськогосподарські рослини, в ДНК яких втрутилася людина, щоб зробити їх стійкішими до шкідників, вірусів, гербіцидів. На вигляд вони нічим не відрізняються від звичайних, навпаки, привабливіші, яскравіші, апетитніші. ГМО стабільно дають високі врожаї, на них можна зекономити отрутохімікати, у виробництві вони дешевші. Найбільшими їх виробниками є США і Канада, далі йдуть Бразилія, Чилі, Китай, ринки яких перенасичені, тому вони опиняються на ринках Східної Європи. Натуральні (екологічно чисті) продукти значно дорожчі, але безпечні. Україна сьогодні завалена трансгенною продукцією, ГМО входять до складу продуктів харчування, що ввозяться і виробляються в Україні. Зокрема, використовуються:

• трансгенна картопля (містить спеціальний білок-токсин, якого боїться колорадський жук);

• модифікований крохмаль (входить до складу майонезів, кетчупів, чіпсів);

• модифікована соя (додається до складу ковбас, сосисок, пельменів, кондитерських виробів);

- модифікована кукурудза..

Українські продукти харчування, до складу яких входять ГМО:

• овочеві культури;

• ковбаси, м'ясні консерви, пельмені;

• твердий сир, йогурти, готові каші;

• шоколад, цукерки.

Вживання ГМО викликає наступні захворювання:

• канцерогенний та мутагенний ефект;

• алергічні реакції,

• порушення обміну речовин;

• стійкість мікрофлори до антибіотиків (важкість лікування від складних хвороб);

• інтоксикація організму від потрапляння гербіцидів (які накопичуються в ГМО).