5.3. Психофізіологічні ризики (узалежнення)

Глибинним первісним чинником психофізіологічного узалежнення людини від психотропних речовин є бажання періодичної зміни свідомості, досягнення стану ейфорії. Психотропна речовина – це хімічна сполука, здатна при одноразовому вживанні викликти ейфорію, а при багаторазовому – узалежнення (від токсичних речовин, алкоголю, наркотиків).

Узалежнення або адиктивна поведінка (від англ. аddict- узалежнення) – це патологічний потяг до вживання отруйних речовин (хімічних, біологічних або рослинних), яке спричиняє психологічну деградацію з подальшим розпадом особистості, постійне отруєння організму і фізіологічні захворювання, і, як наслідок, смерть, причім в досить молодому віці. Всі види психотропних речовин (нікотин, алкоголь, наркотики) за механізмом дії є тотожними – вони змінюють психічний стан людини. Узалежнення відбувається у 2 стадії: спочатку психологічна (неможливість відмовитись), а згодом і фізіологічна (потреба організму).

Психологічні передумови узалежнення

Основні види психологічної мотивації до вживання психотропних речовин:

• прагнення вгамувати негативні емоції і заспокоїтись;

• бажання випробувати нові відчуття;

• просто так, за компанію;

• бажання продемонструвати свою незалежність;

• боязнь самотності.

Соціальні передумови узалежнення

Негативні емоції, стреси, зміна сімейно-соціальних ролей травмують психіку дитини, виникає психологічний дискомфорт – погіршується пам’ять, виникає почуття тривоги, страх, дратівливість тощо. Ці передумови в подальшому житті викликають мотивацію до психологічного розслаблення з допомогою алкоголю, наркотиків, що є причиною деструктивної поведінки людини.

Виникнення потягу до алкоголю та наркотиків найтіснішим чином пов’язане з умовами життя людини. Перше враження про алкоголь формується в дошкільному віці, і воно, як правило, негативне. В підлітковому віці негативне ставлення до вживання спиртних напоїв переходить у позитивне, а далі вже старшокласники починають вживати алкоголь – спочатку пиво, вино. Те, що в Україні практично все населення, хоча з неоднаковою частотою, вживає спиртні напої, відображається на суспільній свідомості. Бути тверезим – підозріло, єдині винятки – хвороба або керування автомобілем. Таке ставлення до пияцтва небезпечне тим, що людина на початкових стадіях алкоголізму не визнає себе хворою, тому швидко «спивається».

Згідно всіх міжнародних норм зловживанням вважається навіть мінімальне епізодичне вживання алкоголю у віці до 21 року.

Екоголічні передумови узалежнення

Внаслідок техногенного забруднення довкілля та нераціонального харчування імунна система людини постійно активізована і виснажена, нервова система реагує втомою і стресами, тому виникає потреба їх «знімати». Невипадково, токсикоманія та наркоманія найбільш поширені у великих містах з небезпечною екологічною ситуацією. Низькокалорійне харчування людей з невеликими доходами, з іншого боку, спонукає вживати алкоголь як калорійний замінник білка і вітамінів, що утворюються при перетворенні етанолу.

За даними 2005 року, за останні 10 років кількість наркозалежних, що звернулась за допомогою до наркологічних установ, зросла в 4 рази, а насправді їх в 5-6 разів більше. За оцінкою Українського науково-дослідного інституту експериментальної неврології та психіатрії (м.Харків), реальна кількість наркозалежних в Україні становить близько 200 тис. осіб, 40% від них також епізодично вживають наркотики. Тому загальна кількість всіх споживачів різних видів наркотиків становить близько 550-600 тис. осіб, з них 95 % проживають в містах, а 90% з них – молоді люди у віці до 30 років.

Фахівці з наркології ВООЗ вважають, що існують чіткі стадії розвитку узалежнення:

1 – паління тютюну (нікотиноманія);

2 - вживання алкоголю;

3 – рослинна наркоманія (макова соломка, марихуана, гашиш);

4 – вживання важких синтетичних наркотиків (амфетаміни, «екстазі»).

Ризики узалежнення

• зараження ВІЛ-інфекцією через використання спільних шприців і посуду;

• ураження печінки та головного мозку;

• зміна генетичного коду під дією психотропних речовин;

• дистрофія внутрішніх органів, зниження імунітету людини до інфекційних захворювань;

• виникнення розладів ЦНС (депресій, психозів, шизофренії), що важко піддаються лікуванню і можуть спричинити самогубство;

• небезпека передозування, що викликає отруєння і смерть.

Для попереджнння ризику узалежнення кожній молодій людині необхідно:

• надати об’єктивну інформацію про шкідливість вживання психотропних речовин;

• виховувати відповідальність за власне здоров’я і своїх нащадків;

• пропагувати переваги тверезого, здорового способу життя;

• навчитись створювати позитивні міжособистісні стосунки як умову збереження психічного здоров’я.

Адиктивна поведінка може бути спричинена не тільки узалежненням від психотропних речовин, але й віртуальним узалежненням від азартних ігор, комп’ютера. Психологи розрізняють комп'ютерну залежність (нав'язлива гра в комп'ютерні ігри), Інтернет-залежність, мобільну залежність. Одні дослідники вважають таку залежність тільки психологічною, інші виділяють і фізіологічний компонент (враження нервових стовбурів та оніміння пальців руки, зв'язане з тривалою перенапругою м'язів; сухість та різь в очах; головні болі та болі в спині; нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі; зневага до особистої гігієни; розлад сну, зміна режиму сну).

Віртуальна залежність стає одним з видів «буферної» реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням. Занурення у віртуальне середовище може бути обумовлено внутрішніми психологічними конфліктами, викликаними, наприклад, проблемами в особистому чи родинному житті. Занурюючись у віртуальну реальність, людина ніби захищає себе від проблем, тривоги, комплексів. Віртуальний світ може використовуватися як засіб компенсації невдач. Саме віртуальний світ дає ту волю дій, волю вираження думок, почуттів і емоцій, що у реальному житті найчастіше не завжди можливі.

Психотерапевтичний досвід показує, що якщо людина визнає в себе наявність того чи іншого виду залежності, будь то залежність від шкідливих речовин чи від Інтернету, то вона намагається впоратися з цим самостійно чи за допомогою близьких йому людей, а також фахівців (психіатрів, наркологів, психотерапевтів чи психологів). Саме некритичне відношення до власних проблем (тобто заперечення їхньої наявності) і робить з людей наркоманів, алкоголіків, Інтернет-залежних і т.д., тому що люди не визнають себе такими і заперечують цю проблему.