Поняття небезпеки, безпеки, таксономії – їх взаємозв'язки
Небезпеки - основний чинник негативного впливу на людину та життєве середовище, і саме їх властивостями визначається безпека її життєдіяльності. Тому вивчення небезпек є основним завданням предмету «Безпека життєдіяльності». Небезпека - це наслідок дії окремих негативних чинників на людину. У відповідності із системою стандартів безпеки праці (ССБП) розділяються небезпечні та шкідливі чинники:
під небезпечними розуміють чинники, дія яких, у певних умовах, призводить до травми або іншого різкого погіршення здоров’я.
шкідливими чинниками є такі – дія яких, при різних умовах, призводить до захворювання та зниження працездатності.
Між небезпечними та шкідливими чинниками немає принципової різниці. Один і той самий чинник в залежності від величини та часу дії може бути небезпечним або шкідливим. Небезпечними та шкідливими чинниками можуть бути предмети, засоби, продукти праці, дії, природно-кліматичне середовище (грози, повені, флора, фауна), люди.
Рис. 1.1. Характеристика негативних чинників
Потенціалом чинник визначається з кількісної сторони, наприклад: рівень шуму, напруга електричного струму, загазованість повітря.
Якість чинника відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад: дисперсність пилу, частковий склад шуму, вид електричного струму.
Простір, в якому постійно діють або періодично виникають небезпечні і шкідливі виробничі чинники, називають небезпечною зоною.
Гранично допустимий рівень негативного чинника (ГДР) – рівень чинника, який при щоденній (крім вихідних днів) праці на протязі 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години в тиждень, за весь трудовий стаж не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, під час роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.
За структурою негативні чинники поділяють на прості (струм, токсичність), складні та похідні (аварії, пожежі, вибухи).
За походженням негативні чинники поділяють на активні, пасивно-активні та пасивні.
До активних чинників відносять ті, які можуть діяти на людину через різні види енергії.
Чинники активної групи підрозділяються на підгрупи: механічні, термічні, електричні, хімічні, біологічні, психофізичні.
До пасивно-активної групи відносяться чинники, які проявляються внаслідок дії самої людини: гострі нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя, нерівності поверхонь, похилі підйоми.
До групи пасивних чинників відносяться ті, які проявляються опосередковано: корозія матеріалів, накип, недостатня міцність конструкцій, підвищені навантаження на механізми і машини та ін. Формою прояву цих чинників є руйнування, вибухи, аварії.
Таксономія небезпек – класифікація та систематизування явищ, процесів, об'єктів, які здатні завдати шкоди людині. Приклад таксономії небезпек подано на рис.1.2.
Рис. 1.2. Таксономія небезпек
Небезпеки класифікують таким чином:
- за природним походженням (природні, техногенні, екологічні та інші);
- за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);
- за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);
- за наслідками (зниження працездатності, захворювання, травми, загибель);
- за шкодою (соціальні, технічні, екологічні та інші);
- за сферою проявлення (побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі);
- за структурою (прості, складні, похідні);
- за характером дії на людину (активні та пасивні).
Номенклатура небезпек - перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для окремих об'єктів (підприємств, цехів, професій, місць праці та ін.).
Найбільш вдалою класифікацією небезпек життєдіяльності за джерелами походження є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походження належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину – природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.
Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.1998 р. №1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на:
НС техногенного;
НС природного;
НС соціально-політичного;
НС воєнного характеру.
За даними OOН найбільшу небезпеку загибелі людини в промислово розвинених країнах становлять такі процеси, знаряддя, пристрої, машини та види діяльності (подані в порядку спадання): паління; споживання алкогольних напоїв; автомобілі; ручна вогнепальна зброя; електричний струм; мотоцикли; плавання; хірургічне втручання; рентгенівське опромінення; залізниця; авіація загального призначення; велика будова; велосипед; мисливство; побутові травми; гасіння пожеж; атомна енергетика; альпінізм; сільгосптехніка; лижі.