- •1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •Об'єкт та предмет безпеки життєдіяльності (бжд), теоретичні положення, основні завдання науки про безпеку людини
- •Поняття небезпеки, безпеки, таксономії – їх взаємозв'язки
- •Теорія ризику, оцінка рівня ризику, прийнятний ризик, управління ризиком і можливі шляхи його зменшення
- •1.4. Сучасні проблеми життєдіяльності
- •2. Негативні чинники природного середовища життєдіяльності
- •2.1. Класифікація природних небезпечних явищ
- •2.2. Характеристика природних небезпек і правила безпеки людини
- •2.3. Небезпеки від техногенного забруднення довкілля
- •2.4. Техногенне забруднення регіонів України
- •3. Негативні чинники техногенного середовища життєдіяльності
- •Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища
- •Фізичні чинники
- •3.2.1. Метеорологічні та термічні чинники
- •Бароакустичні чинники
- •3.2.3. Механічні чинники
- •3.2.4. Електричні чинники
- •3.2.5. Електромагнітні чинники
- •Хімічні чинники
- •3.1.3. Біологічні чинники
- •3.2. Методика захисту і виживання в умовах техногенних аварій і катастроф
- •4. Радіоактивне забруднення довкілля та його вплив на людину
- •Поняття радіоактивності та іонізуючих випромінювань
- •Види іонізуючих випромінювань
- •Поняття про дозу випромінювань та одиниці її вимірювання
- •Коефіцієнти якості випромінювань
- •Норми радіаційної безпеки
- •Деякі терміни і поняття
- •Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •Заходи захисту від радіоактивного опромінення.
- •5. Психофізіологічні чинники забезпечення безпеки людини
- •5.1. Вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на організм людини
- •5.2. Чинники ризику, що зменшують тривалість життя
- •5.3. Психофізіологічні ризики (узалежнення)
- •5.4. Соціально-психологічна безпека
- •5.5. Інформаційно-психологічна безпека
- •5.6. Духовно-релігійна безпека
- •6. Система формування здоров’я та безпека харчуванння
- •6.1. Основні теорії і практики культури здоров’я людини
- •6.2. Складові здоров’я
- •6.3. Фактори ризику, здоров’я та патологія
- •6.4. Вплив харчування на життєдіяльність людини
- •6.5. Теорія харчування. Раціон.
- •Добова потреба в енергії дорослого працездатного населення, кДж
- •6.6. Раціональне харчування
- •6.7. Харчові добавки
- •6.8. Радіозахисне харчування
- •6.9. Генетично модифіковані харчові продукти
- •6.10. Безпека харчування
- •6.11. Загальні правила безпечного харчування
- •7. Корпоративна Безпека та безпека в умовах кримінальної злочинності та тероризму
- •7.1. Економічні зовнішні та внутрішні джерела загроз
- •7.2. Внутрішні чинники на підприємстві, які спричиняють екстремальні ситуації
- •7.3. Інтелектуальна власність, промислова власність та її захист
- •1. Яку інформацію не можна приховувати?
- •2. Яку інформацію невигідно приховувати?
- •3. Яку інформацію необхідно охороняти?
- •7.4. Охорона підприємства та спеціальні організаційні заходи
- •7.5. Економічна війна, економічна розвідка та промисловий шпіонаж
- •8. Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності
- •8.1. Конституційні основи безпеки
- •8.2. Законодавчі та нормативні акти, що регламентують безпеку життєдіяльності
- •8.3. Система правового захисту та нагляду за дотриманням правової безпеки.
- •8.4. Відповідальність за порушення законодавства
- •8.5. Законодавчі акти міжнародного права
- •8.6. Міжнародні організації, які займаються питаннями безпеки та здоров’я людини
- •9. Невідкладна допомога при нещасних випадках
- •9.1. Роль своєчасно наданої та правильно проведеної невідкладної допомоги
- •9.2. Методика проведення штучного дихання та непрямого масажу серця
- •9.3. Перша допомога при зовнішніх та внутрішніх кровотечах. Особливості тимчасової зупинки кровотеч
- •9.4. Перша допомога при переломах та вивихах
- •6.5. Основні способи іммобілізації та евакуації потерпілого при різних видах ушкоджень
- •9.6. Перша допомога при опіках, електротравмах та обмороженнях
- •9.7. Перша допомога при отруєннях
- •9.8. Укуси скажених тварин, отруйних змій і комах
- •9.9. Надання першої допомоги при утопленні
- •10. Прилади дозиметричного та хімічного контролю
- •10.1. Прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю
- •10.1.1. Класифікація приладів радіаційної розвідки і дозиметричного контролю
- •10.1.2. Прилад дп-5в
- •10.1.3. Прилад прип’ять
- •10.1.4. Прилад имд-1р(с)
- •10.1.5. Дозиметри дп-24 та ид-1
- •10. 2. Прилад хімічної розвідки впхр
- •11. Засоби індивідуального захисту людини
- •11.1. Засоби захисту органів дихання
- •11.1.1. Фільтрувальні протигази
- •11.1.2. Ізолювальні протигази
- •11.1.3. Промислові протигази
- •11.1.4. Респіратори
- •11.1.5. Найпростіші засоби захисту органів дихання
- •11.2. Засоби захисту шкіри
- •11.2.1. Ізолювальні засоби захисту шкіри
- •11.2.2. Фільтрувальні засоби захисту шкіри
- •11.2.3. Найпростіші засоби захисту шкіри
- •11.2.4. Спеціальний захисний одяг
- •11.3. Медичні засоби захисТу
Деякі терміни і поняття
Ефективна доза опромінення - розрахункова доза опромінення людини, яка враховує вклади ефектів опромінення різних органів і тканини людини на стан її здоров'я у цілому.
Основна дозова межа опромінення — максимально допустимий рівень індивідуальної ефективної дози опромінення людини (мЗв/рік), встановлений НРБУ-97, перевищення якого вимагає застосування заходів захисту людини.
Межа річного надходження (МРН) — припустимий рівень надходження радіонуклідів в організм для осіб категорії Б. МРН — таке надходження радіонуклідів в організм протягом року, яке за 70 наступних років створить у критичному органі максимальну еквівалентну дозу на рівні межі дози.
Межа дози (МД) — основна дозова межа для категорії Б. МД — таке найбільше середнє значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якому рівномірне опромінення протягом наступних 70 років не може призвести до небажаних змін у стані здоров'я, що можуть бути виявлені сучасними методами.
Гранично допустима доза (ГДД) — поняття аналогічне МД, але для категорії А. Згідно з НРБУ-97 гранична доза за рік для персоналу має бути такою, що при однаковій дії протягом 50 років не викличе змін, які могли б бути зафіксовані сучасними методами чи приладами.
Критичнипй орган — тканина, орган або частина тіла, опромінення якої в даних умовах нерівномірного опромінення організму може заподіяти найбільшої шкоди здоров'ю даної особи. Залежно від цього виділяють три групи критичних органів, а саме: перша — все тіло, червоний кістковий мозок; друга — м'язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталики ока та інші органи, крім тих, що належать до першої і третьої груп; третя — шкіряний покрив, кісткова тканина, кістки передпліччя, гомілки, стопи. Для кожної категорії, що опромінюються встановлюються основні дозові межі і припустимі рівні, що відповідають основним дозовим межам.
Основні дозові межі (ліміт ефективної дози) для категорій осіб, які зазнають опромінювання, становлять:
- Категорія А - 20 мЗв (2 бер) за рік;
- Категорія Б - 2,0 мЗв (0,2 бер) за рік;
- Категорія В - 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік;
Індивідуальний дозиметричний контроль, у конкретних у кожному випадку обсягах с обов'язковим для осіб, у яких річна ефективна доза опромінення може перевищувати 10 мЗв за рік.
Заходи щодо укриття людей застосовуються, якщо протягом перших десяти діб, очікувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0,5 бер).
Тимчасова евакуація людей здійснюється у разі, якщо протягом не більш одного тижня ефективна доза опромінення може досягти рівня 50 мЗв (5 бер).
Йодна профілактика застосовується у разі, якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопиченого в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 мГр (5 рад). Додаткові обмеження існують для жінок репродуктивного віку.
Дозу зовнішнього опромінення і попадання радіонуклідів в організм під час аварій на об'єктах атомної енергетики (ОАЕ) передбачити неможливо. Опромінення персоналу під час аварій вище дозових допускається лише тоді, коли немає можливості вжити заходів, що виключають їх перевищення і може бути виправдане лише врятуванням людей, необхідністю запобігти подальшому розвитку аварії та опроміненню більшої кількості людей.
Обмеження опромінення населення (категорія В) зумовлюється регламентацією та контролем радіоактивності навколишнього середовища. Цей порядок регламентується основними санітарними правилами. Опромінення категорії В не повинно бути вищим, ніж опромінення категорії Б.
При підрахунку наслідків аварії надзвичайно важливо визначити величину колективної дози опромінення, яку отримала популяція - всі ті, на кого безпосередньо чи опосередковано вплинуло опромінення. У випадку Чорнобильської катастрофи така доза сягає мільйонів людинобер.
При виконанні аварійних робіт максимальне накопичення дози не повинне перевищувати 25 рад (для персоналу) та 10 рад (для населення). Доза, отримана за рахунок існуючого фону випромінювання і від інших джерел випромінювання за 70 років життя, повинна складати біля 14-15 бер. При цьому рівні опромінення медиками не встановлено шкідливої дії на здоров'я дітей і дорослих.
Встановлено, що при дозах опромінення близько 10 рад не спостерігається змін в органах і тканинах організму людини. Короткочасні незначні зміни складу крові спостерігаються лише при одноразовому опроміненні дозою в 25-75 рад. Розвиток променевої хвороби спостерігається при опроміненні дозою більше 100 рад. Променева хвороба тяжкого ступеню може розвинутися після одноразового опромінення всього тіла дозою 400 рад і більше.