7. Виробництво і обіг. Витрати обігу і їх види.

Витрати обігу поділяються на 2 види чисті і додаткові.

Додаткові витрати обігу – витрати пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. До таких витрат відносять:

- Транспортування

- Сортування

Тобто ви не те що повинно виконуватись у виробництві, але частково передається до сфери обігу. Праця витрачена на ці процеси є продуктивною, тобто вона створює як вартість (в тому числі і додаткову вартість) так і споживчу вартість.

Тому ці витрати включаються у вартість товару та покриваються в процесі його реалізації.

Чисті – це видатки, які зумовлені прогресом обігу, тобто змінної форми вартості, перетворенням грошей в товари та товари в грошей.

До таких витрат відносять:

- Оплату праці торгівлю працівників;

- Отримання торгівельних приміщень;

- Витрати на рекламу, бухгалтерію, адміністративно-управлінську діяльність.

Працівники зайнятті безпосередньо продажем товарів, розрахунком по купівлі продажу, не створюють нової вартості тому витрати на них не входять у вартість товару та повинні покриватися за рахунок додаткової вартості (прибутку) підприємця.

8. Виробництво, розподіл і перерозподіл, та використання національного доходу.  Національний дохід(НД) – це частина сукупного суспільного продукту(ССП), яка залишається за винятком фонду відшкодування.

За вартістю – це вся знов створена вартість(V+m) за рік. За своєю натуральною формою НД – це всі засоби виробництва і предмети споживання, вироблені за рік.

У своєму русі НД проходить 4 стадії:

1. Виробництво.

2. Розподіл.

3. Перерозподіл.

4. Використання.

На 1 стадії НД створює сфери матеріального виробництва, його розширення залежить від 2 факторів:

1. Від розмірів живої праці, задіяної в сфері матеріального виробництва (цей фактор, пов’язаний з екстенційним типом економічного росту).

2. Ріст продуктивності суспільної праці (цей фактор пов’язаний з інтенсивним типом економічного росту).

На 2 стадії (стадії розподілу) відбувається формування первинних доходів робітників і підприємців матеріального виробництва.

3 стадія (стадія перерозподілу) обумовлена необхідністю мати сферу нематеріального виробництва, а також не збігом доходів,одержуваних підприємствами і галузями з їх потребами. Перерозподіл НД одержує вираження в кінцевих доходах населення,підприємств, держави. Основним інструментом перерозподілу НД є державний бюджет. Крім того НД перерозподіляється по каналах оплати сфери послуг працівниками і підприємствами матеріального виробництва.

На 4 стадії (у процесі використання) НД виступає у вигляді фондів споживання і фондів нагромадження.

Фонд нагромадження,по характеру використання зводиться до коштів, що йдуть на розширення виробництва та своїми матеріальними джерелами мають додатковий продукт.

У нагромадженні розрізняють виробничі та невиробничі нагромадження. Перше йде на нове будівництво, реконструкцію та відновлення діючих підприємств у галузях матеріального виробництва. Не виробничі нагромадження – це розширення реконструкцій, відновлених галузей нематеріального виробництва.

Фонд споживання у будь – якому суспільстві має своїм джерелом необхідний продукт і частину додаткового продукту (за винятком той його частини, що йде на нагромадження). Функції фонду споживання – задоволення поточних суспільних і особистих потреб. За характером використання фонд споживання складається із:

Фонду особистого споживання підприємців та робітників.

Суспільних фондів споживання.

Співвідношення фонду споживання і фонду нагромадження повинно бути на кожному етапі розвитку оптимальним. Тобто повинно забезпечувати поточні потреби і забезпечувати нормальні передумови для подальшого розвитку. Як правило, це положення суперечливе, і роль держави зводиться до збалансування цих факторів.

9. Господарський механізм, його сутність та елементи 1 Господарський механізм — це система основних форм, методів і важелів використання законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.

2 Функції господарського механізму.

Сутність господарського механізму проявляється через його функції. До основних з них у політико-економічній системі належать такі:

І реалізація відносин пануючого типу власності;

сполучення і взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин в економічній структурі суспільства;

узгодження й забезпечення руху економічних інтересів;

розв’язання суперечностей; формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.

Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на основі таких основних принципів формування і функціонування господарського механізму, як: ефективність, збалансованість, системність, соціальна спрямованість.

Діалектика механізму господарювання полягає в тому, щоб розкрити його суттєвий зміст і відповідно до цього вдосконалювати форми його прояву.

Структура механізму господарювання зумовлена його об’єктивною природою і виробничими відносинами з їх глибинною сутністю — пануючим типом власності й адекватними економічними законами. Домінантою виведення структури механізму господарювання є економічні закони, форми прояву яких і утворюють його елементи з їх взаємозв’язками і взаємообумовленістю.

Організаційно-економічні форми об’єктивно визначені як можливості. Визначаючись своєю об’єктивною природою, вони в той самий час є результатом суб’єктивної діяльності. З цієї точки зору організаційно- економічні форми виступають і як форми використання економічних законів.

3 Структура господарського механізму.

Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм включає такі структурно-функціональні підсистеми: планування, стимулювання, організація, регулювання. Кожна з цих форм, у свою чергу, виступає у безлічі інших форм, що виконують свої функції і в своїх взаємозв’язках створюють відповідні підсистеми механізму господарювання.

- підсистема планування включає прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне планування тощо;

-підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогресу, кредитно- фінансову систему;

-підсистема організації — форми організації й управління виробництвом з відповідною регламентацією прав і обов’язків економічних суб’єктів.

Господарський механізм — це система основних форм, методів і важелів використання законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.