
- •3. Власність як економічна категорія
- •4. Величина вартості товару. Індивідуальний та суспільно-необхідний робочий час.
- •6. Вартість та капіталістичні витрати вир-ва:
- •7. Виробництво і обіг. Витрати обігу і їх види.
- •10. Глобальні проблеми людства
- •11. Двоїстий характер в товарах праці, конкретна і абстрактна праця.
- •14. Диференційна рента.
- •15. Диференційна рента і, диференційна рента іі.
- •16. Економ. Система: сутність та структурні ел-ти.
- •18 Економічний закон та їх обєктивний характер
- •II. Закони різних сфер суспільного відтворення:
- •IV. Закони, які діють на різних рівнях економічної системи:
- •19. Економічні потреби суспільства їх суть і класифікація
- •20. Економічна система сучасного капіталізму.
- •21. Закон вартості
- •24. Конкуренція та її функції, моделі ринків.
- •26. Кредит: сутність, функції і форми
- •27. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента
- •28. Міграція капіталу.
- •29. Нагромадження капіталу і фактори, що визначають його розміри.
- •30. Номінальна та реальна зарплата
- •31. .Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал.
- •32. Основні напрямки державного регулювання економіки
- •36. Підприємство, як суб’єкт ринкової економіки.
- •40. Перехідна економіка: сутність, риси, типии
- •41. Робоча сила
- •47.Сутність заробітної плати
- •56. Форми зарплати. Заробітна плата має дві форми:
- •1) Відрядну
- •61. Час обороту капіталу і його складові частини. Швидкість обороту капіталу
7. Виробництво і обіг. Витрати обігу і їх види.
Витрати обігу поділяються на 2 види чисті і додаткові.
Додаткові витрати обігу – витрати пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. До таких витрат відносять:
- Транспортування
- Сортування
Тобто ви не те що повинно виконуватись у виробництві, але частково передається до сфери обігу. Праця витрачена на ці процеси є продуктивною, тобто вона створює як вартість (в тому числі і додаткову вартість) так і споживчу вартість.
Тому ці витрати включаються у вартість товару та покриваються в процесі його реалізації.
Чисті – це видатки, які зумовлені прогресом обігу, тобто змінної форми вартості, перетворенням грошей в товари та товари в грошей.
До таких витрат відносять:
- Оплату праці торгівлю працівників;
- Отримання торгівельних приміщень;
- Витрати на рекламу, бухгалтерію, адміністративно-управлінську діяльність.
Працівники зайнятті безпосередньо продажем товарів, розрахунком по купівлі продажу, не створюють нової вартості тому витрати на них не входять у вартість товару та повинні покриватися за рахунок додаткової вартості (прибутку) підприємця.
8. Виробництво, розподіл і перерозподіл, та використання національного доходу. Національний дохід(НД) – це частина сукупного суспільного продукту(ССП), яка залишається за винятком фонду відшкодування.
За вартістю – це вся знов створена вартість(V+m) за рік. За своєю натуральною формою НД – це всі засоби виробництва і предмети споживання, вироблені за рік.
У своєму русі НД проходить 4 стадії:
Виробництво.
Розподіл.
Перерозподіл.
Використання.
На 1 стадії НД створює сфери матеріального виробництва, його розширення залежить від 2 факторів:
Від розмірів живої праці, задіяної в сфері матеріального виробництва (цей фактор, пов’язаний з екстенційним типом економічного росту).
Ріст продуктивності суспільної праці (цей фактор пов’язаний з інтенсивним типом економічного росту).
На 2 стадії (стадії розподілу) відбувається формування первинних доходів робітників і підприємців матеріального виробництва.
3 стадія (стадія перерозподілу) обумовлена необхідністю мати сферу нематеріального виробництва, а також не збігом доходів,одержуваних підприємствами і галузями з їх потребами. Перерозподіл НД одержує вираження в кінцевих доходах населення,підприємств, держави. Основним інструментом перерозподілу НД є державний бюджет. Крім того НД перерозподіляється по каналах оплати сфери послуг працівниками і підприємствами матеріального виробництва.
На 4 стадії (у процесі використання) НД виступає у вигляді фондів споживання і фондів нагромадження.
Фонд нагромадження,по характеру використання зводиться до коштів, що йдуть на розширення виробництва та своїми матеріальними джерелами мають додатковий продукт.
У нагромадженні розрізняють виробничі та невиробничі нагромадження. Перше йде на нове будівництво, реконструкцію та відновлення діючих підприємств у галузях матеріального виробництва. Не виробничі нагромадження – це розширення реконструкцій, відновлених галузей нематеріального виробництва.
Фонд споживання у будь – якому суспільстві має своїм джерелом необхідний продукт і частину додаткового продукту (за винятком той його частини, що йде на нагромадження). Функції фонду споживання – задоволення поточних суспільних і особистих потреб. За характером використання фонд споживання складається із:
Фонду особистого споживання підприємців та робітників.
Суспільних фондів споживання.
Співвідношення фонду споживання і фонду нагромадження повинно бути на кожному етапі розвитку оптимальним. Тобто повинно забезпечувати поточні потреби і забезпечувати нормальні передумови для подальшого розвитку. Як правило, це положення суперечливе, і роль держави зводиться до збалансування цих факторів.
9. Господарський механізм, його сутність та елементи 1 Господарський механізм — це система основних форм, методів і важелів використання законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.
2 Функції господарського механізму.
Сутність господарського механізму проявляється через його функції. До основних з них у політико-економічній системі належать такі:
І реалізація відносин пануючого типу власності;
сполучення і взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин в економічній структурі суспільства;
узгодження й забезпечення руху економічних інтересів;
розв’язання суперечностей; формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.
Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на основі таких основних принципів формування і функціонування господарського механізму, як: ефективність, збалансованість, системність, соціальна спрямованість.
Діалектика механізму господарювання полягає в тому, щоб розкрити його суттєвий зміст і відповідно до цього вдосконалювати форми його прояву.
Структура механізму господарювання зумовлена його об’єктивною природою і виробничими відносинами з їх глибинною сутністю — пануючим типом власності й адекватними економічними законами. Домінантою виведення структури механізму господарювання є економічні закони, форми прояву яких і утворюють його елементи з їх взаємозв’язками і взаємообумовленістю.
Організаційно-економічні форми об’єктивно визначені як можливості. Визначаючись своєю об’єктивною природою, вони в той самий час є результатом суб’єктивної діяльності. З цієї точки зору організаційно- економічні форми виступають і як форми використання економічних законів.
3 Структура господарського механізму.
Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм включає такі структурно-функціональні підсистеми: планування, стимулювання, організація, регулювання. Кожна з цих форм, у свою чергу, виступає у безлічі інших форм, що виконують свої функції і в своїх взаємозв’язках створюють відповідні підсистеми механізму господарювання.
- підсистема планування включає прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне планування тощо;
-підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогресу, кредитно- фінансову систему;
-підсистема організації — форми організації й управління виробництвом з відповідною регламентацією прав і обов’язків економічних суб’єктів.
Господарський механізм — це система основних форм, методів і важелів використання законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.