3. Основні моделі організацій

Органічний підхід (органічна модель) передбачає само­регуляцію, що дозволяє зберігати відносно постійними властивості й функції організації за мінливим зовнішнім середовищем

Властивості органічної моделі організації

-В організації відсутній функціональний поділ праці, жорсткий поділ цілей, індивідуальні завдання і сфери відповідальності -вони постійно змінюються

-Руйнується ієрархія, домінують горизонтальні комунікації і неформальні зв'язки

-Управління конкретними завданнями може здійснюватися будь-яким рівнем і підрозділом організації

-Регламентація робіт низька, домінує ініціатива, імпровізація, але не планування

-Розвиток особистих властивостей працівників, їх творчого потенціалу є запорукою ефективності організації

-Можливостями керуються більш ніж обмеженнями

-Заохочуються сумніви і суперечності, але не сліпа віра і безконфліктність

-У процесі прийняття рішень домінують переконання, а не влада

-Розподіл обов'язків обумовлюється не посадою, а характером проблеми

-Працівникам надається свобода дій за збільшенням відпові­дальності

Проблемна організація - складний соціальний організм, суб'єкт, здатний виявляти і вирішувати свої проблеми. Тому організація зберігається з? часі і просторі

Проблемна організація є гнучкою, здатною до змін на підґрунті природної особливості виявляти і задовольняти свої потреби, які усвідомлюються як проблеми

Властивості проблемної організації

Основною властивістю організації є не цілеспрямованість, а сталість, збереження цілісності й життєздатності за зовніш­німи та внутрішніми збуреннями, цілеспрямованість має допо­міжну роль

Організація є соціальним суб'єктом, який усвідомлює власну цілісність і здатній сприймати збурення зовнішнього і внут­рішнього середовищ як проблеми, реагуючи на них розум­ними діями

Проблеми організації є не перешкодами досягнення мети, а виявленням природних потреб і можливостей - (основні: потреби збереження і розвитку)

Цілі організації визначаються в залежності від проблем, які виникають, а не проблеми визначаються в залежності від характеру цілей; організації, які пов'язані з визначенням і ви­рішенням проблем організації, належать до функцій управ­ління і повинні розглядатися як класичні функції управління (планування, організація, мотивація, контроль)

Структура організації визначається характером проблем; під час визначення і вирішення проблем організація визначає для себе цілі, планує діяльність, змінює структуру, у т. ч. створює штучні цільові організаційні системи

Організація складається людьми, усвідомлюють себе часткою цілісного організму і діють за його правилами, нормами, принципами, тобто визнають обмеження, які визначають взаємодію людей

Організація виконує функції управління своїми проблемами, а її члени повинні вміти передбачувати і сортувати проблеми, аналізувати їх, готувати і реалізовувати відповідні рішення

	Проблемна модель є альтернативою цільовим моделям, в яких мета є чинником утворення систем
	Перевага: проблемна модель є більш повною і загальною. Вона розповсюджується як на штучні, так і на природні організації, доповнює, розширює цільову модель
	Проблемну модель можна розглядати як підґрунтя для створення і вдосконалення організацій сучасним менедж­ментом