Тема 1. Методологічш засади теорії організацій

1. Система наук про організацію

Теорія (гр. theoria - розгляд, дослідження) -система основних ідей у певній галузі знань, форма наукового знання, що створює цілісне уявлення про закономірності та істотні зв'язки дійсності.

Організація (лат. organize - надаю стрункий вигляд, влаштовую) - у соціальному сенсі визнача­ється як різновид соціальних систем, об'єднання людей, які спільно досягають певної загальної ме­ти та взаємодіють на підґрунті певних принципів.

Теорія організації - наукова дисципліна, яка формує уявлення про закономірності генезису та істотні зв'язки організації.

Теорія організації - система наукових знань, яка узагальнює організаційний досвід і відображає сутність організаційних відносин, їх внутрішні необхідні зв'язки, закони функціонування та розвитку.

Теорія організацій - наукова дисципліна, яка формує уявлення про закономірності функціону­вання соціальних утворень.

Тектологія (загальна організаційна наука) -всеосяжна наука про універсальні типи та законо­мірності структурного перетворення будь-яких систем, загальна теорія організації і дезорганізації.

Система - (гр. зузіета - ціле, складене з частин), сукупність взаємопов'язаних об'єктів і відношень між ними, що утворюють єдине ціле в процесі системогенезу.

Теорія систем (загальна теорія систем) -спеціально-наукова та логіко-методологічна кон­цепція дослідження об'єктів, які є системами.

Кібернетика (гр. куЬегпегіке - мистецтво управління) - наука про загальні закономірності процесів управління та передачі інформації у машинах, живих організмах та суспільстві.

Кібернетична система - сукупність (множина) об'єктів, які мають назву елементів системи, здат­них сприймати, запам'ятовувати та переробляти інформацію, а також обмінюватися інформацією.

Управління - цілеспрямоване переведення систе­ми у новий стан.

Синергетика (гр.зупе^еіа - сумісна дія) - між­дисциплінарний напрямок наукових досліджень, що вивчає процеси самоорганізації різноманітних систем.

Предмет досліджень системи наук про організацію

Теорія організації	Сутність, типи Закони, закономірності, принципи Механізм функціонуванням та розвитку Процеси утворення систем та їх закономірності за закономірності Чинники утворення систем
Теорія організацій	Сутність організації як суб'єкта суспільства Закономірності функціонування Місія, цілі, середовище Структури, комунікації Координування, узгодження
Теорія управління	Суб'єкти та об'єкти управління Стимулювання та мотивація Прийняття та реалізація рішень Підготовка та якість керівників Керівництво Лінійне та функціональне управління
Теорія систем	Різні види та типи систем Сутність цілісності та системності Властивості цілого та його частинок Основні принципи та закономірності поведінки систем Функціонування та розвиток систем Організація як стійкий об'єкт
Психологія	Навчання, тренування Мотивація Особистість, сприйняття Задоволення роботою Оцінювання дій Ставлення до праці Форми поведінки
Соціологія	Групова динаміка Норми, ролі Статус, влада Конфлікти Бюрократія Організаційна культура Соціалізація
Соціальна психологія	Зміни поведінки Зміни позиції Групові процеси
Антропологія	Порівняльні цінності Порівняльні норми Порівняльні позиції Етнічні особливості
Економічні науки	Регулювання Ринкові відносини Ефективність Обгрунтування рішень Економічна стратегія
Юридичні науки	Законодавча регламентація Правила та нормативи Відповідальність, санкції
Інформатика	Інформаційні потоки Інформаційні технології Телекомунікації

Кібернетика	Кібернетичні системи Зворотний зв'язок
	Чорні ящики Управління Комунікація
Синергетика	Самоорганізація Стійкість Динамічний хаос Стан структури Динаміка процесів
	2. Закони організації

Закони відображають необхідні, істотні, стійки і таки, що повторюються відносини між явищами в природі та суспільстві

Утворюють теоретичне підґрунтя

Орієнтують пізнання від емпіричного до науково обгрунтованого

Сприяють правильному оцінюванню проблеми

Спрямовують на об'єктивне аналізу­вання проблем, та досвіду завдання

Розвивають управлінську культуру

Закони організації відображають необхідні, істот­ні, стійки і такі, що повторюються, відносини між явищами та процесами у функціонуванні та роз­витку організацій.

Загальні (універсальні) закони

діють у всіх системах (організаціях)

-Синергії

-Самозбереження

-Розвитку

-Найменших

-Онтогенезу (перетворення)

Закон синергії: загальний потенціал ресурсів будь-якої системи може бути більше, або менше простої суми усіх потенціалів ресурсів системи

Закон самозбереження: кожна система прагне зберегти себе як ціле, використовуючи для цього весь свій потенціал

Закон розвитку: кожна система прагне досягти найбіль­шого сумарного потенціалу впродовж всіх етапів її жит­тєвого циклу

Закон найменших: структурна стійкість цілого (системи) визначається його найменшою частковою стійкістю (компонентів)

Закон онтогенезу (гр. on (ontos) - маючий + genesis -походження (перетворення): кожна організація прохо­дить у своєму розвитку кілька фаз життєвого циклу: становлення, розцвіт, угасання

Часткові закони діють у певних сферах функціонування організації
	Безперервності та ритмічності
	Змагальності (конкуренції) персоналу
	Пріоритету цілого над частиною
	Врахування потреб системи
	Оптимального завантаження
	Інформованості-впорядкованості
	Пропорційності та композиції

Закон безперервності та ритмічності означає забез­печення безперервності та ритмічності у функціонуванні усіх підсистем організації

Закон змагальності (конкуренції) персоналу вимагає відкрите прозоре оцінювання та просування персоналу організації

Закон пріоритету цілого над частиною: інтереси цілого (системи) в його функціонуванні та розвитку є більш важливими інтересів його частин (елементів)

Закон врахування потреб системи: система розви­вається та функціонує успішно, якщо задовольняються її потреби та потреби її частин

Закон оптимального завантаження: кожен компонент організації повинен мати оптимальний обсяг заван­таження

Закон інформованості-впорядкованості: рівень порядку, організованості системи визначається рівнем її інфор-мованості

Закон пропорційності та композиції полягає у необ­хідності певного співвідношення між частинами цілого, їх та відповідність

Закон єдності аналізу та синтезу: процеси розподілу, спеціалізації, диференціації необхідно доповнювати про­тилежними процесами - поєднання, кооперації, інтеграції

Закон своєрідності: кожна організація має властиву тільки їй структуру

Специфічні закони діють у певних ситуаціях

та видал діяльності

-Єдності аналізу та синтезу

-Своєрідності

-Соціальної гармонії

-Відповідності різноманітності керуючої та керованої систем

Закон соціальної гармонії: соціальний розвиток органі­зації та соціальна узгодженість збільшують ефективність її функціонування

З акон відповідності різноманітності керуючої системи різноманітності керованої системи: різноманітність (невизначеність) поведінці керованої системи може бути зменшена шляхом відповідного збільшення різноманіт­ності керуючої системи