16. Історичні аспекти виникнення професії «юрист».

Першими професійними юристами були члени Колегії понтифіків у Древньому Римі. Саме вони заклали основи правового регулювання суспільного життя, створили обширну базу прецедентів. Лише декілька століть опісля юриспруденція сформувалася як наука. Особливо значимою віхою в її становленні вважається видання першого підручника з правознавства - «Інституції» Гая.

Професія юриста виникла у Римі у VI столітті, а перший юридичний факультет в Європі був створений в університеті м. Болонья (Італія) у XII ст. На Україні спочатку деякі відомості з права викладалися в монастирях Києва, Чернігова, Галича, Луцька, а у 1661 році було засновано Львівський університет, серед чотирьох факультетів якого був і юридичний. Це - перший університет в Україні, і треба сказати, шо на сьогодні рейтинг його досить високий в Європі.

Слово «юрист» грецького походження, що означає «правовик», «законник». Юрист - це фахівець, який має юридичну освіту, знає закони, вміє їх застосовувати, веде юридичні справи (слідчі, прокурорські, судові, адвокатські) і здійснює юридичне обслуговування фірм, підприємств та населення. Тобто спеціаліст, що має юридичні знання.

18. Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.

Стаття 6. Адвокат (Заокн України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)

1. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

20. Структура і види юр. Діяльності.

Види юридичної діяльності:

За інтелектуальним змістом юридична діяльність поділяється так:

• пізнавально-пошукова — збирання повної інформації щодо юридичних явищ;

• реконструктивна — аналіз інформації, розробка версій, напрямку розв’язання юридичної проблеми;

• організаційна — упорядкування і координація дій суб’єктів при веденні юридичної справи;

• реєстраційна — передавання отриманої інформації в письмовій правовій формі;

• комунікативна — спілкування юриста з іншими учасниками і суб’єктами юридичної справи у процесі її вирішення.

За суб’єктами розрізняють діяльність судову, арбітражну,слідчу,прокурорську,адвокатську,нотаріальну,юридичне консультування.

Також за суб'єктами діяльності розрізняють ще такі, зокрема, види діяльності:

• юридичну діяльність органів дізнання (міліція, митниця, пожежний нагляд та ін.);

• криміналістично-судову експертизу;

• діяльність оперативно-пошукових органів (МВС, СБУ);

• діяльність органів виконання покарання.

Залежно від норм права, які реалізуються, розрізняють такі види юридичної діяльності:

• регулятивну, пов'язану з правомірною поведінкою суб'єкта права;

• правоохоронну, пов'язану з неправомірною поведінкою суб'єкта права (із здійсненням правопорушення).

Регулятивна діяльність поділяється на такі види:

• реєстраційно-засвідчувальну (видача посвідчення про право приватної власності на квартиру);

• правонадільну (дозвіл органів нотаріату на право вступу у володіння спадщиною).

Правоохоронна діяльність поділяється на такі види:

• попередження правопорушень (здійснення міліцією профілактики правопорушень);

• припинення правопорушення(здійснюється після початку правопорушення),наприклад затримання за дрібне хуліганство;

• розкриття правопорушень (знаходження правопорушників);

• розслідування правопорушень (встановлення точних деталей злочину);

• визначення судом чи іншими компетентними органами покарання правопорушника;

• виконання покарання.

Структура юридичної діяльності — це така її конструкція, її основні елементи та їх зв'язки, що забезпечують її цілісність, збереження її властивостей при впливі на неї різноманітних чинників суспільного життя. Елементами юридичної діяльності є суб'єкти і учасники, об' єкти, юридичні дії і операції, способи і засоби їх здійснення, мета і результати тощо. Суб 'єкт юридичної діяльності розглядається в двох аспектах:

1) організаційно-структурному

2) персонально-особистісному.

В організаційно-структурному аспекті суб'єкт являє собою утворені та діючі у встановленому порядку компетентні органи, організації і установи з їх внутрішніми підрозділами (відділами, управліннями та ін.) і зв' язками.

Динамічну сторону юридичної діяльності утворюють юридичні дії та операції.

Юридичні дії являють собою виражені ззовні, соціально-перетворюючі, такі, що спричиняють певні юридичні наслідки, акти суб'єктів.

Сукупність взаємозалежних дій, об'єднаних загальною метою і спрямованих на вирішення більш-менш відокремленого завдання, становить юридичну операцію.

Предмети (явища, процеси), за допомогою яких забезпечується досягнення мети, необхідного результату юридичної діяльності, становлять її засоби. Виділяються спеціально-юридичні і технічні, матеріальні і інтелектуальні, прості і складні, нормативні та інші засоби.

У своїй сукупності вони становлять найважливіший компонент право-творчої, правозастосовної, інтерпретаційної, контрольної та інших юридичних технік.

Засоби використовуються для дослідження суспільних відносин, конкретних соціальних ситуацій, прийняття та оформлення рішень, аналізу правових актів, вивчення матеріалів юридичної практики.

Сукупність однотипних способів і засобів становить метод юридичної діяльності. Система відповідних способів, засобів і методів, спрямованих на досягнення найближчих цілей, являє собою юридичну тактику, а спрямованих на досягнення головних, фундаментальних цілей — юридичну стратегію.

Починаючи з ідеального (формального) передбачення результату, юридична діяльність закінчується одержанням фактичного результату. Залежно від ступеня їх збігу вирішується питання про те, чи досяг суб' єкт поставленої мети, наскільки ефективні були його дії, використані способи та засоби. Результат юридичної діяльності виражається в прийнятому суб' єктом рішенні або здійсненій ним юридично значущій дії, що закріплюються у відповідному правовому акті-документі (правотворчому, правозастосовному, інтерпретаційному тощо), видання якого входить до компетенції відповідного суб'єкта.

Акти-документи знаходять своє зовнішнє втілення в певній юридичній формі. Вона залежить від виду акта-документа (наприклад, закон, постанова, розпорядження, рішення, наказ, ухвала, протест, подання, декрет, указ та ін.) і виражається у вимогах щодо обов'язкових реквізитів, послідовності їх розміщення, часу складання документа, правових наслідків його прийняття, а також умов юридичної недійсності, підстав щодо його скасування та зміни. Вид, зміст та юридична сила актів-документів обумовлюються компетенцією суб'єкта їх видання.

Важливе значення для дослідження юридичної діяльності на теоретичному і практичному рівнях мають поняття, які характеризують її основні параметри: обсяг, інтенсивність, ефективність, економічність, законність, соціальну цінність юридичної діяльності.