1.Виникнення і становлення юридичної деонтології як науки і навчальної дисципліни

Деонтологія, зокрема юридична деонтологія, як наука виникла порівняно недавно. Існують різні її види. Нині в Україні найбільш розроблена медична деонтологія. Наявною є педагогічна деонтологія. Найціннішим для людини є життя, здоров’я і саме буття, яке часто залежить від лікарів, педагогів від виконання ними професійного обов’язку. Юристи мають справу з аналогічними цінностями, у їхніх руках — доля людини. Юридична деонтологія перебуває в стадії свого становлення.

Термін “деонтологія” вперше ввів у науковий обіг англійський філософ права Ієремія Бентам у праці “Деонтологія, або наука про мораль” (1834 р.). Деонтологія, основи якої досліджував І.Бентам, є вченням про професійні обов’язки і врахування результатів їх виконання людиною. Як зазначав учений, у кожній дії важливий результат, тобто та користь, яку приносить дія. Початок користі, за І.Бентамом, становить основу деонтології.

Відомий науковець, професор, В.Сокуренко (м. Львів) вперше за всю історію колишньої союзної держави започаткував дослідження засад юридичної деонтології. Він зробив спробу розробити основні вимоги до професійно-правових обов’язків юриста, аналогічно до вимог, які стосуються лікаря. У подальших дослідженнях він аналізував юридичні обов’язки, перспективи розвитку основ професійної деонтології. У другій половині 80-х років була запроваджена навчальна дисципліна “Деонтологія”. Її започаткував професор В.Горшеньов у Харківському юридичному інституті (нині Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого).

Слово “деонтологія” утворилось від слова “онтологія”. Так онтологія (від грец. – ontos – суще, а deon (deontos) – потрібне, необхідне і логія – слово, поняття, вчення) – це розділ філософії, вчення про буття (на відміну від гносеології – вчення про пізнання, в якому досліджуються всезагальні основи, принципи буття, його структура і закономірності). Тобто деонтологія – “жива” онтологія, це “дія” онтології. Це не дія минулого, а дія запрограмованого природою, дія створеного, що є закономірним, належним і потрібним у світобудові і життєдіяльності людини.

2, 14, 23, 34, 37, 49, 55, 74. Функції юридичної практики.

Практика – це мотивована діяльність людини, цілеспрямована на досягнення бажаного особистого чи соціального результату. З іншого боку – це підсумок, результат, досвід, який отримується внаслідок такої діяльності людини.

Юридична практика – це сформована в суспільстві діяльність соціальних суб’єктів, яка забезпечує найбільш ефективне і оптимальне досягнення цими суб’єктами бажаного суспільного чи особистого результату.

Соціальне призначення юридичної практичної діяльності, її місце і роль у правовій системі відображаються в її функціях — основних напрямах впливу юридичної практичної діяльності на інститути права та суспільні відносини. Одні вчені функції юридичної практичної діяльності поділяють на соціальні й спеціально-правові.

До соціальних функцій юридичної практичної діяльності належать ідеологічна, економічна, політична, управлінська, виховна та ін.

Спеціально-правові функції юридичної практичної діяльності — це напрями її власне правового впливу на суспільні відносини — регулятивного й охоронного, зокрема реалізація регулятивної функції спрямована на забезпечення упорядкування нормальних, позитивних, корисних соціальних взаємодій суб´єктів права, а охоронна функція — на захист позитивних соціальних взаємодій від соціально шкідливих і небезпечних діянь людей, їх об´єднань, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів суб´єктів права.

У правотворчій діяльності юр.пр. виконує такі функції:

• Право спрямовуюча функція. Бажаючи досягти поставленої мети суб’єкти суспільства здійснюють діяльність, яка дозволить отримати результат з найменшими затратами зусиль та часу.

• Оптимізуючи ф-я. у процесі діяльності правотворчий орган формує такі оптимальні моделі, форми своєї діяльності, котрі дозволяють йому з найменшими затратами зусиль та часу розробляти й приймати ефективні правові норми, які вимагаються потребами життя суспільства.

У тлумаченні правових норм:

• З’ясувальнозабезпечуюча ф-я (юр. Пр.. створює моделі тлумачення норм права, забезпечуючи таким чином правильне і однакове розуміння суб’єктами права дійсного змісту правових норм).

• Роз’яснювальнозабезпечуюча ф-я.

У реалізації права:

• Правотворча ф-я (юр. Пр., формуючи моделі дій соціальних суб’єктів для досягнення бажаного ними результату, створює звичаї і прецеденти, які врегульовують сусп.. відносини, нерегламентовані правовими нормами).

• Правоконкретизуюча ф-я (завдяки формуванню юр. практики зміст багатьох норм права конкретизується, узгоджується з вимогами інших правових норм, долаються суперечності, заповнюються прогалини у праві).

• Правостабілізуюча ф-я (юр. пр.. спрямовує діяльність суб’єктів права в русі однакової реалізації правових норм, у т. ч. їх застосування).

• Оптимізуючи ф-я (фізичні особи, соц.. угруповання, правозастосовні органи, ін. суб’єкти права вчиняють дії згідно із уже сформованими у сусп. оптимальними моделями, внаслідок чого вони витрачають мінімум зусиль та часу).

3. Дисциплінарна відповідальність адвоката настає за порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність адвокатури, у тому числі — міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, а також принципів адвокатської діяльності, вказаних у Присязі адвоката України, — принциповості, чесності, поваги до професії тощо.

Законодавець встановлює перелік дисциплінарних стягнень :

— попередження;

— зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;

— анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Застосування кожного з дисциплінарних стягнень у конкретній справі є компетенцією дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка утворюється в складі 9 членів. До неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських управлінь юстиції, відділення Спілки адвокатів України. Формується склад палати за тими ж принципами, що і склад атестаційної палати.

Дисциплінарна палата вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та розглядає порушені з цих питань справи, приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні адвоката до дисциплінарної відповідальності. Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Оскаржити рішення про накладення дисциплінарного стягнення можна незалежно від того, ким воно було прийняте — кваліфікаційнодисциплінарної комісією, дисциплінарною палатою чи адвокатським об’єднанням. Оскаржується таке рішення до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури (далі — ВККА) або до суду.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів і діє на підставі Положення про Вищу кваліфікаційну комісію, яке затверджується Президентом України, та Регламенту, схваленого ВККА 19 лютого 2003 р. До складу цієї комісії входять по одному представнику від кожної кваліфікаційнодисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду, Міністерства юстиції та Спілки адвокатів України.

За результатами розгляду справи Вища кваліфікаційна комісія адвокатури приймає такі рішення: залишити рішення палати або КДКА без зміни; змінити рішення; скасувати рішення і надіслати справу до КДКА для нового розгляду; закрити справу; прийняти її до свого провадження і розглянути по суті.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

Стаття 33. Загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката

1. Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

2. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

3. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Стаття 34. Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності

1. Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

2. Дисциплінарним проступком адвоката є:

1) порушення вимог несумісності;

2) порушення присяги адвоката України;

3) порушення правил адвокатської етики;

4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;

7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

3. Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.

Стаття 35. Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень

1. За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

1) попередження;

2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;

3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

2. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Стаття 36. Ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката

1. Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

2. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).