Глава VI Основні принципи міжнародного права

Ознаки основних принципів міжнародного права

Не можна погодитися з твердженням, що основним принципам міжнародного права властива ознака «зворот­ної дії» (М. Ф. Філімонова, К. А. Бекяшев та ін.). При­хильники цієї точки зору вважають, що така «властивість» основних принципів «дозволяє їм впливати на будь-яку норму, що виникала раніше, від самого принципу аж до її скасування і невизнання пов'язаних із нею наслідків». Але тут ідеться не про основний принцип міжнародного права, а про загальний принцип права lex posterior derogat priori. Така плутанина була характерною для тих радянсь­ких науковців, хто ототожнював основні принципи між­народного права із загальними принципами права. Вона трапляється й сьогодні в деяких дослідженнях. «Міжна­родний Суд ООН, — зазначає І. 1. Лукашук, — жодного разу не обґрунтовував своїх рішень загальними принципа­ми міжнародного права. У ряді випадків ці принципи зас­тосовувалися без згадки їх як загальних принципів права. Це стосувалося таких принципів, як добросовісність, не-зловживання правом, відповідальність за правопорушення. Частіше використовувалися процесуальні принципи (на­приклад, ніхто не може бути суддею у своїй справі, рівність сторін у спорі, пріоритет спеціального закону тощо)¹.

Очевидно, що тут ідеться про загальні принципи права, а не про основні принципи міжнародного права. Вирішаль­ним у визначенні особливостей цих правових норм має бути не доктринальний погляд на рішення Суду, а саме рішення. У справі «Лотос» Постійна Палата міжнародного правосуд­дя вирішила так: «Вислів "принципи міжнародного права", як він звичайно вживається, може означати лише міжнарод­не право, як воно застосовується між державами» (Judgement in the «Lotus» case. P.C. I.J. Ser. A 10, p. 16—17).

Отже, ознаками основних принципів міжнародного права можна вважати такі:

1. Вони є загальновизнаними як основні принципи сучасного міжнародного права. Ця загальновизнаність ви­пливає з того, що світова співдружність держав закріпила їх у Статуті ООН; у Декларації про принципи міжнарод­ного права, які стосуються дружніх відносин та співробіт­ництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 p., у Заключному акті Наради з питань безпеки та співробїт-

¹ Лукашук И. И. Международное право. Общая часть. С. 125.

204

ництва у Європі 1975 р. і в ряді інших міжнародних доку­ментів. Якщо навіть іти від зворотного, то слід зазначити, що від часу закріплення основних принципів міжнарод­ного права у вказаних документах жоден суб'єкт міжна­родного права не заявив, що він їх не визнає.

2. Основні принципи міжнародного права формулю­ ють права, обов'язки й законні інтереси безвідносно до суб'єктів міжнародного права. Часто висловлюється дум­ ка про їхню обов'язковість тільки для держав, що вони є критерієм правомірності поведінки держав. Це не так. Точніше, це правомірно лише щодо окремих принципів міжнародного права. Вони є обов'язковими для всіх су­ б'єктів міжнародного права, якщо останні правомочні здійснювати відповідну правоздатність, дієздатність або деліктоздатність, що випливає з певного принципу.

Отже, неправомірно стверджувати, що, скажімо, прин­цип невтручання зобов'язує тільки держави. Він є обо­в'язковим і для міждержавних організацій (наприклад, НАТО) та інших суб'єктів міжнародного права, які здатні здійснювати за ним права і виконувати обов'язки. Щодо ООН Генеральний секретар ООН зазначив у своїй до­повіді: «Сталася відчутна зміна, корені якої — у визнанні того факту, що для забезпечення довготривалих рішень міжнародних проблем необхідно будувати ці рішення на загальноприйнятих принципах, закладених у Статуті» (док. ООН А/44/1. 1989. 12 верес. С 3).

На підставі такого формулювання прав та обов'язків су­б'єктів міжнародного права основні принципи, як правило, конкретизуються (щодо суб'єктів, прав, обов'язків, юридич­них фактів тощо) в інших міжнародно-правових актах.

3. Основні принципи міжнародного права мають пе­ ревагу над іншими нормами цієї системи права. Таку пе­ ревагу закріплено у ст. 103 Статуту ООН, ст. 53 Віденсь­ кої конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., у Віденській конвенції про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. За цими міжнарод­ но-правовими актами норми міжнародного права не мо­ жуть суперечити основним принципам міжнародного пра­ ва. Якщо таке трапляється, то норми вважаються недій­ сними, такими, що не можуть мати правових наслідків. Вони не підпадуть під захист міжнародного права.

205