Глава V Норми міжнародного права

Ієрархія норм міжнародного права

жавами двох у минулому протилежних рівносильних со­ціально-економічних систем, значно уповільнило свій розвиток. За період 1990—1999 pp., проголошений ООН Десятиліттям міжнародного права, головною метою якого було заохочення прогресивного розвитку міжнародного права, його кодифікація, поширення та більш широке визнання, крім декількох документів про певні види озб­роєння і Конвенції Міжнародного союзу електрозв'язку 1992 р., не було ухвалено жодного загальнозначущого, універсального міжнародного договору. В цей же період значно зросла політична активність держав, результатом чого стало прийняття політичних актів: універсальних ре­золюцій, декларацій ООН і, що надзвичайно важливо для держав Європи, регіональних актів, документів Ради Єв­ропи, Європейського Союзу, НБСЄ та ОБСЄ. Зрозуміле прагнення регіональних політичних сил додати політич­ним нормам, які містяться в таких актах, більш жорстко­го, ніж політико-рекомендаційного, характеру.

Отже, зазначаючи значне зростання правового зна­чення таких актів і обґрунтовуючи наявність у настано­вах таких документів певної юридичної сили, деякі вчені пропонують розширити сферу джерел позитивного між­народного права. Проте відсутність будь-яких узвичає­них на універсальному або регіональному рівнях міжна­родно-правових документів, де б держави визнавали іс­нування або висловлювали бажання до створення таких обов'язкових для себе міжнародно-правових норм «м'я­кого права», свідчить про те, що на сучасному етапі док­трину «м'якого права» можна розглядати лише як роз­робку та пропозицію нових теоретичних положень щодо юридично обов'язкових форм закріплення результатів міжнародного співробітництва у міжнародній правовій практиці.

Все це засвідчує те, що нормами так званого м'якого права є інституційні, рекомендаційні неправові норми, які містяться в документах міжнародних міжурядових організацій, настанови яких можуть мати обов'язковий політичний, але не юридичний характер. Такі норми ви­конують надзвичайно важливу допоміжну роль у станов­ленні або визначенні opinio juris звичаєвих та підготу­ванню і розробленню договірних міжнародно-правових норм.

182

Ієрархія норм міжнародного права

Викладене вище деякою мі­рою дає відповідь на два найважливіші з практичного погляду запитання, які по­стають при здійсненні норм міжнародного права: про іс­нування ієрархії норм міжнародного права та про спів­відношення і взаємозв'язок договірних та звичаєвих норм у системі міжнародного права. Стосовно першого питан­ня доктрина міжнародного права дає однозначну відповідь про існування ієрархічних зв'язків між нормами в системі міжнародного права. Чільне, з погляду юридичної сили, місце в системі посідають договірні та звичаєві основні принципи загального міжнародного права, які є імпера­тивними нормами загального міжнародного права, що містяться у певних універсальних міжнародних договорах. Імперативні норми визначають межі дійсності або не­дійсності інших норм як двосторонніх, так і багатосто­ронніх договорів. Доцільно наголосити на тому, що такі норми визначають не зміст інших норм, а їхню юридич­ну дійсність або недійсність у загальному міжнародному праві.

Щодо другого питання більшість теоретиків і прак­тиків міжнародного права вважають, що обов'язкова сила договірних та звичаєвих норм однакова. З погляду засобів створення і форм існування ці норми мають істотні роз­біжності, проте з огляду на юридичну чинність вони є рівними. Договірні та звичаєві норми одного ієрархічного рівня мають однакову юридичну силу. На випадок колізії між ними та відсутності певного взаємного рішення суб'єктів про вибір застосовної норми доктрина припус­кає використання відомого загального принципу права «lex posterior derogat priori» (наступний закон має пере­важну силу перед попереднім). У разі невідповідності до­говірних та звичаєвих норм різного ієрархічного рівня не­залежно від форми їх існування повинні застосовуватися ті, що мають більшу юридичну силу у міжнародно-пра­вовій системі.

183