Глава V Норми міжнародного права

но від географічного положення держав і географічних особливостей об'єктів правового регулювання '. Такі нор­ми можуть бути багатосторонніми, але частіше за все ре­гулюють певні двосторонні відносини взаємодіючих су­б'єктів, розташованих у різних географічних регіонах. Такі норми закріплені, наприклад, у Договорі про принципи відносин і співробітництво між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії від 10 лютого 1993 p., Договорі між Україною та Сполучени­ми Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 4 березня 1994 р., у Консульській Конвенції між Україною і Соціалістичною Республікою В'єтнам від 8 червня 1994 р.

Усі норми чинного міжнародного права мають для їх суб'єктів обов'язковий юридичний характер. Проте за юридичною силою МПН класифікуються як імперативні, диспозитивні й рекомендаційні. Критерій юридичної сили МПН визначає їхнє місце і роль у механізмі міжнародно-правового регулювання, впорядковування їхніх ієрархіч­них взаємозв'язків, рівень розвитку системи міжнародно­го права в цілому.

Серед перерахованих видів норм особливе місце по­сідають імперативні норми. Вперше вони одержали офі­ційне, універсальне та юридичне визнання в міжнародно­му договорі універсального характеру — Віденській кон­венції про право міжнародних договорів 1969 p., потім були відображені у Віденській конвенції про право дого­ворів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. Відповідно до ст. 53 зазначених конвенцій, названої «Договори, що су­перечать імперативній нормі загального міжнародного пра­ва (jus cogens)», «...імперативна норма загального міжна­родного права є нормою, що приймається і визнається міжнародним співтовариством держав у цілому як норма, відхилення від якої неприпустиме і яку може бути зміне­но лише наступною нормою загального міжнародного пра­ва, що має такий самий характер». У цій статті приверта­ють увагу чотири важливі аспекти: чи є рівнозначними з юридичного погляду терміни «імперативна норма загаль­ного міжнародного права» і «jus cogens», порядок прий-

¹ Див.: Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права. С. 30.

172

Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація

няття, порядок визнання і порядок відхилення від імпе­ративної норми.

Щодо термінології, згідно з наведеною вище статтею Конвенції, в більшості праць, які торкаються питання визначення імперативних норм, автори ставлять знак рів­ності між «імперативними нормами» і «нормами jus co­gens». «Jus cogens» перекладають як «імперативне право», «сукупність імперативних норм»¹, «безперечне право»². У статті Конвенції ставиться знак рівності між термінами «загальне міжнародне право» і «jus cogens». Кожна норма, що складає таке право, є імперативною нормою «jus co­gens» — загального, імперативного міжнародного права.

З конвенційного визначення випливає, що імператив­на норма приймається так само, як і універсальні норми загального міжнародного права — шляхом узгодження міжнародним співтовариством у цілому. Таким же чином вона визнається імперативною нормою, тобто вища юри­дична чинність імперативної норми є загальновизнаною. Відхилення від імперативної норми неприпустиме як у двосторонніх, так і в багатосторонніх договорах. Будь-який договір є несуттєвим, якщо в момент укладення він суперечив імперативній нормі загального міжнародного права (ст. 53 Віденських конвенцій 1969, 1986 pp.). Імпе-ратина норма може бути змінена тільки наступною нор­мою загального міжнародного права, яка має імператив­ний характер. У разі виникнення нової імперативної нор­ми існуючі договори, суперечні їй, стають недійсними, і їхня дія припиняється (ст. 64 зазначених конвенцій).

Характерними рисами імперативних норм є: по-пер­ше, те, що вони покликані регулювати найважливіші за­гальні відносини міжнародного співтовариства у цілому, і їх порушення завдає шкоди всьому міжнародному співто­вариству, а не окремим державам; по-друге, вони дійсно мають бути визнані всіма суб'єктами міжнародного пра­ва. Вони також служать критерієм оцінювання юридич­ної дійсності інших МПН.

Імперативні норми в системі міжнародного права офі­ційно не кодифіковані. Відомі різноманітні варіанти та­кої індивідуальної кодифікації, здійсненої вченими-між-

¹ Лукашук И. И. Нормы международного права. С. 161.

² Суворова В. Я. Нормы международного права // Международное право / Под ред. Г. В. Игнатенко, О. И. Тиунова. С. 94.

173