Глава V Норми міжнародного права

Історично регіональне міжнародне право передувало сучасній, універсальній або, як її визначає І. І. Лукашук, «глобальній» міжнародній правовій системі. Остання є результатом розвитку регіональних систем і сприйняття державами їхніх найзагальніших, найважливіших і найва­гоміших норм і принципів. Проте це не означає, що ре­гіональні системи права припиняють своє існування.

Сучасні регіональні інтеграційні процеси в політично­му житті держав на Європейському континенті, між дер­жавами Північної і Латинської Америки, Африки, Азії зумовлюють їхню тісну взаємодію у вирішенні конкрет­них регіональних проблем, які мають свою специфіку в галузі взаємної безпеки, розвитку економіки, науки, куль­тури, релігії тощо. Доктрині відомі концепції регіональ­ного міжнародного права: європейського, американсько­го або латиноамериканського, африканського, мусульман­ського, соціалістичного. У вирішенні таких питань засто­совуються норми як універсального, так і регіонального характеру. До того ж, як слушно зазначає А. С. Гавер-довський, «існують численні питання і сфери міжнарод­ного спілкування, врегулювання яких на універсальній основі недоцільне або неможливе»¹. Тут, як уже зазнача­лося, йдеться про специфічні сфери співробітництва дер­жав, розташованих у певному географічному районі і по­в'язаних історичною, економічною, культурною спіль­ністю.

Регіоналізм визнається і в загальному міжнародному праві. Так, наприклад, в окремому розділі Статуту ООН, який названо «Регіональні угоди», у ст. 51 п.1 наголо­шується: «Цей Статут ніякою мірою не перешкоджає існу­ванню регіональних угод або органів для вирішення та­ких питань, що належать до підтримання міжнародного миру та безпеки, які є придатними для регіональних дій, за умови, якщо такі угоди або органи та їхня діяльність є сумісними з Цілями і Принципами Організації». У статті йдеться, по-перше, про регіональні угоди з питань підтри­мання міжнародного миру й безпеки (але питання безпе­ки не обмежується тільки політичними аспектами, воно включає в себе дипломатичні, економічні, наукові, тех­нічні та інші зв'язки), а по-друге, про імперативну силу

¹ Гавердовский А. С. Имллементания норм международного права. С 27.

170

Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація

норм Статуту ООН, тобто їх вищу юридичну силу, щодо регіональних угод.

Регіональними є норми Статуту Ради Європи, Статутів Ліги арабських держав, Організації африканської єдності, Організації американських держав. Регіональними є, на­приклад, норми Конвенції про правову допомогу з ци­вільних, сімейних і кримінальних справ (укладена між державами-учасницями СНД від 22 січня 1993 p.), Євро­пейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. та ін.

Регіоналізм не повинен протиставлятись універсально­му, загальному міжнародному праву. З глобальною метою підтримки міжнародного миру і безпеки норми регіональ­них правових систем повинні узгоджуватися з норматив­ними стандартами універсальної правової системи. Сьо­годні без їхньої відповідності і взаємодії не може бути за­безпечено міжнародного правопорядку.

Регіональні норми — це норми, що регулюють будь-які міждержавні відносини, об'єкт яких має регіональний інтерес і які визнаються всіма або більшістю держав відпо­відного регіону.

За просторовим критерієм дії класифікуються також локальні і партикулярні МПН. Локальні норми регулю­ють відносини між державами певного географічного регіону, здебільшого між суміжними державами, стосов­но об'єктів, які знаходяться в даному регіоні. Відмінна риса локальних норм полягає, по-перше, в тому, що домовляються між собою дві або більше держав одного регіону і, по-друге, об'єкт договору знаходиться в ме­жах цього регіону. Наприклад, такими нормами є нор­ми Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини в цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 p., норми До­говору між Україною і Словацькою Республікою про режим українсько-словацького державного кордону, спів­робітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань від 14 жовтня 1993 p., норми Конвенції про захист мор­ського середовища в районі Балтійського моря від 22 березня 1974 р. та ін.

Партикулярні норми — це найпоширеніший вид МПН. Вони регулюють міждержавні відносини між будь-якими державами, з приводу будь-яких об'єктів, незалеж-

Ї7Ї