Глава II Історія міжнародного права і його науки

Міжнародне право стародавніх держав

Міжнародне право стародавніх держав

Природа та умови функціо­нування держав були якіс­но іншими, ніж вождеств, що згодом привело до якісних змін у міжнародному праві. Держава й виникла саме тому, що вождества не справлялись з упорядкуванням соціальних (у тому числі й міжнародних) відносин, які ставали дедалі складнішими. Об'єднання родів (кланів) в одне вождество ставило перед ним завдання управління, насамперед управ­ління новою територією. Тепер рід (клан) уже не міг у ціло­му дбати про неї, бо за її межами була земля іншого клану, який належав до того самого вождества. Управління терито­рією мало не тільки внутрішній, а й зовнішній аспект, бо вона межувала чи виходила на ділянки, які контролювало інше вождество. Для встановлення порядку в цій зоні по­трібно було домовлятися. А це потребувало спеціальних фахівців (відповідальних від вождества за переговори), вста­новлення спільної процедури укладення домовленостей, від­повідальності і санкцій за їх порушення.

Вождество монополізує колишні кланові організаційні обов'язки і вносить у них ієрархічну підпорядкованість. Це мобілізує суспільство всередині вождества, але ще не дуже проявляється в міжнародних зносинах, бо право цих зно­син залишається за клановою елітою. Вона жорстко три­мається насамперед за право зовнішньої торгівлі, бо це по­силює її заможність і могутність перед простими общинни­ками вождества незалежно від того, до якого клану вони належать.

Водночас можливості вождеств у політичній організації суспільства виявились обмеженими. Особливо це прояви­лось у зовнішніх зносинах. Наявна централізована структу­ра управління не була підкріплена владою, що володіла мо­нополією на застосування сили. Це приводило до того, що найзаможніша кланова еліта здійснювала фактично безкон­трольні зовнішні зносини, укладала договори (нерідко з супротивником свого вождества), вступала в союзницькі відносини з тим, з ким вождество перебувало в стані війни, та ін. Такі елементи анархії знижували ефективність міжна­родно-правових зобов'язань вождеств, відповідальність, і

санкції часто не досягали мети. Застосування остракізму до представників такої кланової еліти часто було малоефектив­ним, бо зі зміною розстановки політичних сил у вождестві вони нерідко поверталися і бралися за старе.

Обмежені повноваження правителя вождества не дозво­ляли йому щось змінити у сфері зовнішніх зносин. Зов­нішні зносини вождества стали його постійною функцією, але ті, хто її здійснював, не були обтяжені ні відповідаль­ністю за свої дії, ні владними повноваженнями. Наслідком цього було тільки непомірне залучення тимчасових бюро­кратів для обслуговування зовнішніх зносин кланів і вож­дества (різних рангів адміністратори, помічники, клієнти та ін.) і постійні непорозуміння з іноземними вождествами через недотримання зобов'язань перед ними. Утвердження ієрархії всередині вождества (кланова еліта, общинники, неповноправні особи) дещо стабілізувало його, але мало відбилося на міжнародних відносинах, бо тут панувала та сама еліта. Можна сказати, що вождества не витримали іспи­ту історії на здійснення міжнародної діяльності.

Численні медіативні, церемоніальні обряди й ритуали неймовірно збільшувались і деталізувалися (з приводу ук­ладення договору, у зв'язку з прийомом посла, з оголо­шенням чи завершенням війни, з приводу шлюбу чи смер­ті іноземного правителя, вдалої купівлі чи продажу това­ру, встановлення прикордонної стели чи передачі втікачів та ін.), але мало допомагали в зміцненні режиму дотри­мання міжнародно-правових зобов'язань. Це призводило до розпаду чи завоювання найбільш слабких вождеств. Прогресивно мислячі представники еліти почали розумі­ти, що без інтеграції і централізації управлінських функ­цій, без контролю над економічною, соціальною сфера­ми, зокрема інфраструктурою зовнішніх зносин, вожде­ства не здатні утверджувати свій статус у міжнародному плані. Зовнішня торгівля й міграція привели до різкого збільшення населення (і не лише за рахунок кланового приросту). На зміну етнічній гомогенності вождеств прий­шла етнічна гетерогенність, і така багатоетнічність була результатом об'єднання населення, міграції його між вож­дествами. А отже, при вирішенні його статусу вже недо­статньо було скликати раду старійшин чи представників кланової еліти вождества. Потрібно було виконувати і свої міжнародні зобов'язання щодо статусу іноземців, при-

68

69