Глава XV Міжнародно-правова відповідальність

Класифікація міжнародних правопорушень

зичена іншими вченими (В. А. Василенко, С. В. Ісакович, М. К. Коростаренко та ін.) і, можна сказати, стала за­гальновизнаною в українській науці міжнародного права.

Ординарні міжнародні правопорушення випливають із недодержання умов партикулярних норм міжнародного права. Вони зачіпають інтереси окремих держав і народів. Для них характерна відсутність зафіксованих ознак, бо вони виводяться в кожному конкретному випадку з відпо­відних міжнародних зобов'язань. Вони завжди мають ло­кальний, партикулярний характер. Збиток стосується тіль­ки потерпілої держави, а тому міжнародний правопоря­док зазнає мінімальних можливих негативних впливів.

Найпоширенішими ординарними правопорушеннями є невиконання або неналежне виконання міжнародних договорів у галузі економічного, науково-технічного, куль­турного співробітництва.

Серйозні міжнародні правопорушення зачіпають ін­тереси всього міжнародного товариства. Безпосередньо не ставлять під загрозу мир та безпеку держав і народів, але впливають на їхню стабільність. Як правило, такі правопо­рушення охоплюють цілу галузь міжнародного права і зри­вають виконання багатосторонніх міжнародних угод зі значною кількістю учасників. Такими правопорушеннями можуть бути: отруєння радіоактивними речовинами по­вітряного, морського і космічного простору (шо забороне­но Договором 1963 р. про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою і До­говором про космос 1967 p.), поширення ядерної зброї (всупереч Договору 1968 р. про непоширення ядерної зброї та, відповідно, поновленим у договірному порядку міжна­родним зобов'язанням), порушення свободи відкритого моря (всупереч Женевській конвенції 1958 р. та рішенням НІ Конференції ООН з морського права 1982 p.), акти дер­жавного піратства, передача ядерних технологій неядерній державі, виробництво і накопичення хімічної та бакте­ріологічної зброї, розміщення ядерної зброї та іншої зброї масового знищення на дні морів та океанів тощо.

Найтяжчі міжнародні злочини ставлять під загрозу знищення наявного міжнародного порядку, порушують права та інтереси всього світового співтовариства, як пра­вило, здійснюються з неправомірним застосуванням зброй­них сил, інших неправомірних примусових заходів, став-

474

лять під загрозу існування держави тощо. При найтяжчих міжнародних правопорушеннях їхні ознаки мають чітке міжнародно-правове визначення. В найтяжчих міжнарод­них правопорушеннях завжди не дотримуються основних принципів міжнародного права.

В силу значного обсягу негативних наслідків, небез­пеки для світового співтовариства найтяжчі міжнародні злочини ще називають злочинами проти людства.

Узагальнена класифікація злочинів проти людства міс­титься у Статуті Нюрнберзького міжнародного воєнного трибуналу (ст. 6) і Статуті Токійського міжнародного воєнного трибуналу (ст. 5). У цих документах злочини проти людства поділяються на три основні групи:

1. злочини проти миру: планування, підготовка, роз­в'язання та ведення агресивної війни або війни на пору­шення міжнародних договорів, угод чи запевнень; участь у загальному плані або змові, спрямованих на здійснення будь-яких із згаданих вище дій. Окрім названих Статутів, зазначені злочини забороняються також Паризьким пак­том 1928 р. (пакт Бріана—Келлога), Статутом ООН, ре­золюцією Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 р. «Визначення поняття агресії», іншими міжнародно-правовими актами;

2. воєнні злочини: порушення законів та звичаїв війни, зокрема вбивства, знущання, вивезення в рабство чи з ін­шою метою цивільного населення окупованої території; вбивства військовополонених або знущання над ними; вбивства заручників; пограбування громадської або приват­ної власності; безглузде руйнування міст і сіл; руйнування, не виправдані воєнною необхідністю, та інші злочини.

Конкретна класифікація категорій воєнних злочинів міститься в Гаазьких конвенціях 1907 р. про закони та зви­чаї війни, Женевському протоколі 1925 р. про заборону хімічної і бактеріологічної зброї, Женевських конвенціях 1949 р. про захист жертв війни і Додаткових протоколах (І і II) до них, Гаазькій конвенції 1954 р. про захист куль­турних цінностей у разі збройного конфлікту тощо;

3) злочини проти людяності: вбивства, знищення, пе­ ретворення на рабів, заслання та інші жорстокості, вчи­ нені щодо цивільного населення до або під час війни; пе­ реслідування з політичних, расових чи релігійних мотивів з метою здійснення або у зв'язку з будь-яким злочином

475