Поняття міжнародних правовідносин

Після норм міжнародного права міжнародно-правові відносини є другою основною складовою механізму між­народно-правового регулювання. Але на відміну від нор­мативного компонента доля вивчення природи, сутності міжнародно-правових відносин тут менш обнадійлива.

Зарубіжна наука міжнародного права (за невеликим винятком) комплексно, на рівні теорії права проблему міжнародних правовідносин не розглядала. Одні вчені вважали такий підхід до проблеми еклектичним, другі не бачили перспектив на успіх дослідження, треті гадали, що з прагматичного погляду він не доцільний. Серед цих науковців превалює думка, що набагато корисніше роз­глянути механізм правового регулювання конкретного міжнародно-правового акта і зробити висновок щодо ефективності реалізації інших джерел міжнародного пра­ва, ніж абстрактно теоретизувати з приводу того, які є і якими мають бути міжнародно-правові відносини. Про це, вважають вони, в кожному конкретному випадку до­мовляються самі держави або інші суб'єкти міжнародно­го права.

444

і

Поняття міжнародних правовідносин

Думка не зовсім коректна хоча б тому, шо так можна відкинути необхідність вивчення природи й сутності норм міжнародного права, суб'єктів, джерел або інших міжна­родно-правових складових, мотивуючи тим, що про все домовляються держави у кожному конкретному випадку. Але щоб вони домовилися, щоб ефективність реалізації міжнародного права була вищою, необхідно знати, які міжнародні правовідносини сприяють цьому, а які ні, які ведуть до сталого міцного правопорядку, а які — до пору­шень чинних зобов'язань. Знання сутності міжнародних правовідносин дає змогу спрогнозувати, передбачити пра­вові наслідки від певного міжнародно-правового акта ще на стадії його укладання.

В Радянському Союзі та інших країнах колишньої соціалістичної системи приділялася певна увага аналізу міжнародно-правових відносин. Але бажаного результа­ту вчені, на жаль, не досягли. По-перше, над дослідни­ками тяжів принцип партійності, тобто обов'язковість ідеологічного обгрунтування свого дослідження, без чо­го воно не могло вийти у світ. У результаті вчені зупи­нилися вже на рівні з'ясування проблеми: міжнародні правовідносини за своєю сутністю матеріальні чи ідео­логічні?

По-друге, не маючи можливості ознайомитися з по­глядами вчених інших країн на цю проблему і будучи зобов'язаними обстоювати марксистський погляд на пра­во, такі дослідники всі висновки робили на підставі па­нівних постулатів марксистсько-ленінської теорії держа­ви і права.

Позаяк ця галузь науки розвивалася за абсолютного ігнорування природи та особливостей міжнародного пра­ва, то висновки у фахівців могли бути не інші, аніж ті, що передбачені марксистською теорією права (точніше, внутрішньодержавного права). Такі висновки були, як пра­вило, еклектичним набором постулатів теорії внутріш­ньодержавного права і штучно підігнаними під них при­кладами міжнародного права. Підтвердженням цього є два комплексні дослідження даної проблеми (В. М. Шурша-лов і В. О. Соколов), які побачили світ ще за роки ра­дянської влади.

Більшість радянських учених порушували проблему міжнародних правовідносин здебільшого у світлі розвит-

445