Глава XII Міжнародний правотворчий процес

Кодифікація міжнародного права

інкорпорації, коли норми тільки збирають в один збірник, кодифікація є засобом здійснення правотворчої діяльності.

У системі міжнародного права є значна кількість зас­тарілих, суперечливих, нечітко сформульованих норм. З метою підвищення ефективності реалізації норм міжна­родного права кодифікація покликана вирішити недореч­ності в нормативному масиві. Це робиться як шляхом пе­регляду та уточнення чинних норм міжнародного права, так і через скасування, відмову від застарілих. Так були внесені (після Другої світової війни) зміни до статусу іно­земних військ, що перебувають на чужій території, від­мінено право переможця, присвоєння захопленої тери­торії тощо.

Досить часто кодифікація проводиться за рахунок пе­ретворення норм міжнародного звичаю на договірні (на­приклад, у сфері права міжнародних договорів, диплома­тичного, консульського, міжнародного морського права тощо). Але це не обов'язково. Можлива кодифікація зви­чаєвих норм без трансформації в міжнародні договірні.

В ході кодифікації суб'єкт міжнародного права має завдання чітко, ясно і послідовно сформулювати ті нор­мативні настанови, які раніше викликали неоднозначне тлумачення. Так, у процесі кодифікації права міжнарод­них договорів було вирішено проблеми застереження, до­тримання вимог національного законодавства в укладанні міжнародних договорів, дію угод стосовно третіх держав, припинення дії договору та інші питання, що мали неод­нозначне тлумачення.

Кодифікація норм міжнародного права допомагає збли­женню регіональних особливостей міжнародно-правового регулювання (наприклад, у сфері прав людини), вироб­ленню спільних стандартів для національних правових систем, становленню однакової чи наближеної до одна­кової міжнародно-правової позиції суб'єктів міжнародно­го права.

У ході кодифікації розробляються нові норми міжна­родного права, необхідні для врегулювання важливих сфер міжнародного співробітництва (наприклад, щодо освоєн­ня космічного простору і небесних тіл, глибоководних районів морського дна, вирішення соціальних проблем тощо). Віддаючи перевагу цьому напрямові кодифікації, науковці часто наголошують на тому, що основним його

426

призначенням є прогресивний розвиток міжнародного права. Але останнє полягає не тільки в прийнятті нових норм, а й у широкому комплексі кодифікаційних дій, про які йшлося вище.

Кодифікація може бути офіційною (яку здійснюють держави та міждержавні організації) і неофіційною (здій­снюють окремі особи, громадські об'єднання, неурядові організації тощо).

Шляхом офіційної кодифікації на сьогодні проведено систематизацію міжнародного морського права, диплома­тичного, консульського, права представництва при міжна­родних організаціях, права міжнародних договорів, між­народного космічного права, міжнародного повітряного права, міжнародного захисту прав людини, міжнародного гуманітарного права, права міжнародних організацій та інших інститутів і галузей сучасного міжнародного права. Певна річ, це не означає, що в результаті кодифікації всі питання зазначених галузей та інститутів вирішені. Але основні засади для подальшого співробітництва в цих на­прямах суб'єктів міжнародного права закладено.

Важливе значення для прогресивного розвитку сучас­ного міжнародного права має неофіційна кодифікація. Так, всесвітньо відома громадська організація — Міжна­родний комітет Червоного Хреста підготувала проекти в галузі міжнародного гуманітарного права, які держави прийняли за основу Женевських конвенцій 1949 р. і До­даткових протоколів І і JI 1977 р.

Серед форм неофіційної кодифікації вирізняється на­укова, або доктринальна, кодифікація, яку здійснюють окремі вчені і науково-дослідні установи. Існує й така думка, що сьогодні будь-яка кодифікація є доктриналь-ною, бо здійснюється з участю науковців. Це правильно, але лише частково. На жаль, сучасне міжнародне право ще не досягло такого рівня, коли думка вчених є прева­люючою в ухваленні рішень кодифікаційного характеру.

В сучасному міжнародному праві головна кодифікація відбувається в рамках ООН, де спеціально для цього ство­рено Комісію міжнародного права. Після підготування Комісією проекту міжнародної конвенції він розглядаєть­ся Шостим комітетом Генеральної Асамблеї ООН і пере­дається державам для зауважень. Після реалізації останніх Комісія готує остаточний проект.

427