Глава VII Міжнародне і внутрішньодержавне право

каз. Така концепція про неюридичне значення націо­нального права в міжнародному судовому процесі відоб­ражає позицію дуалістичної доктрини, відповідно до якої Міжнародний Суд, з погляду міжнародного права, у своїй діяльності не визнає юридичного характеру націо­нальних нормативних актів. Ця концепція «внутрішньо­державного права як простого факту» в міжнародному судовому процесі з моменту її проголошення Палатою в 1926 р. у справі «Про деякі німецькі інтереси в поль­ській Верхній Силезії» є об'єктом постійної критики з боку представників моністичної доктрини примату між­народного права над внутрішньодержавним, що розгля­дають норми національного права в межах міжнародної юрисдикції як елементи простого доказу та як чинні юридичні норми.

Проте, наприклад, на підставі аналізу статей 36 п. 2с, 48, 49, 50 Статуту Міжнародного Суду ООН можна зроби­ти висновок про те, що міжнародні судові установи ви­користовують у міжнародному судочинстві національні правові акти, котрі безпосередньо стосуються виконан­ня міжнародних зобов'язань держави як юридичні фак­ти, що є допоміжними засобами доказів у вирішенні пев­ної справи.

Міжнародні суди мають визнавати за внутрішньодер­жавним законодавством, тобто конституційними та ін­шими правовими актами державної влади, наведеними в міжнародному судовому процесі як юридичні факти, юридичне значення, спроможне спричинити встановлен­ня, зміну і припинення певних міжнародних правовідно­син, засноване, проте, виключно на застосуванні ними норм міжнародного права. Необхідно також зазначити, що судді Міжнародного Суду не тлумачать національні законодавчі акти як такі, тому що вони не мають на те компетенції. Але при розгляді певних настанов націо­нального законодавства як юридичних фактів вони мо­жуть у разі необхідності досліджувати їхній реальний зміст з метою з'ясування фактичних обставин справи і винесення щодо неї правильного рішення на підставі міжнародного права.

Особливу специфіку має процес застосування націо­нального законодавства в регіональних міжнародних су­дових установах, таких, наприклад, як Європейський Суд

290

Національне законодавство і міжнародна судова практика

з прав людини, що володіє, по суті, наднаціональним ме­ханізмом дії. Це питання буде розглянуте далі.

РЕКОМЕНДОВАНА ,,„» ЛІТЕРАТУРА _та

Бміщенко И. П.

Соотношение международного и национального права.

М., 1960.

Броунли Я.

Соотношение внутригосударственного и международного права //

Международное право: В 2 т. М., 1977. Т. 1. Гл. II.

Буткевич В. Г. Советское право и международный договор. К., 1977.

Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права. К., 1980.

Денисов В. Н.

Проблеми створення публічного порядку в зовнішньополітичній

діяльності України // Суверенітет України і міжнародне право

/ За ред. В. Н. Денисова, В. І. Євінтова. К., 1995.

Игнатенко Г. В.

Взаимодействие внутригосударственного и международного права.

Свердловск, 1981.

Конституции буржуазных государств. М., 1982. С. 354.

Конституції нових держав Європи та Азії. К., 1996. С. 179; 189.

Лукашук И. И.

Международное и национальное право // Международное право.

Общая часть. М., 1999. Гл. IX.

Мережко О. О., Неліп М. I.

Становлення правової системи України в контексті сучасного

міжнародного права. К., 1998.

Миронов Н. В.

Соотношение международного договора и внутригосударственного

закона// Сов. ежегодник междунар. права. 1963. М., 1965.

Мюмерсон Р. А. Соотношение международного и национального права. М., 1982.

Тихомиров Ю. А.

Международное и внутреннее право: динамика соотношения //

Правоведение. 1995. № 3.

Україна в міжнародно-правових відносинах. К., 1996. 291