2)Ідея системності щодо інтерпретації поняття здоров'я.

Людина — це цілісна система. Система — сукупність елементів і зв'язків між ними, що функціонують як єдине ціле та мають єдину ціль — функціонування.

Людина — це система з пірамідальним принципом будови, яка має три рівні:

Нижній, соматичний (soma — тіло).

Середній, психічний (psyche — душа).

Верхній, духовний (грецьке nous — дух). Останній рівень надсвідомість — ірраціональна творча сфера.

Піраміда має свої закони. Організація ця ієрархічна і визначається тим, що задає режим діяльності всієї системи, є вершина (духовний рівень).

Взаємовідносини між рівнями та елементами підлягають законам гармонії (правило золотого зрізу). Ця особливість і забезпечує динамічну стійкість системи та її розвиток.

Людина є частиною світу, а тому його підсистемою. У свою чергу в собі, у своїй біологічній структурі людина має мінісистеми, в яких відображено весь організм. Це радужна оболонка ока, вушна раковина, язик, шкіра, слизова носа, особливості долоні, ступні. За зміною цих структур можна визначати стан здоров'я, а через них і впливати на здоров'я, наприклад, іридодіагностика, хіромантія тощо.

Елементарною мінісистемою організму є кожна його клітина.

Кожен з трьох рівнів системи "Людина" розглядається як окрема підсистема, організована за тим же принципом, що і цілісна система. Підсистеми функціонують відносно автономно, але взаємопов'язано та ієрархічно.

Системоутворюючим фактором кожної системи є кінцевий результат, мета функціонування системи. Структура системи визначається метою. Розрізняють три базові мети життя людини:

виживання (на соматичному рівні), тобто формування й зберігання своєї індивідуальної біологічної структури, збереження популяції;

реалізація себе як особистості (на психічному рівні), тобто потреба прожити повноцінне життя в суспільстві;

розвиток альтруїзму, прагнення зрозуміти себе і Світ, себе у Світі, прожити життя у згоді зі своїми індивідуальними прагненнями, здібностями, проявити себе творцем (на вищому рівні).

Перевага може віддаватись різним намірам (цілям) залежно від інтелекту людини, умов її життя.

Згідно зі структурою життєвої мети людини виявляють окремі аспекти валеології як науки:

індивідуальне фізичне здоров'я (його діагностика, прогнозування, формування, збереження, закріплення) і адаптація виживання;

репродуктивне здоров'я;

психічне здоров'я та управління ним;

роль вищих аспектів свідомості в збереженні здоров'я.

Принципи функціонування системи "Людина"

Кожна жива система будується на основі: речовини, енергії й інформації.

Інформація організовує систему в просторі й часі, визначає форму, в якій перебувають речовина та енергія. Наукою накопичено великий матеріал щодо біологічної структури людини та значно менше — щодо психічної. Вищій рівень (сфера надсвідомості) лише починає досліджуватись.

Інформаційна матриця біологічної структури — це генетичний код.

Інформаційними структурами адаптаційного призначення є регулятори системи — нейрогуморальний та імунний комплекс, що спрямовують функції організму на забезпечення виживання та продовження виду, тобто на репродукцію.

Інформаційна матриця психіки — це психічний код, архетипи людини.

Людина приходить у життя з певним набором архетипів (за К.Г. Юнгом), що проявляються протягом усього життя в її поведінці."х прояв залежить від самосвідомості і свідомого ставлення до життя, що відрізняє людину від тварин. При цьому людина має свободу волі, свободу вибору. Через свідомість людина організовує свою психіку на збереження індивідуального, фізичного, репродуктивного здоров'я, забезпечує соціальну адаптацію і свій психічний розвиток.

Енергетичний принцип. Кожна система може функціонувати за наявності відповідної енергії. Енергія людині потрібна для росту й розвитку, підтримання відповідної температури тіла, функціонування її органів і систем, адаптації до умов середовища. Нестача енергії призводить до порушення функцій організму, зниження його життєдіяльності.

Структурний принцип. Людина за походженням є біологічною системою. Вона має певну будову. Структурною одиницею є клітина. В організмі людини є понад двісті різних за будовою та функцією форм клітин, а загальна кількість досягає 75 трлн. З клітин будуються тканини, а тканини формують органи. Це структурна сторона людського організму, на якій ґрунтуються його функції. Від функціональної активності органів і систем, усього організму залежить стан його структури, тобто тіла, а також здоров'я.

За допомогою системного підходу глибоко проаналізовано біологічний рівень людини. Саме цілісний організм володіє такими інтегральними якостями, якими не володіють його окремі частини (системи, органи, тканини, клітини), що поза організмом не мають змоги підтримувати своє індивідуальне існування. В цілому організмі вони взаємодіють, взаємообумовлюють одна одну, що забезпечує принцип економії структур і підстраховку функцій. Інтегральним елементом, вершиною пірамідної системи біологічного (фізичного) рівня є нейрогуморально-імунний ансамбль.

Як біосистема організм має такі властивості" якості: 1. Здатність до збереження індивідуального існування за рахунок самоорганізації. Це, перш за все, самопоновлення, що пов'язано із постійним обміном із навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією.

Організм людини — це відкрита система, яка підтримує свою упорядкованість, якщо вступає в протиріччя з другим законом термодинаміки. Упорядкованість проявляється гомеостазом. Безперервність обміну із середовищем забезпечує динамічну стійкість системи, тобто її збереження в часі. Саме порушення цього процесу в динаміці викликає захворювання.

3.Механізми що забезпечують нормальне функціонування організму Поняття про імунітет Імунітет - сукупність функцій організму, спрямованих на його захист від усього генетично чужорідного. Мова не тільки про зовнішніх ворогах - бактерії, віруси, паразити, алергенах та інших. За певних умов навіть власні клітини організму можуть стати чужими йому ж - наприклад, коли перероджуються в ракові, або зазнають мутації, або старіють. А те, що генетично протиприродно, становить небезпеку Основне завдання імунітету - захистити організм від будь-якої агресії, незалежно від того, звідки вона виходить. Види імунітету. Імунітет буває видовим або вродженим і набутим. Набутий імунітет може бути активним в результаті перенесеного інфекційного захворювання або введення вакцини, коли в організмі формуються антитіла до даного збудника, готові в будь-який момент його нейтралізувати. Набутий імунітет буває також пасивним і виникає при введенні препаратів, що містять вже готові антитіла (сироватки крові людини або тварини, який переніс інфекційне захворювання). Механізми імунного захисту. Спочатку організм нейтралізує чужорідну субстанцію (антиген), виробляючи активні клітини, фагоцити, захоплюючі і переварюють антиген. Це клітинний імунітет, провідна роль у виробленні якого належить вилочкової залозі. Існує ще гуморальний імунітет: антиген знищується шляхом вироблення спеціальних хімічно активних молекул, антитіл, які нейтралізують його. Роль антитіл виконують імуноглобуліни крові (сукупність сироваткових білків). Є й інші механізми імунітету, спрямовані на захист від будь-якого антигену, це неспецифічний імунітет: шкіра і слизові непроникні для більшості мікроорганізмів, у рідинах організму є спеціальні ферменти, що руйнують мікроорганізми, клітина, заражена вірусом, виробляє противірусний білок - інтерферон і т.д. Поняття про імунну систему Імунна система організму представлена ​​центральними органами і периферичними елементами. Командують імунітетом його центральні органи - вилочкова залоза (тимус) і кістковий мозок. Безпосередніми виконавцями імунних реакцій є гранулоцити, лімфоцити і моноцити - клітини білої крові. Функціонально імунна система являє собою многоешелонну оборону організму від чужих йому речовин, пухлинних клітин, бактерій, грибків, вірусів, найпростіших мікроорганізмів, забезпечуючи захист організму до вказаних патогенних факторів. Причини пригнічення імунної системи Імунна система представлена центральними і периферичними органами. До центральної належать: червоний кістковий мозок, тимус. До периферичної: лімфатичні вузли, селезінка, мигдалики, апендикс.Причиною пригнічення імунної системи є виникнення імунологічної недостатності – це вроджений або набутий дефект імунної системи, який проявляється неспроможністю організму здійснювати реакції гуморального або клітинного імунітету.Недостатність може бути первинною чи вторинною. а) первинна – внаслідок вроджених дефектів імунної системи (генні, хромосомні мутації, внутрішньоутробні інфекції). б) вторинна – набута недостатність. Причинами можуть бути: випромінювання, хімічні речовини, віруси, старіння, інтоксикація (опіки, злоякісні пухлини, уремія), неповноцінне харчування, часті переохолодження чи перегрівання, надмірне перебування на сонці. Поняття про гуморальну регуляцію Гуморальна регуляція - один з еволюційно-ранніх механізмів регуляції процесів життєдіяльності в організмі, здійснюваний через рідкі середовища організму (кров, лімфу, тканинну рідину, порожнину рота) за допомогою гормонів, що виділяються клітинами, органами, тканинами. У високорозвинених тварин і людини гуморальна регуляція підпорядкована нервовій регуляції і складає спільно з нею єдину систему нейрогуморальної регуляції. Продукти обміну речовин діють не тільки безпосередньо на ефекторні органи, але і на закінчення чутливих нервів (хеморецептори) і нервові центри, викликаючи гуморальним або рефлекторним шляхом ті чи інші реакції. Цілісна єдність організму підтримується за допомогою гуморальної регуляції, через кров. Різні органи нашого тіла виділяють речовини, які надходять у кров і розносяться нею до всіх клітин, тканин і органів. Ці речовини можуть викликати й підтримувати діяльність інших органів на певному рівні, забезпечуючи їх нормальне функціонування. Наприклад, виділення підшлунковою залозою інсуліну впливає на вуглеводний обмін; А надходячі в кров гормони гіпофіза впливають на ріст організму. Поняття про центральну нервову систему Нервова система - це система, яка регулює діяльність всіх органів і систем людини. Живій речовині притаманна здатність сприймати зміни навколишнього середовища і відповідати на них пристосувальними реакціями, які відбуваються у всіх вищих тварин і людини завдяки існуванню у них нервової системи (systema nervosum). Нервова система регулює взаємовідносини органів та систем органів між собою, а також усього організму з навколишнім середовищем. Розглядаючи взаємовідносини людини з навколишнім середовищем, слід пам'ятати, що людина е суспільною істотою, яка не тільки безперервно пристосовується до навколишнього середовища, а й у процесі колективної праці активно діє на неї, переробляє її для своїх потреб. Центральна нервова система забезпечує узгоджене функціонування всіх систем в організмі у відповідність до змін, що відбуваються у навколишньому середовищі. Всі органи людського організму пов'язані між собою за допомогою нервової системи. Зміни, що відбуваються хоча б в одному з органів, відображаються на функціонуванні всіх частин організму людинии. Умови для нормального функціонування організму 1. Необхідно дихати по можливості чистим повітрям. У нашому організмі немає ніяких систем накопичення кисню. Мільйон років людина мала доступ до чистого свіжому повітрю, це була природна середовище проживання. Людина може вижити без дихання тільки 5 хвилин. 2. Наше тіло на 80-85% складається з води. Життя зародилося у воді, а наша кров за сольовим складом дуже близька до морської води. Тому правильне пиття води і взагалі різноманітний контакт з водою - необхідна умова нашого існування. Вода - теж природне середовище проживання людини. Відсутність води протягом 5-7 днів приводить до смерті. 3. Необхідно рухатися. Людське тіло містить близько 600 різних м'язів, головною складовою частиною яких є білок. Для нашого організму це дуже цінний продукт, і ми так влаштовані, що м'язова, а значить і білкова маса, може зберігатися і накопичуватися тільки при регулярному скороченні і розслабленні м'язів. Кожен знає, що в спокої м'язи атрофуються. М'язова маса здатна перекачувати до 50% крові нарівні з серцем. Відомо, що за добу спокою асимілюється до 1 кг м'язової маси. Тому наша доля - вічно рухатися, якщо ми хочемо довго жити. І немає ніяких засобів, які б замінили рух. 4. Необхідно їсти, проте за час еволюції людині стільки разів доводилося голодувати, що організм виробив новітній механізм захисту від голодної смерті. Починаючи з третього дня голоду, достатньо всього 200 г власного жиру на добу, щоб повністю забезпечити організм енергією. Запаси солей і мікроелементів в організмі достатні для кількох місяців існування. Як правило, причиною смерті людей при відсутності їжі в екстремальних умовах є психічний стрес, а не відсутність їжі, якщо, звичайно, є вода. 5. П'ятим умовою існування людини є мета в житті, яку б суспільну або особисту значимість вона не мала. Іншими словами, необхідна психологічна стійкість. 6. Необхідно своєчасно очищати організм від усіх видів шлаків. Оптимальне виконання цих шести умов в щоденному, щотижневому та інших циклах і складе програму Ваших конкретних дій. Висока культура дихання, руху, харчування, водно-питного режиму, психологічної підготовки й очищення, вироблені людством за багато тисячоліть, і дозволяє зі 100% - ним успіхом піти від хвороб без ліків і підтримувати життєві сили організму без стимуляторів на такому високому рівні, на якому процеси старіння максимально загальмовані. 7.Психологічне здоров’я. Під нормальним психічним здоров'ям розуміється гармонійний розвиток психіки, відповідне віку, віковій нормі даної людини. Психіка сучасної людини відчуває потужні негативні впливи соціального, природного, побутового та багатьох інших характерів, що вимагає спеціальних заходів для охорони та зміцнення психічного здоров'я. У цих умовах особливої ​​актуальності набуває питання про критерії самого психічного здоров'я. У самій загальній формі під ним, мабуть, слід вважати нормальний перебіг психічних процесів (увага, сприйняття, пам'ять і т.д.). Психічне здоров'я - важлива складова частина здоров'я людини, тому немає нічого дивного в тому, що фізичне і психічне здоров'я пов'язані найтіснішим чином. У першу чергу це обумовлено тим, що організм людини - це система, в якій всі елементи взаємопов'язані один з одним і впливають один на одного. Значна частина цих взаємодій опосередковується через нервову систему, тому психічний стан впливає на роботу внутрішніх органів, а стан останніх, у свою чергу, позначається на психіці. Таким же чином через нервову систему опосередковується той комплекс впливів, який не пов'язаний з соціальним оточенням.