
- •1.Вітчизняна історія як наука і як засіб виховання національної свідомості
- •2. Початок формування людської цивілізації на території України. Первісні люди та їх спосіб життя.
- •3. Основні риси трипільської культури. Традиції трипільської культури в культурах пізніших народів.
- •4. Населення доби раннього залізного віку на території України. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •5. Античні міста-держави в Північному Причорномор`ї
- •6.Східнослов`янські племенні союзи, їх розселення.
- •7. Історичні передумови утворення Київської Русі
- •8.Внутрішня та зовнішня політична діяльність князів Олега, Ігоря, Ольги, Святослава.
- •9. Київська Русь в період розквіту
- •10. Запровадження християнства на Русі. Історичне значення християнства.
- •11.Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі.
- •12. Причини та наслідки політичної роздробленості Київської Русі.
- •13.Утворення, піднесення та занепад Галицько – Волинського князівства, його роль у формуванні української державності.
- •14. Занепад Галицько – Волинського князівства. Боротьба Польщі, Угорщини та Литви за українські землі.
- •15.Особливості перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського.
- •16. Україна у складі Речі Посполитої. Люблінська та Берестейська унії.
- •17. Історичні передумови та джерела виникнення українського козацтва. Заснування Запорізької Січі як зародку національної держави.
- •18. Релігійні процеси в України в 16 ст. Реформаційний та контреформаційний рух в Україні. Виникнення братств. Утворення греко – католицької церкви.
- •19. Національно-визвольна війна 1648-1657рр. Під приводом Богдана Хмельницького.
- •20.Зовнішня політика гетьманської держави б. Хмельницького.
- •21.Сутність українсько-російського договору 1654р.,його наслідки для України
- •22.Формування української козацько-гетьманської держави під керівництвом б.Хмельницького,її ознаки.
- •23.Бородьба за збереження незалежності.І Виговський,ю.Хмельницький.
- •24.Україна у другій половині 17ст.Доба «Руїни»
- •25.Занепад Правобережжя.П.Дорошенко.
- •26.Автономія Лівобережної України в складі Російської держави.Д Многогрішний,і.Самойлович.
- •27.Внутрішня і зовнішня політика і.Мазепи
- •28.Ліквідація царизмом політичної автономії України і Запорозької Січі.
- •29.Національно-визвольна війна
- •30.Поширення декабристського руху в Україні.
- •31. Соціально-економічний розвиток українських земель у Російській та Австро-Угорській імперіях у другій половині хiх ст.
- •32. Утворення перших політичних партій рурп, ундп, усдп та діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта» на західноукраїнських землях у другій половині хіх ст.
- •33. Піднесення української культури в другій половині хіх – на початку хх ст. Відкриття театрів, музеїв, архівів. Розвиток освіти і науки.
- •34. Особливості соціально-економічного розвитку України на початку XX ст.
- •35. Початок Другої світової війни. Договори срср і Німеччини та питання щодо українських земель.
- •36. Включення Західної України, Бессарабії та Північної Буковини до складу урср.
- •37. Перший період Великої Вітчизняної війни (червень 1941 – листопад 1942 рр.). Окупація України.
- •38. Встановлення фашистського окупаційного режиму в Україні та його злочинна діяльність.
- •39. Радянський підпільний та партизанський рух на окупованій території України. Бойові дії збройних формувань оун-упа.
- •40. Завершальні бої за визволення України. Перемога у Великій Вітчизняній війні.
- •Труднощі відбудови господарства України у повоєнний період. Відбудова великих індустріальних об’єктів (Азовсталь, Дніпрогес, Запоріжсталь, шахти Донбасу тощо).
- •Соціально-політичні процеси та лібералізація суспільного життя України у другій половині 50-х першій половині 60-х років.
- •Виникнення руху «шістдесятників». Зародження дисидентського руху в Україні наприкінці 1950-початку 1960-х років.
- •Україна у період загострення кризи радянської системи (середина 1960-х – початок 1980-х років).
- •Розпад Радянського Союзу: загострення соціально-економічної кризи.
- •Зростання соціальної та національної активності українського суспільства наприкінці 1980-х років.
- •Скасування кріпосного права і його наслідки для українського селянства.
- •48. Українські землі у складі Російської імперії. Реформи системи освіти.
- •Військова реформа 1864 року. Необхідність і наслідки.
- •Галичина в хіх столітті.
- •Буковина в хіх столітті.
- •54. Соціальні рухи на Україні 1900 – 1917 рр.
- •55. Українські землі під час Російської революції 1905 – 1907 рр.
- •56. Столипінська реформа.
- •57. Роль Центральної Ради у формуванні незалежної України. Універсали Центральної Ради.
- •58. Гетьманський режим п.Скоропадського і його політика.
- •59. Директорія в історії України.
- •60. Брестський мир між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку 27 січня 1918 р.
- •61. Ризький договір між Польщею і Росією 18 березеня 1921року і його значення для України.
- •62. Причини поразки,уроки і значення української національно-демократичної руволюції 1917-1920рр.
- •63. Створення і політичний статус урср
- •64. Західноукраїнські землі у 1920-1930рр.У складі польщі
- •65 Західно українські землі у 1920-1930рр. У складі румунії і чехословаччини
- •66. Неп в україні
- •67. Колективізація в україні
- •68. Індустріалізація в україні
- •69. Приєднання західноукраїнських земель до срср 1939-1950рр.
- •70. Рух опору в україні
- •81. Україна в умовах незалежності. Прийняття Конституції України і державної символіки.
- •82. Національно-культурне відродження в Україні за часи незалежності.
- •83. Розпад срср і його наслідки для України. Основні засади угоди про створення снд.
- •84. Конституційний процес в Україні.
- •85.Державотворчий процес в Україні 1990-1996 рр.
- •86. Політична ситуація в Україні 1999-2004 рр.
- •87.Економічний розвиток України 1994-2004 рр.
- •88. Соціально-політичний розвиток України 2004-2010 рр.
- •89. Зовнішньополітична діяльність України в часи незалежності.
- •90. Політична боротьба в Україні 2010-2011 рр. Президентські вибори 2010 р.
68. Індустріалізація в україні
У сер. 1920-х років, просуваючись рейками непу, економіка України завдяки працьовитості народу наближалася до показників 1913 р. Відбудова зруйнованого за роки Першої світової війни та революції господарства в основному завершилася. Проте Україна, як і раніше, була переважно аграрним краєм з низьким рівнем агрокультури. Основна частина її населення займалася ручною працею, в містах зростало безробіття, села залишалися перенаселеними. За роки непу економічно зміцнів значний відсоток українського селянства. Він вороже ставився до більшовицького режиму. Лідерам партії і держави таке становище видавалося загрозливим. У них міцніла ідея необхідності радикальних змін для порятунку і поглиблення "соціалістичних завоювань". Переконані в тому, що неп є вимушеним відступом, викликаним тимчасовими обставинами, більшовики прагнули повернути суспільство назад, до політики воєнного комунізму, в умовах якого вони почувалися впевнено.У ВКП(б) розгорнулася широка дискусія про шляхи та методи "будівництва соціалізму". По суті, вона була прикриттям завзятої боротьби за особисту владу і політичне лідерство, яка тривала між керівниками більшовицької партії після смерті Леніна. Наприкін. 1920-х років Й. Сталін та його прибічники перемогли. Вже перший п'ятирічний план, який передбачав реконструкцію та будівництво в Україні промислових підприємств, був для неї неприйнятним. Він ставив у привілейоване становище російський центрально-промисловий район, Ленінград і Урал. 6 Україні прискореним темпом мали розвиватися лише ті галузі, що забезпечували паливом та металом промисловість Росії. З 61,6 млрд. руб., призначених згідно з планом першої п'ятирічки на народне господарство, Україні припадало 11,3 млрд. руб., тобто 18,3 %, що менше від будь-якого показника її частки, тоді як Росії призначалося 68 %, що набагато більше, ніж належало б. З виділеної Україні суми на промисловість припадало 4,2 млрд. руб., з них на нове будівництво лише 1,2 млрд. Найгіршим було те, що з суми 1,2 млрд. руб. 78 % призначалось на Донецько-Криворізький район (6,5 млн. населення), отже, для задоволення потреб Росії у вугіллі й металі. На решту території України (22,5 млн. осіб) припадало лише 22 % асигнувань на нове промислове будівництво.Отже, розвиток промисловості в Україні мав і надалі відбуватися у старому напрямі, що сформувався ще за царських часів. І тоді, і тепер роль України зводилась до забезпечення Росії паливом, необробленим металом і важким прокатом. Наступні п'ятирічки не внесли суттєвих змін — у другій п'ятирічці на Україну припало ще менше коштів, лише 16,7 %. від загальної суми по Союзу, а у передвоєнні роки — 14,5 %, тоді як частка Росії зросла до 7Ї %. Така ситуація змусила вченого-економіста М. Волобуєва заявити, що революція в економіці нічого не змінила - Україна залишилася колонією Роси. У 1930-ті та наступні роки вона була остаточно позбавлена навіть залишків національної економіки.Водночас слід зазначити, що будівництво тисяч нових заводів протягом десятиліття вивело Україну на рівень великих індустріальних держав Європи, що її промисловий потенціал у 1940 р. усім разів перевищував показник 1913 р. У той час з'явилися такі велетенські підприємства, як "Криворіжсталь", "Азовсталь", Дніпрогес, Харківський тракторний завод та ін.Ще ніколи в історії жодне суспільство не робило спроби здійснити величезні економічні перетворення за такий короткий період. Для цього конче необхідною була масова активність усіх, ентузіазм мільйонів за мінімального матеріального стимулювання, гострого дефіциту товарів народного споживання, продуктів харчування, послуг. Значних обсягів набирала примусова праця в'язнів, передусім політичних. Адже табори ГУЛАГу (рос. абревіатура — Головне управління таборів СРСР) давно перетворилися зі спец резервацій для політично неблагонадійних , на грандіозні комбінати дармової праці, куди робочу силу постачали строго за раціонально розробленими планами й графіками.Величезним джерелом доходів став продаж горілки. У вересні 1930 р. Й. Сталін із цього приводу зазначав: "Потрібно, здається, збільшити (наскільки можливо) виробництво горілки. Потрібно відкинути помилковий сором і прямо, відкрито піти на максимальне збільшення виробництва горілки...". І це було зроблено.Щоб збудити ентузіазм, використовували різноманітні методи. Головним із них було впровадження масового змагання. За виконання плану почали змагатися окремі бригади, заводи, міста і навіть республіки СРСР. Це значною мірою підвищувало продуктивність праці. Багато трудівників по праву пишалося своїми здобутками. Проте невдовзі економічна ефективність змагання стала падати. Різко знизилися і темпи розвитку індустрії — з 23,7 % у 1928/29 рр. до 5 % у 1933 р. Зростали тільки "паперові" показники.У листопаді — грудні 1932 р. радянське керівництво прийняло радикальні рішення, які мали знизити плинність робочої сили та закріпити робітників на підприємствах, а також домогтися там твердої виробничої дисципліни, "розвантажити" міста від "зайвих", на думку влади, елементів і скоротити кількість осіб, які мали право на продовольчі картки. Постанова РНК СРСР від 15 листопада передбачала негайне звільнення за прогул на виробництві, виселення порушників з місця проживання і позбавлення продовольчих карток. Постанова від 4 грудня надавала підприємствам право самим вирішувати, кого слід позбавити карток, а також мала на меті виявити "мертві душі", шляхом обману внесені до списків домових комітетів на продовольчі картки, і умовах голодомору, що насувався, це був надзвичайно "дієвий" метод.