41. Україна у період загострення кризи радянської системи (середина 1960-х – початок 1980-х років).

Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку Складові Прояви Економічна

• Дефіцит товарів  • Відмова або повільне запровадження нових технологій  • Невисока якість більшості товарів  • Продовольча криза, хронічна криза сільського господарства  • Прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати)  • Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки  • Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції Політична • Воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо)  • Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. «Старіння» керівництва  • Недієздатність законодавчих органів  • Утрата динамічності в розвитку радянської моделі й, відповідно, її привабливості для інших країн  • Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв'язків, особистої відданості  • Посилення репресій проти інакомислячих Ідеологічна • Розчарування в правильності обраного шляху розвитку (побудова комунізму)  • Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя  • Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму • Зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві  • Посилення ідеологічного тиску на суспільство Екологічна

• Бездумна експлуатація природних ресурсів  • Відсутність наукового обґрунтування розміщення виробничих потужностей  • Руйнування природного середовища, придатного для життя людей (забруднення водоймищ, атмосфери тощо)  • Поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання кількості дитячих захворювань і народження нездорових дітей, скорочення народжуваності, зростання числа хронічних захворювань тощо) Моральна

• Поява явища подвійної моралі (розбіжності між декларованим стилем поведінки і реальними устремліннями та настановами; безвідповідальність, прагнення перекласти відповідальність на інших)  • Зростання престижності професій та посад, які дають змогу отримувати нетрудові доходи  •Зростання кількості побутових злочинів  • Прагнення досягти мети незаконним шляхом  • Зростання кількості економічних (господарських) злочинів  • Наростання споживацьких настроїв  • Швидке поширення пияцтва та алкоголізму

41. Розпад Радянського Союзу: загострення соціально-економічної кризи.

Розпад  СРСР відбувався на тлі загальної економічної, зовнішньополітичної та демографічної кризи. В 1989 вперше офіційно оголошено про початок економічної кризи в СРСР (зростання економіки змінюється падінням). У період 1989 - 1991 рр.. доходить до максимуму головна проблема радянської економіки - хронічний товарний дефіцит - з вільного продажу зникають практично всі основні товари, крім хліба. Практично у всіх регіонах країни вводиться нормоване постачання у формі талонів. З 1991 вперше зафіксований демографічна криза (перевищення смертності над народжуваністю). Консервативне оточення президента вирішило повернути до диктатури сталінського типу. Сформувалася група змовників – антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС;рос. – ГКЧП). До нього увійшло 8 чоловік, серед яких були голова Веховної Ради СРСР А.Лук’янов, віце-президент СРСР Г.Янаєв, прем’єр-міністр В.Павлов, голова КДБ В. Крючков, міністр оборони Д.Язов, міністр внутрішніх справ Б.Пуго. ДКНС заявив про свій намір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялась діяльність політичних партій, громадських організацій і масових рухів. Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації. В деяких регіонах СРСР на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан. Попередньо у столицю були введені танки та бронетранспортери.

Проте змовники одразу ж зіткнулися з рішучою протидією керівництва РРФСР на чолі з президентом Б.Єльциним.

На захист демократії виступили десятки тисяч мешканців Москви, а також деяких інших міст СРСР. Рішучі дії Б. М.Єльцина підтримала більшість урядів країн світу і міжнародна громадськість. Уже 21 серпня стало очевидним, що путч провалився і заколотники вилетіли у резиденцію Горбачова у Форос (Крим). Одночасно туди ж прибули представники російського президента. Після повернення М. Горбачова у Москву керівники змови були заарештовані.

Невдала спроба державного перевороту прискорила розпад СРСР. 9 вересня 1991 р. було офіційно визнано незалежність Литви, Латвії і Естонії. Та все ж М.Горбачов та його найближче оточення прагнули зберегти Союз від подальшого розвалу. 14 листопада в Ново-Огарьово 7 республік (Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, РРФСР, Таджикистан, Туркменістан) заявили про намір створити конфедеративний Союз Незалежних Держав (СНД). 1 грудня відбувся референдум про незалежність України (яка відмовилась від у часті у формуванні СНД) – понад 90 % виборців виявили прагнення жити в незалежній державі.