8. За ступенем складності:

—прості (односкладові) — відображають одне питан­ня, факт;

—складні — відображають два й більше питань, фактів.

9. За стадіями відтворення:

— оригінали;

— копії, витяги, дублікати.

10. За терміном виконання:

— звичайні безстрокові (нетермінові) — виконуються (опрацьовуються) в порядку загальної черги;

— термінові — укладаються за завчасно визначеним терміном виконання, а також телеграми, телефо­нограми тощо;

— дуже термінові — зі спеціальною позначкою термі­ну виконання.

11. За ступенем секретності (гласності):

— звичайні (несекретні) — для загального користу­вання;

— для службового користування (ДСК);

— таємні (Т);

— цілком таємні (ЦТ).

12. За юридичною силою:

— справжні — чинні, нечинні;

— підробні — фальсифікати.

13. За технікою відтворення:

— рукописні;

— відтворені за допомогою технічних засобів.

14. За терміном зберігання:

— тимчасового зберігання (до 10 років);

— тривалого зберігання (понад 10 років);

— постійного зберігання.

17.Курс культури украiнського дiлового мовлення,його змiст,мета i завдання.

Українське ділове мовлення служить засобом освоєння навчального матеріалу, тому основною метою в процесі навчання студентів НФаУ є володіння українською діловою мовою, набуття навичок культури ділового спілкування та вміння застосовувати цена практиці.

В результаті вивчення української мови студент повинен:

1. Виробити навички логічного, виразного, граматичного та стилістично досконалого усного та писемного мовлення.

2. Розширити словниковий запас з української мови для спілкування.

3. Засвоїти норми та правила сучасної літературної мови.

4. Засвоїти основні принципи та моделі словотворення медичних і фармацевтичних термінів українською мовою.

5. Відпрацювати навички перекладу спеціальних текстів.

6. Складати різні види ділової документації та використовувати їх на практиці.

7. Оволодіти високим рівнем культури ділового спілкування.

8. Уміти вживати мовні традиційні звороти, властиві для певного виду документації.

Вивчення української мови у фармацевтичному вузі грунтується на шкільній програмі і служить для інших предметів мовною базою щодо закріплення термінологічної лексики українською мовою.

18.Мова в життi суспiльства.Мова I мовлення.

Поняття мови і мовлення

Мова — система одиниць спілкування і правил їх функціонування.

Іншими словами, мова — це інвентар (словник) і граматика, які існують у потенції, в можливості.

Мовлення — конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації.

Загалом мову і мовлення розрізняють за такими параметрами:

1. Мова — явище загальне, абстрактне; мовлення — конкретне. Загальне (мова) реалізується в конкретному (мовленні). Конкретність мовлення виявляється в тому, що його можна чути, записати на магнітну стрічку, бачити і прочитати (якщо йдеться про текст).

2. Мова — явище відносно стабільне, довговічне, загальноприйняте; мовлення — динамічне (рухливе), випадкове й унікальне.

3. Мова — явище психічне, а мовлення — психофізичне. Мова існує в індивідуальних мозках, у душах, у психіці людей, які становлять певну мовну спільність.

4. Мовлення — лінійне, мова — нелінійна. Мовлення розгортається в часі. Для того щоб вимовити якусь фразу, потрібен певний часовий проміжок, бо слова вимовляються послідовно одне за одним. А в мові всі звуки, слова, словоформи тощо існують одночасно. На відміну від мовлення, мова має ієрархічну будову.

Функції мови, місце в житті людини

основними функціями мови є комунікативна і мислетворча, які мають виразний соціальний характер.