2,5 Просторово-планувальні структури промислових будівель, деформаційні шви

1. проліт - відстань між поздовжніми осями. Проліт може бути: 6, 9, 12, 18 (через 6 метрів) до 48 м;

2. крок - відстань між поперечними осями. Може бути: 6, 12 м;

3. висота - відстань від рівня підлоги одного поверху до рівня підлоги другого. В одноповерхових - від рівня підлоги (0.000) до рівня низу несучих конструкцій покриття. Висота: 3.6-6 через 0.6 м; 5-10.8 через 1.2 м, 10.8-18 через 1.8 м;

4. сітка колон - сукупність відстаней між поздовжніми і поперечними розбивочних осями.

Габаритні схеми будівель маркують шифром: Б 30-84 Б - безкаркасне; 30 - проліт в метрах; 84 - висота в дм.

До 24-144

До & - кранове; 24 - проліт в метрах; 144 - висота в дм.

Для кожної галузі виробництва застосовують свої уніфіковані габаритні схеми.

Всі деформаційні шви, які передбачають в промислових будівлях, класифікують: За призначенням: - Температурно-деформаційні (ТДШ); - Осадові; - Антисейсмічні. За розташуванням: - Поздовжні; - Поперечні. Для обмеження зусиль, що виникають в конструкціях від перепаду температур, будівля розрізається температурно-деформаційними швами на відсіки (температурні блоки), розміри яких (довжина А і ширина Б, див. рис. 4) залежать від матеріалу каркаса, теплового режиму будівлі та кліматичних умов району будівництва. Ці розміри визначаються розрахунком. Для залізобетонного і змішаного каркаса довжина температурного блоку А ≤ 72 м - якщо в будівлі по довжині присутні нерозрізні елементи (наприклад, підкранові балки). Для безкранових будівель нормами дозволено збільшувати А до 144 м. Однак, якщо в будинку є підвісне обладнання (монорейка і т.п.) довжина температурного блоку не повинна перевищувати 72 м. Допускається А збільшувати до 280 м, але при цьому висота будівлі не повинна перевищувати 8,4 м. Ширина температурного блоку Б не повинна бути більше 90-96 м. В особливих кліматичних районах і для неопалюваних будинків довжину температурного блоку А призначають по інструкціям, прив'язаним до місцевих кліматичних умов.

2.6. Особливості модульної координації та уніфікації в промислових будівлях; прив’язка колон до координаційних осей.

Промислове будівництво орієнтоване на використання уніфікованих об’ємно-планувальних та конструктивних рішень будівель на основі типових конструкцій і деталей, рекомендованих каталогами збірних індустріальних виробів. Об’єктами уніфікації є: типові проекти, типові секції, об’ємно-просторові елементи, типові прогони, планувальні кроки та висотні габарити пром. будівель.

Уніфікацію здійснюють на основі методики відкритої системи наскрізної типізації та базують на єдиному підході до правил призначення основних параметрів будівель, розташування сітки координатних осей і суворого дотримування правил прив’язки до них і огороджувальних конструкцій.

Уніфікованим об’ємно-просторовим елементом наз. частину будівлі з розмірами, які дор. висоті поверху, прогону, кроку.

Уніфікованим планувальним елементом називають горизонтальну проекцію об’ємно-планувального елементу.

З набору уніфікованих об’ємно-просторових елементів збирають уніфіковані типові секції у вигляді температурних або деформаційних блоків будівлі.

Прив’язка В одноповерхових пром. каркасних будівлях при розташуванні колон крайніх і середніх рядів, зовнішніх поздовжніх і торцевих стін, колон у місцях температурних і осадочних швів вик. прив’язки: нульову, матеріальну -250, 500мм і центральну.

Нульову приймають в безкранових будівлях і в будівлях з підвісними і мостовими кранами при кроці колон 6м, якщо висота від підлоги до верху несучих конструкцій не перевищує 14.4м, а вантажопідйомність кранів -32т при всіх видах матеріалів каркасу. Зазор між внутрішніми гранями колон і зовнішніми стінами приймають 30мм.

При матеріальній прив’язці 250 зовнішні грані колон зміщують назовні від координатної осі на 250мм. Таку прив’язку приймають в будівлях з мостовими кранами вантажопідйомністю більше 32т та при висоті прогону більше 14.4м і кроці колон 6м.

У місцях примикання двох різновисоких паралельних прогонів вставку С розраховують за формулою:

С=0(250)*1(2)+в+е+50, де в – товщина стіни, е – зазор між зовнішньою поверхнею колон більшого прогону і внутрішньою площиною стіни.