1. Охарактеризуйте сутність, походження та функції політики.

Термін “політика” виник ще в античній Греції. Він походить від давньогрецького слова polis (лат.), що означає місто-держава (в античній Греції). З назвою “поліс” пов’язаний і інший термін politeia, що дослівно означає “брати участь у політичному житті”.Походження поняття «політика» також здебільшого пов?язують із назвою однойменної праці давньогрецького мислителя Аристотеля, в якій він розглядав основи організації та діяльності держави, політичної влади. Як відносно самостійна сфера суспільного життя, політика виникла водночас із соціальною, етнічною та релігійною диференціацією суспільства. Політика — одна з найважливіших сфер життєдіяльності суспільства, взаємин різних соціальних груп та індивідів щодо утримання й реалізації влади задля здійснення своїх суспільно значущих інтересів і потреб, вироблення обов?язкових для всього суспільства рішень.

Функціонування політики розмежовують за різними критеріями:— за сферами суспільного життя (економічна, соціальна, культурна, національна, військова тощо);

— за орієнтацією (внутрішня, зовнішня);

— за масштабами (міжнародна, світова, локальна, регіональна);

— за носіями й суб?єктами (політика держави, партії, руху, особи);

— за терміном дії, (коротко-, середньо-, довгострокова).

Зміст політики:

• Відношення соціальних суб’єктів з приводу державної влади;

• Регулювання і узгодження соціальних інтересів, груп, класів;

• Участь у справах держави;

• Діяльність з управління суспільством;

• Установки, інтереси, цілі різних соціальних груп і політичних інститутів;

• Суб’єкти і об’єкти політичних взаємодій;

• Забезпечення цілісності суспільства;

• Практична діяльність до реалізації бажаних моделей майбутнього;

Визначимо тепер основні функції політики:

• відбиття владно значущих інтересів соціальних груп суспільства. Завдяки політиці, люди отримують додаткові можливості задовольняти свої потреби і інтереси;

• політика раціоналізує протиріччя, що виникають, сприяє вирішенню конфліктів;

• управління, налагодження суспільної взаємодії (важливий засіб цього - можливість використання примусу щодо членів суспільства);

• політика передбачає інтеграцію суспільства, забезпечує гармонію приватних та суспільних інтересів. Через це, завдяки політиці підтримується цілісність суспільства, стабільність та суспільний порядок;

• політика становить середовище соціалізації особистості. Людина входить до політики, засвоює та виробляє своє ставлення до суспільної взаємодії, з приводу використання державної влади;

Підсумовуючи, можна визначити політику як область, в основному, цілеспрямованих відносин між групами з приводу використання інститутів публічної влади для реалізації їх суспільнозначущих запитів та потреб.

2. Охарактеризуйте становлення і розвиток політології як науки і навчальної дисципліни, її обєкт, предмет, методи та функції.

Політологія - спеціальна суспільна наука про політику, про закономірності, шляхи, форми і методи виникнення, організації, функціонування і розвитку політичних відносин і процесів, здійснення політичної влади.

Об'єкт політології - політична сфера суспільства, процеси та явища, що відбуваються в ній.

Предмет політичної науки, на думку більшості дослідників - закономірності формування політичної влади.

Отже, політичну науку можна визначити, як науку про устрій, розподіл і здійснення влади в політичному співтоваристві, здійснюваних в процесі взаємодії інститутів публічної влади, суспільства і індивіда.

Політологію можна умовно розмежувати на теоретичну (фундаментальну) і прикладну (практичну). Теоретичне дослідження ставить основною задачею пізнання і осмислення політичного життя. Прикладна політологія може бути представлена як сукупність теоретичних моделей, методів і процедур дослідження, а також політологічних технологій і програм, орієнтованих на практичне застосування, досягнення реального політичного ефекту.

Політичні явища і процеси пізнаються за допомогою різних методів (грец. methodos – шлях дослідження). Методи - це засоби аналізу, способи перевірки і оцінки теорії.

На теоретичному рівні дослідження політологія часто використовує такі загальнонаукові методи пізнання, як аналіз і синтез, абстрагування, узагальнення, індукція і дедукція, моделювання і ін.

Інституційний метод пов'язаний з вивченням політичних інститутів: держави, партій, політичних організацій і рухів, виборчих систем.

Історичний метод припускає дослідження політичного життя в контексті еволюції політичного процесу, визначення зв'язку минулого, теперішнього часу і майбутнього.

Соціологічний метод припускає виявлення соціальної обумовленості політичних явищ, розкриває соціальну природу влади, визначає політику як взаємодію великих соціальних спільнот. Біхевіористський метод грунтується на особливому вимірюванні політики, поведінці окремої людини.

Порівняльний (компаративний) метод полягає в порівнянні однотипних політичних явищ, які розвиваються в різних країнах, культурних середовищах.

Політологія, як і багато гуманітарних наук, виконує ряд функцій науково-пізнавального, методологічного і прикладного характеру.

Гносеологічна функція розкриває пізнання політичної реальності, принципи її об'єктивних зв'язків, тенденцій і суперечностей.

Функція політичної соціалізації формує політичну культуру населення, дає знання основ політики, вчить людину адекватно орієнтуватися в складній соціально-політичній обстановці.

Регулятивна функція має безпосередній вплив на політичні процеси, політичну поведінку громадян, раціоналізує політичне життя.

Прогностична функція може дати довготривалі і короткочасні прогнози розвитку політичної ситуації в країнах або регіоні, дати альтернативні сценарії майбутніх політичних процесів.