28.Єдиний податок: платники, ставки, види діяльності.

Спрощена система оподаткування в Україні дає право не платити безліч податків і зборів, що спрощує ведення бухгалтерії.

На спрощену систему оподаткування (єдиний податок) можуть стати як фізичні особи – підприємці так і юридичні особи.

Згідно із змінами спрощена система оподаткування з 2012 року (єдиний податок з 2012 року) тепер розділяється на чотири групи:

• 1-я група – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торгівельних місць на ринках і здійснюють господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і об'єм доходу, яких протягом року не перевищує 150 тис. грн.  Єдиний податок від 1% до 10% мінімальної заробітної плати.

• 2-я група — підприємці, використовують працю не більше 10 найманих осіб і об'єму доходу не перевищує 1 млн грн., які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, в т.ч. побутових, платникам єдиного податку і населенню, виробництво і продаж товарів, діяльність, у сфері ресторанного господарства. Єдиний податок — від 2% до 20% мінімальної заробітної плати.

• 3-я група – до неї належать особи, які мають не більше 20 найманих осібі об'єму доходу не перевищує 3 млн грн. Єдиний податок — 3% від отриманої виручки за умови сплати ПДВ або 5% без сплати ПДВ.

• 4 – група – юридичні особи середня кількість робітників не більше 50 чіл. Дохід не більше 5 млн. грн.. Єдиний податок для них визначається так само, як і для третьої групи.

Платники єдиного податку, які належать до третьої або четвертої групи, мають право вибрати єдиний податок у розмірі 5% від доходу без сплати ПДВ або ж 3% від доходу із сплатою ПДВ.

Спрощена система оподаткування (єдиний податок) має фіксовані ставки, які встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати. Процентні ставки єдиного податку встановлюються у відсотках до доходу.  Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними і міськими Радами.

Ставки для платників єдиного податку:

• першої групи єдиний податок встановлюється в межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

• другої групи єдиний податок встановлюється в межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

• В разі сплати податку на додану вартість процентна ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі 3 відсотка доходу.

В разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку процентна ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу. Платникам єдиного податку першої, другої і третьої груп до суми перевищення об'єму доходу застосовується ставка у розмірі 15 відсотків.

29.Туристичний збір: платники, податкові агенти, база оподаткування, ставки.

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

• постійно проживають, у тому числі на умовах договорів, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

• особи, які прибули у відрядження;

• інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

• ветерани війни;

• учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

• особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитаціюМіністерства охорони здоров'я України;

• діти віком до 18 років;

• дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Базою справляння збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в готелях та інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах, будинках, квартирах, що належать на праві власності (найму) фізичним особам, за вирахуванням податку на додану вартість. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду.

Ставка встановлюється місцевими радами у розмірі від 0,5% до 1% до бази справляння збору. Більшістю місцевих рад встановлена максимальна ставка даного збору. На території міста Чернівці діє ставка туристичного збору – 1% і, наприклад, за допомогою даного збору отримано у 2011 році до міського бюджету 95 тисяч гривень.

Обов’язок нараховувати і утримувати суму туристичного збору покладається на податкових агентів. Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

• адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

• квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

• юридичними особами або фізичними особами – підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання. Базовий податковий (звітний) періоддорівнює календарному кварталу. Податкові агенти самостійно обчислюють суму туристичного збору, яку зазначають у податковій декларації за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби та подають декларацію щоквартально протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду органові державної податкової служби за місцем власної податкової реєстрації.

Суму збору, зазначену в податковій декларації, податковий агент зобов’язаний сплатити протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.