5 Хід роботи

5.1 Відповісти на контрольні запитання до практичного заняття.

5.2 Виконати індивідуальні завдання.

6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання

Завдання 1. 1 Орфографічний тренажер. Утворіть і запишіть від пода-них слів нові за допомогою вказаних суфіксів. Підкресліть і поясніть орфо-грами в утворених словах.

1. -ськ-: Луцьк, Запоріжжя, Херсон, Дрогобич, Рига, латиш.

2. -ств-: юнак, убогий, козак, товариш, студент.

3.-ин(а): вінницький, Хмельницький, дніпропетровський, турецький.

4.-ичок, -ечок: вогник, верх, племінник, кошик, мішок.

5.-ичк(а), -ечк(а): вулиця, річка, ніжка, ручка.

6.-ов(ий),-ев(ий),-єв(ий): вітер, груша, мовлення, алюміній, гроші, замша, борщ, матч, мальва.

7.-ин, -їн: Софія, Маруся, Галя, Коля, бабуся, свекруха.

8.-инн(я), -інн(я), -єнн(я): звільнити, горіти, озброїти.

9.-ист, -іст, -изм, -ізм: пейзаж, модерн, футбол, бульдозер.

1.2 З двома утвореними словами (на вибір) складіть по одному реченню.

Завдання 2 Випишіть спочатку іменники, у яких пропущено букву е(є), а потім ті, у яких пропущено букву и. Поясніть орфограми.

Завдання 3 Попрацюйте в парах. Складіть словниковий диктант (8-10 слів) на орфограми в суфіксах. Продиктуйте диктант одногрупнику. Перевірте написання.

Завдання 4. 1 Спишіть речення, розкриваючи дужки. Підкресліть і поясніть орфограми. Позначте морфеми, у яких є ці орфограми.

4.2 Змініть виділені слова або доберіть до них спільнокореневі так, щоб відбу-лося чергування звуків. Запишіть слова парами, позначте в них корені та запишіть зву­ки, які чергуються.

Завдання 5 Складіть і запишіть твір-мініатюру (на вибір) про:

а) ваш населений пункт та історію його назви;

б) пам'ятку історії та культури вашого краю;

в) річку (озеро, парк, урочище, гори тощо) вашої місцевості та історію її назви.

Використайте в тексті спільнокореневі слова як засіб зв'язку речень та сло­ва з орфограмами в значущих частинах слова. Підкресліть і поясніть ці орфо­грами.

7 Контрольні запитання

7.1 Які є морфеми в українській мові? Що між ними спільного і відмінного?

7.2 Назвіть основні способи словотворення. Наведіть приклади.

7.3 Назвіть основні орфограми в суфіксах. Наведіть приклади.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 16 (2 години)

Тема: Зв'язне мовлення. Сприймання чужого мовлення. Відтворен-ня готового тексту

1 Мета:

1.1 Навчальна: з’ясувати спільне та відмінне між конспектом почу-того і прочитаного, особливості конспектування і скорочення слів під час конспектування.

1.2 Розвиваюча: розвивати вміння визначати змістові частини тексту, ключові слова і фрази, виокремлювати головну і додаткову інформацію.

1.3 Виховна: виховувати почуття гордості за досягнення українських учених.

2 Методичне забезпечення:

2.1 Опорні конспекти.

2.2 Зошит.

2.3 Письмове приладдя.

2.4 Індивідуальні завдання.

3 Література:

3.1 Вороніна В. І. Українська мова: підручник для 10 – 11класів загальноосвітн. навч. закл. / За ред. проф. Чабаненка В. А. – Запоріжжя: Прем’єр, 2005. – 208 с.

3.2 Українська мова: Підруч. для 10 – 11 кл. пік. з укр. та рос. мовами навчання / О.М. Бєляєв та ін. – К.: Освіта, 2001. – 239 с.

4 Теоретичні відомості

Пригадайте

Що таке конспект?

Які правила складання конспекту?

Мозковий штурм. Що спільного й відмінного між конспектом почу-того і прочитаного?

Конспект (від лат. - огляд) - стислий письмо­вий виклад змісту лекції, доповіді, наукової праці тощо.

Розрізняють конспекти почутого й прочитаного. Конспек­тувати почуте важче, бо потрібно встигати записувати головне. Способи фіксації можуть бути різними – як мовними (виділення ключових слів, фраз, повний деталь­ний запис), так і позамовними (план, схема, графік, таб­лиця).

Під час конспектування висловлювань, що сприймають­ся на слух, тре-ба водночас аналізувати почуте й запису­вати в такій послідовності, в якій ми його сприймаємо. При цьому не слід прагнути докладно все зафіксувати, ад-же в такому разі немає часу на аналіз тексту, на виді­лення основних поло-жень, висновки.

На відміну від конспекту прочитаного, конспектування висловлювань, що сприймаються на слух, обмежене в часі, а тому з цією метою, як правило, вдаються до ско­рочень слів. Але потрібно обрати певну міру скорочення, щоб пізніше можна було прочитати написане.