10. Правильність уживання стилістичних норм.

Найголовніша ознака літературної мови – це її унормованість, властиві їй норми. Мовною нормою виступає будь-яке мовне явище – звук, сполучення звуків, морфема, значення слова чи фразеологізму, форма слова, словосполучення і речення, – що сприймається як зразок. Мовні норми е обов’язковими для всіх ц носіїв. Наприклад, чергування звуків д – дж, с – ш та інші в дієсловах 1-ї особи однини теперішнього часу: сидіти – сиджу, ходити – ходжу, писа-ти – пишу, тесати – тешу, текти – течу, пекти – печу є нормативним. Це одна з морфологічних норм української мови.

Норма літературної мови – це сукупність загально-прийнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні.

Стилістичні норми визначають вживання мовних засобів відповідно до законів жанру, особливостями функціонального стилю і - ширше - з метою та умовами спілкування.

Невмотивоване вживання у тексті слів іншого стилістичного забарвлення викликає стилістичні помилки. Стилістичні норми зафіксовані в тлумачних словниках в Як спеціальні послід, коментуються в підручниках за стилістикою російської мови і культури мовлення.

Стилістичні помилки полягають у порушенні стилістичних норм, включенні в текст одиниць, не відповідних стилю та жанру тексту.

Найбільш типовими стилістичними помилками є:

стилістична недоречність (зациклюється, царський беззаконня, пофигист, любовний конфлікт змальований у всій красі - в тексті твору, в діловому документі, аналітичної статті);

вживання громіздких, невдалих метафор (Пушкін і Лермонтов - два промені світла в темному царстві; Цим квітам - посланцям природи - не знати, що за буйне серце б'ється в грудях під кам'яними плитами; Чи мав він право відрізати цю ниточку життя, яке не сам підвісив?);

лексична недостатність (мене до глибини хвилює це питання);

лексична надмірність (Він їх будить, щоб вони прокинулися; Треба звернутися до періоду їх життя, тобто того періоду часу, коли вони жили; Пушкін - поет з великою літери цього слова);

двозначність (Під час того, як Обломов спав, багато готувалися до його пробудженню; Єдина розвага Обломова - Захар; Єсенін, зберігаючи традиції, але якось не так любить прекрасний жіноча стать; Всі дії та відносини між Ольгою та Обломових були неповними).

11. Правильність дотримання пунктуаційних норм.

Пунктуаційні норми – це встановлені правила вживання розділових знаків на письмі (крапки, знака питання, знака оклику, крапок, дужок, лапок, коми, крамки з комою, двокрапки, тире).

Засоби пунктуації мають наступні функції:

відмежування в письмовому тексті однієї синтаксичної структури (або її елементу) від іншої;

фіксація в тексті лівої і правої меж синтаксичної структури або її елемента;

об'єднання в тексті декількох синтаксичних структур в одне ціле.

Крапка ставиться у кінці розповідного речення або спонукального, якщо воно без окличної інтонації, між пов’язаними частинами тексту і в інших випадках, напр.: Конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічних систем, складовою частиною їх господарського механізму (Економічний словник-довідник (далі ЕСД), 115).

Знак питання ставиться у кінці питального речення, в дужках у середині цитати або після неї для виявлення сумніву або критичного ставлення того, хто цитує, до наведеного матеріалу, напр.: Як розвивається економіка України на сучасному етапі?

Знак оклику ставиться у кінці окличного речення, після вигуків, звертань, слів так, ні, коли вони стоять на початку речення й вимовляються з виразною інтонацією; в дужках у середині цитати або після неї для вияву ставлення автора до наведеного ним матеріалу, напр.: Провідні фірми країн-членів Європейського Союзу намагаються придбати найбільш життєво важливі та прибуткові галузі виробництва!

Крапки ставляться на позначення перерваності або недокінченості речення, пропуску в цитаті, а також коли цитата береться з середини речення або цитоване речення наводиться не до кінця, напр.: Клієнти мають право відкривати свої розрахункові (поточні, валютні) рахунки в одному із самостійно вибраних ними банків... (ЕСД, 21).

У дужки беруться підзаголовки, пояснення іншомовних та маловідомих слів; вставні слова, речення як зауваження до тексту; прізвище автора, що стоїть після цитати, наведеної з його творів, напр.: До оборотного капіталу належить частина постійного капіталу (сировина, матеріали, паливо, незавершене будівництво тощо) та змінний капітал, що авансується на купівлю робочої сили (ЕСД, 159).

У лапки беруться цитати, застарілі, незвичайні слова або вжиті вперше; індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, організацій, підприємств, наукових праць, літературних творів, газет, журналів, фільмів тощо, напр.: Роялті – ліцензійна винагорода за право використання винаходів, “ноу-нау”, патентів, випуск книг у вигляді періодичних видань або поточних відрахувань.

++